Клуб української малечі провів захід Великодні традиції в українців
«Клуб української малечі», який діє при Клузькій філії Союзу країнців Румунії, провів 20 квітня цього року черговий захід під назвою «Великодні традиції в українців».
Христина Штірбець, 25.04.2024, 09:00
«Клуб української малечі», який діє при Клузькій філії Союзу українців Румунії, провів 20 квітня цього року черговий захід під назвою «Великодні традиції в українців».
Ведуча заходу Людмила Дорош, головний редактор дитячого журналу «Дзвоник», що виходить під егідою СУР, підготувала для дітей та дорослих низку заходів, про які розповість у наступні хвилини: «Напередодні великодніх свят ми зібралися в осередку Клузької філії Союзу українців Румунії на подію під назвою «Великодні традиції в українців». Без перебільшень можна сказати, що Великдень є одним із найулюбленіших свят як для дорослих, так і для дітей, тому діти та їхні батьки з радістю взяли участь у цій події. Про значення та специфіку Великодня усім відомо більш-менш багато, а про Чистий четвер, який знаменує собою початок підготовки до Великодня і випадає на останній тиждень Великого Посту, дітям відомо набагато менше. А історія Страсного Четверга сягає своїм корінням ще в раннє християнство і пов’язана з Таємною Вечерею, одним із найбільш значущих євангельських подій, що передували розп’яттю Христа. Саме в четвер, зібравши своїх учнів, Ісус омив їм ноги, щоб показати, якою безмежною має бути смиренність справжнього християнина. Звідти й пішла назва, і четвер став Чистим. Тому суть Чистого Четверга — показати, наскільки ви готові бути терпимим, щирим, співчутливим до оточуючих вас людей. Із Чистим четвергом в українців пов’язано багато звичаїв, традицій та прикмет. І на нашому заході ми ознайомили дітей із деякими з них. Ми розповіли учасникам, що добре робити у Чистий четвер, а яких справ варто уникати, якщо хочеш прожити наступний рік у мирі, порозумінні та достатку. А з народних прикмет, пов’язаних із Чистим четвергом, присутні на заході дізналися, як довідатися про погоду весною та влітку поточного року, а також про інші способи забезпечити собі достаток та спокій.»
Захід продовжився презентацією ще одного великоднього звичаю – Обливального понеділка, який і зараз побутує особливо на західній Україні, а також і в Трансильванії. Людмила Дорош подає деталі: «Вважалося, що вода в понеділок після Великодня стає цілющою і оздоровлює людей. Тому люди окроплювали один одного, а в деяких регіонах і себе. Цей день в українців асоціювався насамперед із духовним весняним очищенням. Щоб продемонструвати більш наочно цей великодній звичай, ми прочитали дітям оповідання «Андрійко-обливальник», в якому було описано саме цю традицію Великодніх свят. У ньому йдеться про чотирирічного хлопчика, який збирає гроші, щоб купити машину з дистанційним управлінням. Грошей у нього мало, і мамо з татом порадили йому самому збирати ці гроші. І от у хлопчика проблема: звідки взяти ці гроші? У підготовці до Великоднього свята сусідка Одарка, яка допомагала мамі по господарству, порадила хлопчику піти в понеділок поливати дівчат. І ось хлопчик вирішив зібратися. Приготував собі кошик, узяв від мами парфуми і вирушає в понеділок робити це чудове дійство – поливати дівчат парфумами. І зараз я зачитаю вам уривок із цього оповідання: «Неділя пройшла у сімейному колі, весело й щасливо. Настав довгоочікуваний понеділок. Андрійко сам вибрав сорочечку, приготував кошик, прихопив і парфуми, адже він бачив, як мамині обливальники, та й тато теж, збризкували пафрумами жінку, бажаючи їй цвісти, як квітка, цілий рік. Та от тільки парфумів у мами було декілька, і Андрійко вирішив прихопи усі три пляшечки. Він зайшов до сусідки і побачив, що там уже були обливальники. Вони привітали бабусю, висловили їй свої побажання і побризкали парфумом, а бабуся в подяку пригостила їх крашанками, а найменшим дала й грошей, як це водиться за новими, сучасними традиціями. «То, може, мені побризкати трьома парфумами?» – замислився Андрійко. Він ходив від хати й до хати і голосно бажав господиням:
«Встав раненько на Великдень,
Кошик прихопив
І полити вас, як квітку,
Жваво поспішив!
І цвітіть, і духмянійте,
І ніколи не старійте!
Дозволите облити?»
І коли господині дозволяли, він по черзі збризкував їх парфумами із трьох пляшечок. Вони ж, не очікуючи такого, починали сміятися й приказувати, що тепер вже точно будуть пахнути, мов цілий квітник. І дарували йому не тільки крашанки, а й гроші, приказуючи: – Це тобі за твої старання й щедрість, що не пошкодував трьох парфумів, – а самі й далі посміхалися завзятому й тямущому малому обливальнику. Повернувся додому Андрійко втомлений, але такий щасливий! І крашанок повен кошик, і грошей чималенько. От тільки пляшечки з парфумами значно спорожнилися, проте мама не сердилася: – Бізнесмен ти мій активний, – тільки і сказала вона, коли побачила напівпорожні пляшечки парфумів і повні кошики крашанок та грошей. Коли пізніше Андрійко з мамою порахував отримані гроші, то його щастю не було меж: йому вистачить не тільки на ту велику машину з дистанційним управлінням, а ще й залишиться. – Можливо, я ще куплю й мамі щось гарне, намисто або браслет, – поділився він iз татом своїми міркуваннями. – І тобі не шкода своїх грошей? – запитав його тато. – Звісно, що ні! – пирхнув Андрійко. – У мами он ще скільки парфумів залишилося – зароблю нових!»
Щоб розважити та звеселити присутніх, дітям було запропоновано пограти у гру-змагання «Яйце в ложці». Людмила Дорош: «Після читання оповідання ми запросили дітей розім’ятися у грі-змаганні «Яйце в ложці», яка полягала в тому, щоб донести яйце якомога швидше наступному учаснику. Кожна команда, а їх було дві, намагалася бути швидкою та дійти до фінішу першою, навіть якщо вертляве яйце все хотіло випасти з ложки та зруйнувати їхні плани. Але діти були дуже молодці, дуже старалися, в результаті була нічия. За свої старання всі діти отримали смачні шоколадні яєчка.»
Останньою частиною заходу, як це вже стало традицією, була творча майстерня, в якій діти навчилися робити різноманітні великодні прикраси: «Ми запропонували дітям зробити великодні прикраси – а саме декоративні яйця, прикрашені квіточками та кольоровими нитками. Це заняття дуже сподобалось і дітям, і дорослим, кожен зробив собі яйце за своїм уподобанням. Старші діти і дорослі зізналися, що навіть якщо ідея прикрашати квіточками досить нескладною, саме заняття є дуже захоплюючим і заспокійливим. Тож у результаті вийшло багато декоративних яєць, які будуть радувати око і душу своїх творців на Великдень.»
Анастасія Федурян, студентка I курсу Клузького філологічного факультету, відділ українська-японська, яка допомогла в організації заходу «Великодні традиції в українців», ствердила: «Минулої суботи я брала участь у заході, присвяченому великоднім традиціям, яких дотримувалися наші пращури та які до цих пір практикуються у деяких регіонах України та Румунії. Одним із відкриттів для мене став Обливаний понеділок, адже у моєму регіоні цей звичай не є розповсюдженим. Виявляється, що у перший понеділок після Великодня юнаки обливають дівчат водою. За повірв’ям, у цей день вода має чудодійні властивості. Також учасники заходу розповіли, яких звичаїв дотримуються, а яких – ні. У кожній сімв’ї є свої особливі традиції. Наприклад, у моїй – ми завжди готуємо пасочки та святомо їх у церкві. Пізніше всі дітки взяли участь у невеликому конкурсі, поділившись на дві команди, вони бігали наввипередки з ложкою із яйцем в руках. Дух суперництва та здорова конкуренція поглинули дітей протягом веселого змагання, яке закінчилося нічиєю. Крім того, ми залучили учасників створити свої великодні яйця. Цим процесом захопилися не тільки діти, а й дорослі. Всі були поглинуті процесом та насолоджувались кожним етапом роботи. У результаті у кожного вийшли унікальні великодні яйця, які нагадуватимуть їм про цей день. Важливість проведення подібних заходів неосяжна. У світі прогресу та високих технологій ми втрачаємо зв’язок один з одним. А у такій теплій атмосфері із забавками та можливістю створити нові речі та нові знайомства прикрашають життя дітей та дорослих.»
Свою думку про захід, організований Клузьким «Клубом української малечі» та про інші заходи Клузької філії СУРу висловлює 8-річна Кіра Нестман: «Добрий день! Я ходжу на заходи в СУР, мені там дуже подобається, тому що ми тут можемо робити різні поробки, зустрічатися з друзями, і гратися. На цьому заході ми робили великодні яйця, ми закріплювали малесенькі квіточки різних кольорів голочками на пінопластових яйцях. У кожного був унікальний дизайн, мій нагадував інопланетянина. Він мені дуже подобається. Приходьте і ви до нас, зробимо щось цікаве.»
Анна Чуйченко з Києва, мати трьох хлопців – Данила, Давида та Дениса. Вони живуть в Клужі вже трохи більше двох років. Ось їх думки від участі у заході: «Дуже ми любимо відвідувати заходи у клубі, які влаштовує пані Людмила. Майстер-клас перед Великоднем є особливим, бо це родинне свято, а через війну ми, на жаль, знаходимося далеко від наших рідних людей і близьких. І саме тому дуже важливо зустрічатися ось так, у колі української спільноти. Діти можуть поспілкуватися між собою, пограти. На зустрічі діти робили дуже цікаві великодні яйця і нать дорослі захопилися процесом і приєдналися до діток. Цінуємо кожну таку зустріч. Діти завжди дізнаються на цих зустрічах щось нове і цікаве для себе.»
Марія Гарбар з Києва, яка зараз проживає у місті Клуж-Напока, поділилася своїми враженнями від участі у заході: «Дуже сподобався майстер-клас. Дітки були дуже задоволені, сподобалися їм як і розповіді, так і сам процес створення писанок. Загалом цікаво провели час із друзями. Ми дуже вдячні організаторам за таку чудову можливість зібратись сім’ям і дітками і провести час із користю і творчо.»
Як завжди, захід пройшов у веселій та дружній атмосфері, а наприкінці усі діти отримали нові журнали СУРу – «Дзвоник» та «Бджілка». Підсумки заходу підбиває Людмила Дорош і подає деталі: «Як підсумок, можу сказати, що захід досяг своєї мети, а саме: зібрати докупи українців, дати дітям нагоду поспілкуватися один із одним, порозважатися, дізнатися чогось нового із багатства спадщини нашої рідної української культури, навчитися робити власноруч гарні поробки. А на завершення, прощаючись із дітьми та батьками, ми сказали один одному не «До побачення», а «До зустрічі». Тому що незабаром ми всі знову зустрінемося з нагоди іншої події Клубу української малечі, який діє у Клужі в рамках Клузької філії Союзу українців Румунії.»
