Музей дерев’яного мистецтва в н.п. Кимпулунг Молдовенеск

Заклад, розташований у центрі міста і заснований у 1936 році, об'єднує колекцію, унікальну в Румунії, присвячену обробці деревини в цьому куточку Румунії. За своєю назвою музей є унікальним у країні та одним із небагатьох у Європі за тематикою та цінністю

Христина Манта, 22.10.2023, 04:59

Північ Молдови – це територія, багата на елементи народної культури,
більшість з яких мають виняткову цінність і з часом були зібрані в надбаннях
профільних установ, відомих у румунському музейному просторі. Такий музей
відкритий для відвідувачів з усього світу в м. Кимпулунг Молдовенеск
Сучавського повіту, установа, яка разом з іншими приватними та державними
культурними закладами вдало доповнює сучасний профіль цього невеликого
буковинського населеного пункту з міцними культурними та історичними традиціями.

Заклад, розташований у центрі міста і заснований у 1936 році, об’єднує колекцію,
унікальну в Румунії, присвячену обробці деревини в цьому куточку Румунії. За
своєю назвою музей є унікальним у країні та одним із небагатьох у Європі за
тематикою та цінністю експонатів. Він має багату спадщину з понад 15 000
дерев’яних предметів (XVIII-XXст.), які представляють різноманіття
занять місцевих жителів гір Рареу та Джумалеу, ще раз демонструючи, що район Кимпулунг
Молдовенеск був і є центром деревної цивілізації. Розташований в
будівлі-пам’ятці архітектури, побудованій приблизно в 1900 році, музей приємно
вражає неперевершеними цінностями, а унікальність виставлених предметів
підтверджує майстерність народних ремісників. Колекції згруповані за професіями
та ремеслами у 26 кімнатах, що означає 1822 квадратних метри виставкової площі.

Окрім основних експозицій, є також відділ під відкритим небом з дев’ятьма
пам’ятками архітектури, серед яких виділяються 360-річний будинок Латіш
та Гуцульський будинок за походженням з н.п. Чумирна, де масивність деревини
справляє враження великої елегантності та гармонійності. Музей також має відділ
в комуні Фунду Молдовей, створений із предметів подарованих родиною Андроніческу
– спеціально збудований для музею будинок та вражаючу колекцію предметів і
народних костюмів. Точкою тяжіння для любителів шахів є шахова дошка на дворі
музею, яка займає 100 квадратних метрів і дає туристам можливість зіграти в
шахи з шаховими фігурами в натуральну величину, що представляють героїв з румунських
казок.

Офіційне відкриття музею відбулося 1 червня 1936 року, його директором ставши
Костянтин Бреєску, викладач Школи мистецтв і ремесел. Тоді, серед експонатів,
розміщених у трьох залах, було багато предметів, врятованих з колекції Іона
Штефуряка, прялки, скрині з приданим, старовинна зброя, нумізматика, народний
одяг, ікони. Після 1944 року колекція була перенесена з будівлі школи, а у 1967
році спадщина музею була розміщена у відведеній для цієї мети будівлі колишньої
мерії, а потім Префектури, побудованої в 1904 році. Кожен, хто сьогодні увійде
в цю багату на предмети будівлю, присвячену мистецтву обробки дерева, неодмінно
буде вражений розмаїттям форм обробки деревини, майстерністю поєднання простоти
з вишуканістю, користі з красою, крихкості з надійною довговічністю. Знаряддя,
зброя, предмети побуту, музичні інструменти, дерев’яні вози (одному з яких
понад 400 років), скрині з приданим (понад 250-350 років давнини), стовпи та
двері будинків з вишуканими квітами. Тому кожен, хто відвідує цю давню
скарбницю селянського мистецтва, їде звідси з переконанням, що побачив світ. Більшість експонатів, виставлених у музейній колекції,
виготовлені з ялини, ялиці та дерева листяних порід, і датуються 19-м і
початком 20-го століть.

Щедрий простір призначено основному заняттю мешканців району – вівчарству.
Інвентар, призначений для цього заняття, багатий і переважно дерев’яний: відра
для доїння овець та корів, пастуші палиці і ложки різних розмірів, набір
горщиків і знарядь для виготовлення сиру. Деревина також присутня у
виготовленні предметів для збору і транспортування ягід (полуниці, чорниці,
малини, грибів), кошиків, сплетених з соснової кори, гілочок ліщини або
ялинового кореня. Виставлений в музеї дерев’яний плуг датується серединою XVII століття, а також дерев’яні борона і
вила. Поряд з традиційними інструментами, характерними для цього куточку
Румуніїі – трембіти і мисливського рогу, вирізаних з резонансної деревини і
обгорнуті берестом, в музейних залах можна побачити тилинку, сопілку і румунську
кобзу. Домашню текстильну промисловість ілюструє низка дерев’яних предметів,
починаючи від ткацьких верстатів, датованих XIX століттям, і закінчуючи прядкою, веретеном,
пряслицем. Прялки є важливим елементом для цієї місцевості, оскільки їх
дарували хлопці дівчатам, які виходили заміж.