Смерть і спадкоємність влади в РКП

За часів комуністичного режиму головні дійові особи приходячи до влади використовували все, що людство винайшло до цього моменту - вбивства, винагороди, випадки підробки документів, маніпуляції, фальшування результатів виборів.

Steliu Lambru, 15.05.2023, 06:28

Влада завжди була спокусливою і на шляху до неї люди
вдавалися до найрізноманітніших засобів. В історії відомі війни за владу, вбивства, винагороди, випадки
підробки документів і родоводів, маніпуляції, а також викрадення голосів
виборців. За часів комуністичного режиму головні дійові особи приходячи до
влади використовували все, що людство винайшло до цього моменту. Заснована 8
травня 1921 року, Румунська комуністична партія діяла поза законом і слідувала
традиціям інших комуністичних партій у виборі своїх лідерів.

Встановлені при
владі в Румунії радянськими військами в березні 1945 року, комуністи або
ліквідували своїх однопартійців, щоб отримати контроль над партією, або були
витіснені самою Москвою, яка контролювала комуністичні партії через Комінтерн.
Троє з семи голів РКП до 1945 року – Елек Кеблош, Віталій Холостенко та
Олександр Штефанський були вбиті під час великих сталінських чисток 1930-х
років. Іншою сумнозвісною справою була справа лідера РКП Штефана Форіша, якого
у 1946 році застрелив у голову його суперник Георге Георгіу-Деж.

Після 1945 року для румунських комуністів смерть чинного
лідера залишалася єдиною можливістю прийти до керівництва партії. У 1965 році
помер румунський Сталін Георге Георгіу-Деж, а призначення його наступника
Ніколає Чаушеску було оскаржене призначенням Георге Апостола, який фактично був
фаворитом. Янош Фазекаш був колишнім комуністичним високопосадовцем і в
інтерв’ю Центру усної історії Румунського радіо записаного 1997 року розповів
про наслідки смерті Дежа: «Ми відчули це як національну трагедію, партійну
трагедію, трагедію всієї партії. Особисто я був у дуже добрих стосунках з
Георгіу-Дежом, хоча часто критикував його, але він не виганяв мене, він дуже
прихильно ставився до молодих кадрів. Коли Георгіу-Деж помер, Ліка, його дочка,
з якою я був у добрих стосунках, допомогла потрапити в їхній будинок. Він помер
у своєму ліжку вдома, не в лікарні і всі члени Політбюро та їхні заступники
були там. Чаушеску вжив заходів, щоб мене не пустили, бо я був лише міністром
харчової промисловості, я вже не був секретарем ЦК. І там був складений список,
але я був в добрих стосунках з Лікою, яка допомогла мені потрапити туди і
допомагати, коли помер Деж.»

Смерть Дежа і передача влади в РКП стали великою
проблемою для тих, хто залишився. Молодший за інших, Чаушеску взяв свою долю у
власні руки, – розповів Янош Фазекаш. «На смертному одрі Дежа Чаушеску взяв
слово і поклявся, що ми будемо боротися за єдність партії, будемо боротися за побудову
соціалізму, будемо боротися за підняття рівня життя народу, культури і
цивілізації. Іншими словами, він вже говорив нам, ким він хоче бути. Я був там.
Чаушеску знав те, чого ми не хотіли, тобто Чаушеску знав, що Маурер, Апостол,
Фазекаш, всі ми були за кандидатуру товариша Апостола. Спочатку Деж
запропонував Маурера на посаду першого секретаря, а Маурер не погодився,
сказав, що першим секретарем має бути румун, громадянин Румунії. Він відповів,
що його мати була француженкою, а батько німцем і це не дуже добре. І тоді Деж
підняв питання про Георгія Апостола, а Маурер сказав, що Георге Апостол є добрим
кандидатом.»

Розуміючи, що має менші шанси стати наступником Дежа,
Чаушеску не покладає рук і, врешті-решт, зумів переламати думку інших на свою
користь. Янош Фазекаш. «Після похорону Дежа Маурер і Боднераш вирішили скликати
Політбюро для скликання пленарного засідання ЦК. Прийшов Маурер, ми вже були в
залі пленарних засідань, і попросив скликати політбюро, щоб вирішити питання
про обрання Георгія Апостола. І тут Чаушеску схопився з крісла і почав кричати,
що він не згоден з кандидатурою Георге Апостола. Але перед похороном він
погодився. Товаришу Мауреру увірвався терпець, він дуже розсердився на цю
брехню Чаушеску і сказав йому, що той сам хоче бути першим секретарем. «Що ж,
тоді будь першим секретарем», – сказав йому Маурер. Звичайно, політик не має
права втрачати терпіння у великих політичних справах. Він не повинен був
втрачати терпіння щодо хитрощів Чаушеску, але для цього в партії повинна була
існувати демократична традиція. А в комуністичних партіях, на жаль, цього не
було, ні в нас, ні в інших партіях.»

На перший погляд політик з ліберальними поглядами і з
новими амбітними проєктами, Чаушеску став після смерті Дежа беззаперечним
лідером Румунії, останнім лідером соціалістичної Румунії. На жаль для нього і
на щастя для румунів, смерть як засіб доступу до влади для політичних лідерів
стала в його випадку останньою для існування злочинного режиму.