Воронецький монастир – 533 роки з дня заснування

Нещодавно у Бухаресті у Бібліотеці румунської академії відбулася виставка присвячена цьому унікальному у світі пам'ятнику ЮНЕСКО під назвою «Воронецький монастир, 533 роки з дня заснування, 30 років з моменту його чергового відкриття»...

Христина Манта, 25.04.2021, 07:04

Буковина
перенасичена церквами та монастирями знаменитими своїми зовнішніми та
внутрішніми настінними розписами. Це – пам’ятки єдині у світі, яким в 1975 році
Міжнародна асоціація журналістів та письменників у сфері туризму присвоїла
премію Золоте яблуко. Майже всі буковинські монастирі були побудовані в
ХV-XVI ст. під час господарів Штефана Великого та Петра Рареша. Сьогодні
розповім вам про монастир Воронец, якого ще називають Сікстинською
каплицею Сходу, особливо через унікальні настінні розписи, що вкривають
його стіни не лише всередині, а й зовні.

Церква
цього монастиря поєднує елементи візантійського, готичного та римського стилів,
а також раннього Ренесансу. Прекрасний Воронецький блакитний колір
залишається до цих пір загадкою, бо його секрет до цього часу не був виявлений.
Цей колір вважається фахівцями унікальним у світі і відомим також як «червоний»
Рубенса або «зелений» Веронезе. Однак, на жаль, через сніги, вітри і дощі,
деякі фрагменти стінопису не зберіглися або зберіглися у поганому стані.
Книжник Іон Некулче (1672-1746 рр.) писав, що монастир Воронец був побудований
господарем Штефаном Великим 1488-го року на прохання Даниїла
Самітника на місці дерев’яної келії цього святого. За легендою, якраз у
той час на Молдову знову нападало турецьке військо, а Штефан Великий їхав з Нямцу
до Сучави (столиці Молдови). По дорозі заїхав до Даниїла Самітника аби
порадитися. Даниїл не відчинив двері келії Штефану Великому, бо молився. Штефан
почекав аж нарешті Даниїл вирішив з ним поговорити. Святий порадив господарю
сміливо йти у бій. З невеликим військом він розгромив турецьке військо, а в
пам’ять про перемогу збудував за три з половиною місяці монастир Воронець.

За
деякими документами, настінні розписи датуються з часів побудови обителі. За
іншими, стіни було розписано у 1534-1535 рр., під час правління господаря Петра
Рареша і митрополита Грігоре Рошки. Ім’я майстрів, які розписали монастир
невідомі – окрім одного, Марку, який залишив свій підпис на лівому боці вхідних
дверей. А у 1547 році митрополит Рошка добудував до церкви красивий вхід. Хоча всі стіни церкви розписані, найбільш
вражаючим є Страшний суд. Від ніг Христа починається червоне
полум’я пекла, в якому плавлять грішники – королі і папи римські, які з
останніх сил намагаються вирватися з пекучого пекла. По бокам, крім Адама й
Єви, пророків та інших біблійних персонажів, зображені чвари демонів за те, що
залишилося після грішників. Грішниками є турки і татари. У монастирі Воронець,
як і в інших церквах Південної Буковини, можна часто бачити зображення звірів,
які їдять людей. А перед раєм завжди стоїть довга черга. На південній стіні
зображено портрет Даниїла Самітника. Північна стіна церкви найбільше
постраждала від негоди, однак на ній все ще можна побачити елементи настінного
малюнку Сотворіння світу та популярної в Молдові легенди
Спокушення Адама (подібні малюнки розписані також на монастирях Сучевіца
та Молдовіца). Всередині, на стінах зберіглися портрети самого князя Штефана
Великого, його дружини Марії і сина Богдана – у розписах на тему Остання
вечеря.

Нещодавно у Бухаресті у Бібліотеці румунської
академії відбулася виставка присвячена цьому унікальному у світі пам’ятнику
ЮНЕСКО під назвою «Воронецький монастир, 533 роки з дня заснування, 30 років з
моменту його чергового відкриття». Виставка була ретроспективним синтезом понад
500-річної історії та культури, який Воронецький монастир, заснований князем Штефаном
Великим, представляв для князівства Молдови. Виставлені документи довели
подвійну місію, яку монастир взяв на себе в часі, культурну та освітню, оскільки
тут протягом століть діяла справжня школа каліграфів, мініатюристів та
перекладачів з грецької та слов’янської мов. Відвідувачі виставки мали
можливість побачити старі рукописи, скопійовані або написані у Воронецькому
монастирі, такі як: Святитель Ефрем Сирійський, «Виступи», слов’янський рукопис
1550 року, зроблений Іоаном Келугерулом, придбаний та подарований Румунській
академії істориком Ніколаєм Йоргою, десятки документів виданих правителями Молдови
Штефаном Великим, Петром Рарешом, Александром Лепушняну, Петром Шкіопулом,
Александром Маврокордатом, Антіохом Кантеміром, Міхаєм Раковіце. Документи
представляють акти пожертви, підкріпленням маєтків, звільненнями від податків, листи,
адресовані чернцями Воронецького монастиря великим молдовським боярам. Серед
експонатів – знаменита Воронецька рукописна книга (Новий Завіт XVI ст.), подарована
Румунській академії в 1883 р. літературознавцем Іоном Г. Сбієрою, або Воронецький
псалтир, подарований Румунській академії академіком Димітрієм А. Стурзою.

Виставка представила фотографії знаменитої фрески,
яка прикрашає церкву «Святого Георгія» Воронецького монастиря, також відому як
«Сікстинська каплиця Сходу», пам’ятки середньовічного мистецтва, що має
символічну та іконографічну цінність для всього поствізантійського настінного
розпису. Церква Воронецького монастиря була ядром найважливішого центру духовності,
віри та культури в Молдові протягом трьох століть. Після анексії північної
частини князівства Молдови імперією Габсбургів монастир Воронець був ліквідований
у 1785 р. разом з 22 іншими монастирями. Після великого об’єднання румунських
князівств у 1918 році, монастир був
оголошений історичною пам’яткою у липні 1919 р. У квітні 1991 р. Синод
Румунської Православної Церкви вирішив відновити Воронецький монастир, надаючи
йому статус жіночого монастиря.