Замок Стурдза у н.п. Міклеушень
Побудований на молдовському поселенні з 600-річною історією, замок, побудований Георгієм Стурдзою на стику ХІХ-ХХ століть, сьогодні є справжньою архітектурною перлиною неоготичного стилю, що відрізняється своїми гербами та орнаментальними елементами...
Христина Манта, 13.12.2020, 05:44
Побудований на
молдовському поселенні з
600-річною історією, замок, побудований Георгієм Стурдзою на стику ХІХ-ХХ століть, сьогодні є справжньою архітектурною перлиною
неоготичного стилю, що відрізняється своїми гербами та орнаментальними елементами, що прикрашають його фасад та сторожові вежі, що
охороняють парк.
Теперішній замок або палац Стурдза (готичний стиль) був побудований в період 1880-1904
Георгієм Стурдзою і його дружиною, Марією в селі Міклеушень, Яському повіті. Цю
будівлю ще називають Замком для Марії, тому що вона була побудована
на честь пані Стурдза, яка була на 11 років меншою ніж її чоловік і яка ніяк не
могла звикнути до регіону, в який переселилася жити після одруження. Зараз
замок належить Митрополії Молдови й Буковини. Монастир Міклеушень було, так
само, внесено до списку історичних пам’яток Яського повіту, разом з церквою
«Святі Воєводи і церквою «Благовіщення», що датується 1787 роком.
Молдовський господар Олександр Добрий подарував
двірнику Міклеушу великий шматок землі, розташований навколо заплави річки Сірет;
це сталося близько 1410 року, а після смерті губернатора маєток став відомий
під назвою Міклеушень. Після 180 років, нащадки губернатора продали маєток
скарбнику Сіміону Строїчу, який побудував особняк на цих землях. У 1752 році
двірник Іоан Стурдза перебудував особняк, додавши до нього підвал і перший
поверх. Нова будівля налічувала 20 приміщень (на кожному поверсі по 10
приміщень); конюшню для породних коней, що брали участь у змаганнях, які
проводилися на фермі.
Дімітрій Стурдза, син господаря Стурдза, звів тут
церкву. Пізніше, син Дімітрія, Алеку Стурдза Міклеушан, улаштував на площі у 42
гектари навколо особняка парк в англійському стилі, з декоративними деревами та
квітами, і теж він подбав про збагачення бібліотеки численними книгами і
рідкісними рукописами. Алеку Стурдза помер від холери в 1849 році і був
похований в церкві на маєтку. Після його смерті, управлінням маєтку зайнялась
його дружина, яка залишила потім його у спадок своєму синові Георгію Стурдзі,
той, хто у 1869 році одружився на дочці письменника Іона Гіки, Марії, яка й
переселилась жити сюди.
Для своєї дружини Георге Стурдза прискорив процес
відновлення замка; 1880-1904 рр. є періодом, коли замість колишнього особняка
виріс красивий палац, побудований в готичному стилі. Нео-готичні вежі,
середньовічні обладунки, манеж, вхідна башта з мостом через рів з декоративними
елементами нео-готичного впливу. Усередині, замок мав прекрасні і дорогі
декорації: мармурові сходи, меблі з деревини трояндового дерева, кухонні плити
з теракоти, порцеляни й дорогий фаянс, дорогий паркет з екзотичних пород
дерева, такі як абанос та махон, а також стелі пофарбовані в олії. Екатерина
Стурдза, єдина дочка подружжя Марії та Георгія Стурдзи вийшла заміж в 1897 році
за Шербана Кантакузіно, однак їхній шлюб був бездітним. Під час Першої Світової
Війни, замок Стурдза було перетворено на воєнний шпиталь. Навіть видатний
румунський композитор Джордже Енеску відвідав замок, виступаючи з концертом для
поранених. У 1921 році, на базі аграрного права, селяни отримали землю, що
належала маєтку з Міклеушень. 1700 гектарів землі було розподілено на 810
ділянок. Довгий час, управлінням парку займалася Екатерина Кантакузіно. Взимку
1944 року, замок використовували в якості місця відпочинку для полонених німців
і бібліотека понесла значних збитків.
Бібліотека була створена упродовж часу завдяки
придбанню кожного її власника, найбільш пристрасними бібліофілами були Дімітрій
Стурдза (1756-1846), його сини Костаке Стурдза-Шкеяну (1790-1860 рр) і
Александру (Алеку) Стурдза-Міклеушану (1803-1848), могила якого знаходиться в
церкві, а також син останнього, Димітрій А. Стурдза (1833-1914 рр), великий
нумізмат та історик, секретар і президент Румунської академії. Він був братом
Георгія, який побудував нинішній замок. Ця чудова приватна бібліотека
складалася з приблизно 60.000 томів, включаючи інкунабули та багато принцепсів
або дуже рідкісних видань. Серед румунських книг були копії майже всіх
румунських літописів, а також релігійні рукописи слов’янською та румунською
мовами XVI-XIX століть. Щоб підкреслити незлічену цінність
цієї бібліотеки та драму, яку зазнала румунська культура через її втрату, згадаю,
що три з перших п’яти відомих румунських перекладів (з кінця XV століття та з
XVI століття), які були подаровані Румунській академії в 1884 році Дімітрієм Стурдзою-Шкеяну,
походять з Міклеушеньської бібліотеки. Це Псалтир Шкеянський (близько 1500-1559
рр), Псалтир Воронецький (приблизно 1500-1559 рр) і Кодекс Стурдзанус
(1580-1619 рр). Лише кілька тисяч книг збереглися з дорогоцінної Міклеушенської
бібліотеки, багато у пошкодженому вигляді (з них близько 4000 томів – в Єпископаті
Роману та кілька сотень інших – в
університетській бібліотеці міста Яси), тисячі листів та документів (на даний
момент у Державному архіві). Інші книги безслідно зникли в 1944-1945 роках,
коли Екатерина знаходилася в притулку у м. Роман.
Під час Другої світової війни замок був
занедбаний, оскільки фронт був дуже близько до нього. У цій ситуації Замок був
спустошений, будучи викрадені, крім згаданих книг та колекцій, усі меблі та
цінні предмети. Залишившись без спадкоємців, Екатерина подарувала замок на
належну йому землю Єпископству міста Роман, з метою заснування тут жіночого
монастиря. Після її смерті в 1953 році, замок був, певний час, складом
вибухових матеріалів, дитячим табором, а з 1960 по 2001 рік школою для дітей з
серйозними психічними вадами. У 2001 році Замок повернувся у власність
Митрополії Молдови і Буковини, і за гроші запозичені від Світового Банку
Митрополії вдалось розпочати тут роботи консолідації та відновлення. В замку у
2003 році були зняті кілька сцен із фільму Східний експрес режисера
Серджіу Ніколаєску.
