Яський монастир Фрумоаса
Свята об'єднують людей та дають змогу провести ці дні разом у колі родини. У румунів святкування Воскресіння Господнього розпочинається Великим постом. Віра живиться у Великодньому посту. З молитвами, з добрими помислами і справами...
Христина Манта, 16.04.2023, 05:55
Великдень – найбільше свято, яке знаменує тріумф віри, перемогу над гріхом
та смертю, початок нового життя. Цей день має багаті традиції й символи. На
великодні свята дедалі більше з нас повертаються додому, бо де краще і
красивіше ніж у себе вдома. Свята об’єднують людей та дають змогу провести ці дні разом у колі родини. У румунів святкування Воскресіння Господнього розпочинається Великим
постом. Віра живиться у Великодньому посту. З молитвами, з добрими помислами і
справами.
Місця притулку і збройного опору, укріплені монастирі є живим доказом віри для
мешканців яського повіту, який, окрім справжніх пам’яток архітектури, славиться
і великою кількістю монастирів, церков і соборів. Монастирі були збудовані з самого початку для
притулку в разі облоги, їх стіни забезпечені вузькими амбразурами для гвинтівок
і луків, а також ширшими отворами для гармат. Крім захисту проти загарбників,
деякі з цих укріплених монастирів були перетворені протягом часу на військові
лікарні. Упродовж часу, у минулих туристичних передачах я розповіла вам про численні
монастирі і церкви Румунії. Сьогодні – у Великодній день розповім про монастир Фрумоаса (укр.
Красива), що розташований у Яському повіті.
Майже півстоліття тому, під пагорбом Четецуя, на правому березі річки
Бахлуй, праворуч від нинішньої залізниці, що веде до Міжнародного вокзалу
Ніколіна, на місці, подарованому господарем Петру Шкіопулом, з ініціативи та за
кошти гетьмана Мелентія Балики був побудований монастир Фрумоаса. За
відсутності письмових та інших документів, будівлю було датовано цим періодом,
виходячи з того, що гетьман Балика повернувся до Молдови із заслання у 1583
році (після повернення на престол господаря Петра Шкіопула). Це було наприкінці
XVI століття, досить бурхливий історичний період, якщо говорити про політичну
ситуацію тих часів, як ми знаходимо його описане в літописах і хроніках. Це
найстаріша будівля, побудована гетьманом Молдови Мелетієм Баликою. Мальовниче розташування
монастиря спонукало правителя Молдови Григорія II Гіки відновити його у 1727-1733 рр., додаючи до нього
потім прекрасний ансамбль палаців. Церкви була побудована Іоасафом Войнеску
протягом 1836-1839 рр., будучи перебудована від самої основи. Над церквою
височіють чотири вежі побудовані за зразком веж російських церков.
У церковному дворі знаходяться руїни палацу Стурза, що поєднує
в собі класичний стиль з традиційним молдовським стилем і був побудований між
1818 -1819 рр. архітектором Мартіном Кубелкою. План палацу має прямокутну форму
з двома виходами. Великий зал палацу пропонує з першого поверху красиву
панораму міста. Церква носить відбиток часів, коли її було зведено, вражаючи
своєю монументальністю. Вона побудована у формі корабля, маючи 37 м завдовжки і 15 метрів завширшки. Вхід до неї
здійснюється через доричний портик з трикутним фронтоном з чотирма колонами,
з’єднаними аркою. Надзвичайною красою наділена також і вежа-дзвіниця при вході
в монастир.
Над масивним вхідним коридором розташовано приміщення дзвонів, чиї фасади
прикрашені дванадцятьма іонічними колонами. В східній частині стіни
відкриваються ще одні високі ворота, відомі як Ворота шибениці. В
народі кажуть, що ці ворота зв’язують монастир з місцем, де були колись організовані публічні
страти, особливо в дні ярмарку. Живопис церкви зроблений в техніці темпери, у
світлих, добре збережених тонах. При вході розписані портрети членів сім’ї
Григорія II Гіки. На лівій
стіні намальований господар, одягнений в розкішному наряді, поряд зі своєю
дружиною і двома дітьми Матвієм і Руксандрою Гіка. На правій стіні намальований
інший син господаря Скарлат. У нефі, на правій стіні був намальований ігумен
Йосафат Войнеску. З 1863 року майно Церкви переходить в державну власність і
тутешні князівські будівлі були перетворені на казарми, а потім на військовий
лазарет. Влітку 2003 року Фрумоаса стає жіночим монастирем. Теж в монастирі, в
північній частині церкви, розташований чудовий білий мармуровий мавзолей. Це
гробниця зведена господарем Міхаїлом Стурдзою в честь і пам’ять славного лицаря
і писаря Грігорія Стурзи. В красивій гробниці знаходяться крипти інших членів
сім’ї Стурза. Мавзолей був створений у 1842 році італійським скульптором
Франциском Вернетта, який походив з Одеси, а в його основі інкрустований герб
родини Стурдза. Цей пам’ятник є одним з перших пам’ятників у Молдові, який
поклав початок скульптурі статуй і громадських пам’ятників.
До речі, легенди свідчать про те, що в монастирі деякий час мешкали Тиміш
Хмельницький і Руксандра після
одруження. Весілля Руксанди, дочки господаря Молдови Василя Лупу, і Тимоша
Хмельницького відбулося 2 червня 1652 року і тривало три дні. Серед яскравих
видовищ і розважальних ігор, це свято прикрасив бойовий турнір вершників, в
якому змагалися славні козаки із мужніми молдовськими військовиками, турнір, що
проходив саме в долині Фрумоаса. З часів, коли молдовські бояри зустрічалися в
її палацах і садах з видатними іноземними дипломатами, монастир Фрумоаса був атракцією
для офіційних осіб, які приїжджали відвідати молдовське місто, розташоване на
семи пагорбах. Деякі з цих іноземних мандрівників згадували у своїх подорожніх
нотатках про мальовничість місця та красу господарського палацу. Згадок про
церкву, однак, небагато або взагалі немає.
Зустрічі офіційних осіб відбувалися
у монастирі за часів фанаріотських господарів. Майбутні господарі Молдови,
прямуючи з Константинополя, зупинялися спершу тут, де проходили урочистості призначення
на престол, а потім під поглядом натовпу королівська процесія прямувала до
центру Ясів, до церкви «Святого Миколая», де відбувалася церемонія. Турецький
міністр Ресмі Ахмед Ефенді проїхав через Ясси в 1763 році на шляху до Хотіна.
Він прожив у монастирі Фрумоаса два тижні, написавши таке: «Вирушивши з Галаца,
ми на третій день прибули в Ясси, столицю Молдови. Тут для знатних гостей і для
посланців Високої Порти був призначений палац під назвою Фрумоаса в південній
частині міста, на березі чудового озера, яке чимось нагадувало нам про чудові
краєвиди Блакитного озера.» Серед інших відомих гостей, яких тут приймали, були
Сулейман-паша (який зупинився на чотири дні в 1744 році) і Хамза-паша, зять
султана (1762 рік).
