Prima pagină » Румунія-Україна » Відкрий для себе Румунію » Укріплена церква Гирман

Укріплена церква Гирман

Христина Манта, 18.10.2020, 02:55

Куточок
історії з 1200-х років, забутий серед громади нового ХХІ століття. Лише за 10 км
від міста Брашов (центр), в комуні Гирман, туристи
можуть виявити, що спокій і радість історії ніби не порушені часом. Укріплена євангельська
церква в Гирмані – це місце, куди, якщо приїдете вперше, ви точно захочете
повернутися. Наведу лише кілька прикладів, щоб переконати вас відвідати цей населений пункт. Мова йде про церкву з 1240 року, вежу каплиці – з 1300
року та настінний розпис з ХУ століття. Пам’ятник зарахований досписку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.Всередині ви також знайдете цікаву колекцію анатолійських
килимів. Мене зачарувало це місце ззовні, коли побачила укріплення з оборонними
стінами та дзвіницею.

Одним із музеїв, відкритих після завершення режиму
надзвичайного стану в контексті пандемії COVID-19, був музей фортеці Гирман,
важливої пам’ятки Трансільванії. Ця укріплена євангельська церква, справжня
фортеця, дуже добре збережена, була побудована у ХІІ столітті. У XV столітті
громада намагалася перетворити стиль романської євангельської церкви на
готичний стиль, але роботи зупинились під час укладання поверху дзвіниці, яка, маючи
32 метрами, стала найвищою в Краю Бирсей. Німці
тобто саксонці живуть в Гирмані дотепер, хоча їх залишилося їх лише 150 чоловік.
Інші емігрували в Німеччину ще з часів диктатора Ніколая Чаушеску. Їх прекрасна
оборонна церква височіє в самому центрі села до наших днів. І це не просто
церква, а ціла оборонна система, що складається із стін, башт, бастіонів,
дзвіниці. Кажуть що колись до всього цього додавався заповнений
водою рів.Дан
Попеску, адміністратор фортеці
розповідає: «Підходячи до фортеці, здалеку
бачиш церковну вежу. Адже навколо основної вежі є інші чотири башти. Це
дуже рідко зустрічається у сільських церквах, і означає, що місцеві керівники мали право карати смертюправопорушників у цій
місцевості. Чим наближаєтесь до фортеці, то бачите масивні стіни та водяний рів, який спочатку повністю
оточував фортецю. Це був корисний метод оборони в Середньовіччі. Вхід
здійснюється через тунель, побудований після 1800 року. Спочатку над ровом фортеці замість
тунелю був міст, який можна було підняти. Вхід через перші дубові воротазберігся донині. Однак у Середньовіччі фортеця мала інші три ворота».

Історія фортеці Гирман тісно пов’язана із наявністю членів Ордену
Тевтонських лицарів в цих краях, у перші десятиліття ХІІІ ст. За переказами,
церкву в Гирмані звели в ХІІІ ст. монахи-цистеріанці, які суворо
дотримувалися канонів простоти. Перша документальна згадка, однак, датується 21
березнем 1240-им роком, хоча люди тут жили ще в епоху неоліту. Церква в цій
місцевості поєднує елементи готики та романського стилю. Елементи готики
з’явилася, щоправда, вже після її реконструкції у 1593 році. Пізніше, коли
церква відійшла від угорців до саксонців, останні її укріпили. І саме для оборони
від кочовиків їм знадобилися міцні стіни. Отож, спочатку була зведена міцна
церква, а лише потім, в XV-XVI ст., обнесли її мурами з баштами. Висота мурів -
10 метрів, товщина стін від – півтора до 3,50 метрів. У стінах – бійниці. А потрапити в
селянську фортецю можна було лише через так званий цвінгер (zwinger) – перехід,
що характерний для архітектури Центральної Європи. У стінах фортеці є кімнати, в яких жителі села могли зберігати свої речі
або переховуватися в разі нападів, а їх упродовж часу вдалось пережити досить
багато – аж 47… Особливо сильно постраждав комплекс в 1421 році, після
турецького нападу. У середині тринефної церкви все досить скромно – якщо не
враховувати килими, якими у Трансільванії прийнято прикрашати внутрішні стіни
церков. Вівтар в стилі бароко, а портал храму складається з п’яти арок.

Селяни не мали
військової підготовки і більше покладались на допомогу самої будівлі фортеці, пояснює Дан Попеску, адміністратор
фортеці Гирман. «До самого входу у
фортецю, у них було чотири ворота. З
внутрішнього дворика ви можете бачити масивну церкву із невеликими будиночками для місцевих
жителів громади. Вони були побудовані поруч із церквою. На жаль, збереглися
лише будиночки з південної
частини фортеці. На даний момент, вони
стали музеями: музейіз частиною саксонського народного одягу та стара школа, де знавці німецької мови можуть почути саксонський
діалект. У нас також є інформативний багатомовний путівник з описом
фортеці та музейних експонатів».

Найбільшої слави Гирман зазнав, коли селяни
повстали проти трансільванського князя Габрієла Баторі (1608-1613 рр.),
який захопив Брашов, Бран і Ришнов, а потім взяв у облогу Гирман. Князь наказав
війську обстрілювати селянську фортецю з усієї сили, але жителі продовжували
захищатися, маючи сміливого керівника Ганса Бьома (Hans Böhm). Він був одним з
тих, хто запропонував заманити солдатів Габрієла Баторі. Жителі
розуміли, що й ті, хто обложив їхню фортецю, потерпають від голоду.Тому Бьом наказав
селянам робити буханці із снарядами всередині, а потім метати їх на ворогів. Ті
ж, голодні і втомлені, кидалися на буханці, намагалися їх їсти, і тоді вибухали
снаряди. Перелякані угорці втекли з Гирмана і більше ніколи сюди не поверталися. Князь
намагався вмовити жителів Гирмана на підписання мирної угоди, однак Ганс Бьом рішуче
йому відмовив. Після перемоги над Баторі жителі села отримали від брашовських
чиновників привілей щоп’ятниці продавати пекарські вироби на ринках без сплати
податків.

Отож, дорозі слухачі, Гирман чекає на Вас
пірнути у вир історії прадавніх саксонців у будь-яку пору року, а особливо
тепер восени, коли фортеця ділиться своїми таємницями та розповідає забуті
історії.