Ансамбль Козачок
У селі Балківці Сучавського повіту успішно працює аматорський ансамбль Козачок, який був заснований з ініціативи вчителя Петра Шоймана.
Христина Штірбець, 06.07.2017, 02:06
У селі Балківці Сучавського повіту успішно працює аматорський ансамбль Kозачок, який був заснований з ініціативи вчителя фізичного виховання Петра Шоймана. Ансамбль Козачок вже став дуже популярним в Румунії та навіть закордоном. Його виступи завжди чарують всіх присутніх на різних культурних заходах. Сьогодні пропонуємо вашій увазі інтерв’ю із керівником ансамблю Козачок Петром Шойманом, завдяки невтомній праці якого мистецтво українського народного танцю опанувало душу молодого покоління й не лише.
– Пане Петре Шоймане, будь-ласка, скажіть як виникла ідея заснувати ансамбль ‘Козачок?
– Будучи родом з села Балківці, я знав про великий творчий потенціал тутешніх дітей, і я завжди хотів виявити це. Я люблю все що представляє красу взагалі, а особливо танці та музику. Тому мені захотілося заразити й інших цим солодким мікробом. Так виникла ідея створити ансамбль в селі Балківці.
– Коли був заснований ансамбль Козачок ?
– Навесні 2009 року я розповів про мої плани вчительці Лекреміоарі Грігорчук, звертаючись водночас по допомогу до неї. Вона погодилася, щоб ми разом спробували втілити в життя цю ідею і почали цю цікаву подорож.
– Звідки пішла назва ансамблю ?
– Я хотів знайти найбільш підхідну назву для нашого ансамблю та водночас для нашої культурної асоціації. Після численних роздумів ми обрали назву Козачок. Це назва традиційного українського танцю, а також походить від слова козаки, які боролися за свободу і незалежність.
– Хто входить до складу ансамблю ?
– Ансамбль складається з учнів Балківецької середньої школи, дітей з сіл Балківці та Гропень, а також ліцеїстів і студентів. Члени ансамблю мають від 7 до 25 років.
– У членів ансамблю Козачок дуже гарні костюми. Звідки ви їх придбали ?
– Окремі костюми були куплені батьками, інші були надані Союзом Українців Румунії. Ми також забігли в бабусину скриню з приданим, звідки ми взяли найдорожчі елементи українського народного одягу, які ми використовуємо під час окремих заходів.
– Для вивчення танців треба багато тренуватися. Як проходить ця підготовка?
– Ми зустрічаємося щотижня на двох або навіть на трьох репетиціях, і кожного разу, коли необхідно повторити певні танці в залежності від заходів, на яких нас запрошують. Репетиція, зазвичай триває 2-3 години, протягом яких ми повторюємо наш репертуар, але і всі хореографії, запропоновані хореографом.
– Ви берете участь у курсах з хореографії?
– У 2014 році та 2015 році я був у Києві на запрошення Міністерства культури України та відвідав ансамбль імені Павла Вірського. Там я мав нагоду бачити як працює професійний ансамбль і багато дечого навчитися. Також я взяв участь у цікавому курсі з хореографії, навчився як треба робити певну хореографію, яку тему можна обирати і це мені дуже допомогло. Нещодавно, Сучавський культурний центр організував семінар з хореографами, керівниками аматорських танцювальних гуртів та ансамблів. Там ми обговорили зокрема про можливість включення до шкільної програми уроків з фольклору.
– Яке ставлення у дітей? Як спілкуються між ними ?
– Більшість танцюристів зрозуміли, що на першому місці в їхньому житті є школа, а потім танець. Але, вони приходять на репетиції як до школи з необхідними речами і вони дуже пунктуальні та намагаються щоразу якнайкраще виконувати на сцені українські танці й пісні. Танцюристи розмовляють між собою як українською, так і румунською мовами, тому що окремі з них походять зі змішаних сімей, вони говорять вдома, румунською мовою, але і українською. Вони з повагою ставляться один до одного, до вчителів та до публіки. Мають нагоду навчатися українським традиціям, бачити цікаві місця.
– До вашого репертуару входять і пісні ?
– Ми виконуємо і пісні. Слід сказати, що ми створили і фольк-гурт Мірсін, до репертуару якого входять українські та румунські пісні. Ми також співаємо у нашій церкві, діти дуже гарно виконують молитву Отче наш. Ми дуже добре співпрацюємо із церквою, мерією та школою. Кожного місяця організуємо у нашому селі цікаві спортивні, релігійні та культурні заходи.
– Розкажіть, будь-ласка, коротко і про культурну асоціацію Козачок.
– Культурна асоціація Козачок була заснована в 2011 році, оскільки багато наших друзів захотіли нам допомогти. Ми повинні були створити асоціацію, щоб могли отримувати фінансову допомогу. Це допомогло нам, засновникам, робити окремі плани. Основним завданням нашої культурної асоціації є збереження української ідентичності, просувати українські традиції, українську мову та звичаї, успадкованих від наших бабусь і дідусів.
– Де виступав Ваш ансамбль?
– З 2010 року і дотепер ми багато працювали, ми взяли участь у численних заходах, як в Румунії, так і закордоном. У 2013 році виступали на великому фестивалі в Україні, який був організований у співпраці із Товариством Україна-Світ. 2012 року ми виступали у Італії на міжнародному фестивалі фольклору. Для нас був дуже цікавий досвід, оскільки там були присутніми ансамблі з Болгарії, Канади та інших країн. Для мене особисто та для дітей було дуже цікаво бачити інші танці, культури й традиції, багато навчилися. У Румунії ми взяли участь у святкуванні 25 років від заснування СУР (Союзу Українців Румунії), виступали з цієї нагоди у Сігеті, Сучаві, Сату-Мару, Араді та Сучаві. Ми також взяли участь у фестивалі Співжиття у місті Сучава, Aрканул у місті Радівці, Буковий край Штефана Великого у місцевості Путна, Із дуба дуб росте у місцевості Кажвана, Алфавіт співжиття у місті Плоєшти, Весілля Замфіри у місті Бістріца. У Бістріці було також дуже цікаво, бо там прибули ансамблі із Сербії, Аргентини, Болгарії, Італії. Ми взяли участь у святкуванні Михайла Грушевського у місті Бухарест тощо. Слід нагадати також проект Весільний танок на Буковині, задуманий вчителькою Жаніною Нарцисою Бабуцою, яка подумала крім танців, висвітлити і традиції, тобто весілля. У співпраці з іншими меншинами, з цієї нагоди ми показали українське, польське, румунське весілля. Також, у 2014 році ми взяли участь у телевізійному конкурсі Румунія танцює. Ми налічувалися серед 12 фіналістів цього конкурсу. Ми дуже раді, що мали нагоду представити всім український танець. Нас запросили брати участь у іншому телевізійному конкурсі Румуни мають талант, але більше деталі про це ще не можу подати.
– Розкажіть, будь-ласка, про зустріч членів ансамблю Козачок з Президентом Румунії Клаусом Йоханнісом.
– Це була дуже цікава зустріч, оскільки до тоді діти мали нагоду бачити Президента лише у телевізор. Але коли він побував у місті Сучава, ми мали нагоду зробити навіть кілька фотографій з ним та іншими офіційними особами. Це відбулося з нагоди зустрічі між Президентом Румунії Клаусом Йоханнісом та тодішнім Президентом Республіки Молдова Ніколаєм Тімофті, зустріч організована Сучавською повітовою радою. Ми були запрошені представити меншини Буковини. Ми дуже раді, що у нас був такий шанс.
– Які плани у вас на майбутнє?
– В майбутньому ми хочемо розвивати наш репертуар та дійти до напівпрофесійного рівня і сподіваємося, що місцева філія СУР матиме у селі Балківці власне приміщення, де б члени ансамблю Козачок могли зустрічатися, працювати, робити репетиції. Ми сподіваємося, що в майбутньому, СУР допоможе нам купити чобітки для танцю, тому що зараз у нас немає чобіт для всіх членів ансамблю. Взуття дуже швидко зношується. Також ми почали працювати над іншим проектом про роль музеїв у житті суспільства.
Діяльність ансамблю «Козачок» дуже важлива, оскільки в умовах глобалізації потрібно зберігати свою культуру, традиції та передавати їх нащадкам. За допомогою танцю і пісні легше і цікавіше прищеплювати любов до всього українського. Ансамбль Козачок можна вважати візитною карткою села Балківці, оскільки на національному та міжнародному рівнях дуже гарно представляє українські танці та культуру.