Домашня сторінка » Панорамний огляд Румунії » Сторінки історії » Коронація 1922 року

Коронація 1922 року

Steliu Lambru, 24.10.2022, 06:33

Сто років тому 15 жовтня 1922 року в місті Алба-Юлія
румуни стали свідками очікуваної події, що сильно вплинула на свідомість
кожного румуна, який пережив складні роки Першої світової війни: коронації короля
Фердинанда I і королеви Марії – суверенів нової Румунії. Королівство Велика
Румунія виникло після Першої світової війни, ціною багатьох людських життів і
матеріальних втрат, а також надлюдських дипломатичних зусиль. Після сплаченої
ціни та докладених зусиль нова Румунія стала країною, в якій кожен громадянин
міг вільно розвиватися та сприяти загальному благу.

Деталі організації заходу широко висвітлювалися в
тогочасній пресі та в інших письмових документах, з яких читач міг дізнатися
багато деталей. По-перше, про підготовку місця проведення події, місто
Алба-Юлія, в яке у 1600 році князь Волощини Міхай Хоробрий увійшов на чолі
своєї армії, момент, який романтична історіографія розглядає як перше політичне
об’єднання румунських провінцій. Потім – дізнатися про релігійну церемонію і
хвилювання, викликане моментами під час фактичної коронації, а також про видатних
гостей. У них також йдеться про те, що політичне суперництво не припинилося
навіть під час організації події. Організатором церемонії коронації був ліберальний
уряд на чолі з Йоном I. К. Бретіану, а опозиційні політичні лідери не брали у
ній участі, бойкотувавши весь захід. Читачі також могли дізнатися про незгоду Папи
Римського з коронацією католицького короля у православній церкві. Але все це відійшло
на другий план, тому що жодна перешкода не могла завадити коронації.

Від історика Йоана Скурту ми спробували дізнатися
про почуття та досвід двох головних героїв коронації – короля та королеви. Йоан
Скурту розповів, що в ті моменти також проглядалися різні характери двох
суверенів. «Король Фердинанд був менш активною людиною і менш охоче з’являвся
на публіці. Але він підкорився цьому необхідному протоколу коронації, як він
також зробив на Коронній Раді в 1916 році. Тоді він сказав, що повинен слідувати
своєму серцю і погодитися на вступ Румунії у війну, як просила Рада.
Найактивнішу роль відіграла королева Марія, яка глибоко зайнялася політикою,
чого Кароль I не дозволив своїй дружині Єлизаветі. Фердинанд, однак, вважав, що
обидва суверени, як король, так і королева, мають природне
право бути коронованими за їхній внесок у союз 1918 року. Це також видно на обох
коронах. Фердинанд перейняв сталеву корону короля Кароля I, до якої було додано
три дорогоцінні камені, що символізували Бессарабію, Буковину та Трансільванію.
Але королева Марія подумала, що корона королеви Єлизавети надто скромна, і
попросила зробити для неї корону з двох кілограмів золота з безліччю
дорогоцінних каменів.»

Надзвичайно сильна особистість королеви Марії
також виділялася на коронації. Але це була присутність, яка доповнювала
присутність її чоловіка, разом створюючи імідж нової румунської монархії. Йон Станомір
розповідає. «У програмі Коронаційної комісії центральною фігурою був, звичайно,
король Фердинанд. Королева Марія робила все, що було в її силах, аби бути
постійно з королем, не поступатися йому, враховуючи, що вона теж зробила внесок,
можливо навіть більший, ніж король, у будь-якому разі дуже великий, для об’єднання
усіх історичних румунських земель. У своїх щоденних нотатках вона зазначала, що
їй було дуже важко, коли мусила стати на коліна на подіумі балдахіна перед
королем, який поклав корону на її голову. Але король допоміг їй підвестися і
поцілував її в чоло. Свою корону король одягнув сам за прикладом Наполеона
Бонапарта.»

Вилив радості і відчуття перемоги наприкінці 1918
року тривали аж до коронації. І обидва монархи прожили зіркову мить свого життя
кожен по своєму, – каже Йоан Скурту. «Король поводився у своєму специфічному
стилі. Після закінчення війни, було укладене перемир’я й усі офіційні особи, в
тому числі монархи, мали прибути до Бухареста. У ті дні королева тремтіла від радості
та задоволення і сказала королю: «Нандо, уявляєш собі ти став королем усіх
румунів, ти велика людина, історична постать!» На що Фердинанд відповів «Так
Бог дав!» Ніби він не мав ніякого внеску. Такими були їхні характери, одного й
іншого, важливо те, що вони обидва були разом, а в суспільному сприйнятті та
історії це була коронація короля Фердинанда і королеви Марії.»