У повітрі все інакше!
Капітан третього рангу Сімона Майерян є першою жінкою в Румунії, яка здійснила політ на надзвуковому літаку і першою жінкою в Європі, яка отримала сертифікат командира літака в Групі стратегічних повітряних перевезень у складі багатонаціонального підрозділу стратегічних повітряних перевезень НАТО на авіабазі Папа в Угорщині.
Ана-Марія Кононовіч і Василь Каптару, 07.05.2024, 06:45
Афганістан, Ірак, Африка, Малі – ось лише деякі із зон конфліктів, де вона виконувала операції на військово-транспортних літаках. Найтриваліший переліт був до Південної Кореї і назад – 40 годин туди і назад для доставки медичного обладнання. Одним із польотів, який змусив її замислитися, був політ в умовах повної видимості над пустелею Сахара. Йдеться про капітана третього рангу Сімону Майерян – першу жінку в Румунії, яка здійснила політ на надзвуковому літаку; першу жінку в Європі, яка отримала сертифікат командира літака в Групі стратегічних повітряних перевезень у складі багатонаціонального підрозділу стратегічних повітряних перевезень НАТО на авіабазі Папа в Угорщині.
Уся ця серія досягнень почалася з мрії молодої жінки, яка до вступу до Військово-повітряної академії жодного разу не літала на пасажирському літаку. Ми поспілкувалися з капітаном третього рангу Сімоною Майерян, яка розповіла про початок своєї кар’єри. «Я пішла в армію 20 років тому, навіть більше. Мріяла літати і тоді мені підвернувся цей зручний варіант, ну, тобто, як – зручний? Просто, з одного боку, так набагато дешевше, а з іншого – літати на винищувачі або взагалі на військовому літаку – це зовсім інше, ніж літати на авіалайнері. Саме це й спонукало мене шукати рішення, щоб втілити свою мрію в життя.»
Капітан третього рангу Сімона Майерян в інтерв’ю Румунському Радіо розповіла, що тренування допомагають не відчувати страху. «В авіації ви почуєте вираз «ти маєш скласти сценарій польоту», що означає подумки уявити його собі знову і знову до того, як виконати його на практиці. Так роблять пілоти вищого пілотажу і це нормально. У тебе є план, адже не сядеш же ти в літак без запасного плану. Отже, у тебе є план, ти його виконуєш, у тебе є запасний план і так далі, тому що в повітрі немає часу на довгі роздуми.»
13 березня 2009 року Сімона Майерян здійснила політ на літаку МіГ-21 LanceR. Вона стала першою в Румунії жінкою, яка керувала надзвуковим літаком: «Коли робиш дуже крутий поворот на дуже високому крені, на високій швидкості, можеш досягти досить високих прискорень і для цього не обов’язково бути на надзвуку. На надзвуку ти долаєш звуковий поріг, але це не відчувається на рівні тіла, це не схоже на додаткове гравітаційне прискорення. Швидше, це відчувається апаратурою. Принаймні в MIG 21, я не знаю, як це відбувається в F16, тому суджу зі спогадів, там, коли ти переходиш із дозвуку на надзвук і проходиш через трансзвук, є короткий відрізок часу, коли обладнання може видавати хибні покази через хвилі, що накопичуються, тиск і так далі. У будь-якому разі, політ на винищувачі сам по собі досить складний. Йдеться про годину або дві на виліт, залежно від дальності польоту кожного літака, тоді як на транспортних літаках політ триває кілька годин – 4, 5, 6, 10. Неможливо летіти 10 годин на винищувачі безперервно, тому що це щось інше.»
З 2012 року вона перестала літати на МІГах і перейшла на військово-транспортні літаки Spartan. Яким був цей перехід? «Немає необхідності починати з нуля, тому що в тебе вже є певні знання в галузі авіації, але натомість це політ з екіпажем і тоді вся ця комунікація й управління ресурсами екіпажу, як це називається на нашому жаргоні, тобто управління екіпажом, практично є новинкою, тому що ти вивчаєш літак. Ти переходиш до іншої категорії літаків, ти вчишся керувати цим літаком. Це те, що тобі потрібно робити, але керування екіпажем – це дійсно мистецтво. Ти також повинен вміти виконувати накази, а не просто віддавати їх. Я була командиром, була навіть інструктором на C17 Globemaster у загоні стратегічної транспортної авіації, потім повернулася на батьківщину й ось я знову беруся за справу, я другий пілот на Spartan-і і проходжу командирську підготовку. Як я вже говорила, без людей неможливо виконати жодне завдання. І тут дуже важливо, як ти з ними взаємодієш і як підтримуєш баланс між успішним виконанням місії і тим, щоб люди були щасливі і перебували в правильному настрої: допомагали тобі і робили все в безпеці.»
Пропрацювавши так багато з іноземними пілотами, капітан третього рангу Сімона Майерян розповіла нам, з якими труднощами стикаються румунські пілоти: «Були часи, спочатку, коли у нас було дуже мало годин для польотів у будь-якій категорії. Особливо мало літали молоді люди, які щойно закінчили школу. Ситуація змінилася, особливо після 2014 року і почали проявлятися відмінності. Стало більше льотних годин і одразу стало помітно, як змінилося ставлення сторонніх до нас, тому що з тим небагатьом, що в нас було, ми здобували значні результати. Ти просто робив усе можливе, щоб не відстати від людини, в якої за плечима тисячі годин нальоту. Я пам’ятаю, зокрема й себе, коли вирушила до США, щоб перенавчатися на C-17, я налітала 10 годин того року, а моїм партнером із навчання – тому що ми були в групах із двох осіб – був голландець, який налітав 700 годин. Це було 4 місяці навчання по 12 годин на день, щоб досягти певного рівня. Я досягла його, але це вимагало величезних зусиль!»
Хоча літала по всьому світу, капітан третього рангу Сімона Майерян каже, що ніщо не можна порівняти з відчуттям приземлення на батьківщині.
