Різдвяні звичаї українців Румунії за новим стилем

Частина українців Румунії, які прийняли Григоріанський календар, святкують Різдво Христове 25 грудня.

Христина Штірбець, 25.12.2024, 16:45

Частина українців Румунії, які прийняли Григоріанський календар, святкують Різдво Христове 25 грудня. Гостем нашої сьогоднішньої передачі є Антонета Крайнічук, вчителька української мови Серетського технічного коледжу імені Лацку Воде та коордонаторка вокального гурту «Негостинські голоси» з села Негостина Сучавського повіту. Вона народилися та провела своє дитинство в селі Негостина, тому дуже добре обізнана з українськими різдвяними традиціями та звичаями, що зберіглися у селі Негостина, де компактно проживають етнічні українці. У нашій спеціальній передачі також пролунають гарні стародавні українські колядки, у виконанні вокального гурту «Негостинські голоси».

Різдво – це особливе релігійне свято, якого з нетерпінням чекають всі, незалежно від віку, дорослі чи діти. Це свято магічне. Воно приносить стільки радості, емоції, душевного спокою та надій. Різдвяні свята збирають всю родину за одним столом. Це нагода згадати дитинство, повернутися у сімейний затишок і поринути у спогади. Мені найбільше подобаються на цій свята: колядка, ялинка і нашій традиції, пов’язані з цим святом. Здається, що ніде у нашому регіоні зимові свята не відзначаються так гарно як у моєму рідному селі Негостина Сучавського повіту. Починаючи від Святого Миколая село починає оживати. Селяни починають прикрашати свої домівки, а чим наближається Різдво селом розносяться всякі запахи. Це знак, що газдині почали готуватися до цього великого свята. Вони починають пекти та готувати специфічні страви для святкового столу.

Свята вечеря

Чимало з давніх негостинських традицій збереглося, між якими приготування столу на Святвечір та колядування. Як у минулому, так і тепер святкування починається зі Святої вечері, коли родина збирається за столом з 12 пісними стравами. Майже кожна господиня старається дотримуватися цього числа страв. Кожна страва має своє символічне пояснення. Кутя або пшениця як кажуть у нас символізує єдність родини, зерно є символом багатства, ця страва також подається за душі померлих. Це дуже давня традиція. Голубці чи галушки наповнені колись кукурудзяними крупами а сьогодні з рисом, біб з смаженою цибулию та часником, вареники чи пироги, гриби або печериці як кажуть у нас, риба, червоні буряки з грибами також з смаженою цибулею, вар чи узвар із сушених фруктів, пампушки, хліб або калач, який уприсутнює Ісуса Христа, яблука і горіхи, вода та вино.

 Інші різдвяні звичаї на Святвечір

На Свят вечір було безліч різних ритуалів, але, на жаль, сьогодні селяни не всі зберегли. Наприклад колись заносити до хати сніп сіна або жита, якого ставили на стіл під скатертиною як символ ясиль де народився Ісус. До вечері господар вдома мав обов’язково нагодувати свою худобу. Вважалося, що на Святвечір всі домашні тварини мають бути ситими та що вони можуть розмовляти. Як з’явилася перша зірка на небі родина збиралася за столом, щоб вечеріти. Всі намагалися говорити тихо, згадували своїх померлих родичів. Треба  було коштувати з кожної страви, вперше люди їли кутю. Після ввечері члени родини, сусіди та знайомі відвідували один одного і несуть поману за душу померлих родичів. Цей звичай ще зберігся у нас до сьогодні.

Колядування

Після вечері люди йдуть колядувати. Колядки були і залишаються невід’ємною частиною зимових свят. Колядки виконували від Святвечора до Водохреща. Колядували на Різдво сповіщаючи про народження Ісуса Христа, ходил и гекати на Свято маланки і Святого Василя, засівали на Новий рік і  виконували щедрівки на Водохреща. Колись на Святвечір, перед Різдвом та Водохрещам село гуділо як вулик гарними колядками. З самого вечора колядували малі діти, а пізніше аж до ранку колядували парубки з музикою дівчат. Також сусіди збиралися разом і ходили колядувати одні до одних. Тепер на другий день Різдва ходить від хати до хати різдвяна коляда, яка збирає гроші для церкви. На велику радість негостинці зберігли цей гарний звичай   – колядування. Вони колядують у школі, колядують один одному по селі та  колядують у церкві. Негостинці зберегли дуже багато гарних колядок та щедрівок від своїх предків, як наприклад: Нова радість стала,  Бог предвічний, З рождеством Христовим,  Вчора з вечора,  Щедрий вечір, добрий вечір, Йордан воду розливає та багато інших.

Народні звичаї – засіб збереження національної ідентичності

Народні  звичаї та обряди є одним із засобів збереження національної ідентичності а також можливістю відчути зв’язок з родом та своїми предками. Це треба, щоб зрозумів кожен з нас. Хоча ми можемо обирати що і як святкувати, ми віруючі ще тримаємося того, що ми успадкували від своїх предків. Дуже важливо передавати й дітям, їм потрібно знати в якому чарівному світі жили наші предки, які гарні традиції мав їхній світ, зрозуміти красу і цінність давніх обрядів і щоб вони, у свою чергу, мали бажання передавати ці традиції новим поколінням.