Музей ікон на склі в селі Сібієл

Техніка розпису по склу зазнала масове поширення через диво, яке сталося в монастирі Нікула, коли 1694 року з очей Богоматері на іконі почали текли сльози, які не зупинилися протягом 26 днів.

Христина Манта, 17.01.2021, 05:30

Розпис по склу є
технікою тисячолітньої давності. Вона була введена в Трансільванію після
анексії цього регіону до імперії Габсбургів (1699 рік). Ця техніка зазнала
масове поширення і великий бум через диво, яке сталося в монастирі Нікула
(Північна Трансільванія), де 15 лютого 1694 року з очей Богоматері,
намальованої на іконі по дереву, почали текли сльози, які не зупинилися
протягом 26 днів. Подія ця перетворила село на місце паломництв, під час яких
віряни хотіли купити собі ікону Богородиці. Звідси почалося поширення іконопису
на склі в Трансільванії.

У серці
Трансільванії, в селі Сібієл (що неподалік міста Сібіу), православний священик
Зосім Оанча в 1969 року заснував Музей ікон на склі. У ньому зберігається
найбільша в Трансільванії колекція ікон на склі, здійснених румунськими художниками-селянами.
Музей має дві будівлі, в декількох метрах одна від однієї, між Церквою і
цвинтарем, при в’їзді в село. Велика частина колекції старовинних ікон і
предметів зберігається у так-званому Новому музеї, а в старій
будівлі – меншій за розміром, зберігаються додаткові розділи колекції.
Унікальне поєднання східних традицій із західними техніками розпису, ікони на
склі зазнають розквіту в цьому регіоні Румунії в перші десятиліття
вісімнадцятого століття, досягнувши розквіту наприкінці 1800-х років.

Зібрана
починаючи з 1969 року священиком Зосимом Оанчею та громадою села Сібієл,
користуючись і підтримкою установ та приватних іноземних і румунських донорів,
колекція цього музею (600 експонатів) представляє основні види ікон на склі.
Окрім ікон, у музеї виставлені і важливі старі книги – у тому числі
слов’янський літургійний текст з XIV століття, Новий Завіт з Белграду, рідкісний
екземпляр Біблії, надрукованої під час правління Шербана Кантакузіно, -
предмети кустарного виробництва (керамічна посудина, антикварні меблі,
традиційні предмети домашнього вжитку, тканини тощо). Їхня наявність в цьому
музеї ікон на склі, попри те що збагачують спадщину, намагаються окреслити
духовні обрії та конкретне середовище (хата румунського селянина), де ікона
знайшла свої власні коріння і значення. Музей відвідують щорічно тисячі людей,
однак протягом всієї його історії до нього завітали й знамениті гості, від
священників до культурних діячів.

Разом із Музеєм
ікон, мальовниче село Сібієл зі своїми зеленими пагорбами має особливе повітря
та магічну енергетику. Сюди приїжджають не лише заради того, щоб відвідати
музей але й подихати цілющим повітрям та милуватися краєвидами. Тут туристи
мають можливість повернутися у сиву давнину, характерну Трансільванії. Через
його географічне положення, в центрі Румунії,
село може служити місцем вирушення у подорож до інших важливих центрів
Трансільванії. Наведу лише декілька туристичних призначень, куди легко можна
дістатися із Сібієлу. Чудове місто Сібіу та сусідні села і міста Крістіан,
Чіснедіє, Чіснедіоара, Решінарь (рідне село румунського філософа Еміля Чорана),
Медіаш, Сігішоара, Прежмер, Б’єртан.