На кораблі з Відня до Константинополя
Розвиток річкового транспорту по Дунаю між Віднем і Константинополем розширив просторовий горизонт після того, як комерційні перевезення великою річкою почали приносити значні прибутки.
Steliu Lambru, 22.11.2021, 06:08
Під впливом Османської імперії протягом кількох
століть румунські землі шукали та знайшли новий шлях у першій половині ХІХ-го
століття. Це був шлях до модернізації та європеїзації. Геополітична історія
Європи першої половини ХІХ-го століття призвела до того, що західні ідеї та
рішучість еліт сприяли утворенню Румунської держави. Одним з найбільш важливих задумів
було розміщення річки Дунай у центр європейського транспорту та розширити Захід
на Схід. Розвиток річкового транспорту по Дунаю між Віднем і Константинополем розширив
просторовий горизонт після того, як комерційні перевезення великою річкою почали
приносити значні прибутки.
Історик Констатін Арделяну є автором книги «Круїз
з Відня до Константинополя. Мандрівники, простори, образи, 1830-1860 рр.». Це
книга історії очима тих, хто мандрував водним шляхом між двома великими
імперіями, Габсбурзькою та Османською. Як румунське суспільство сприймало
зміни, що приходили із Заходу, технологічні інновації, запитали ми історика Константіна
Арделяну: «Я б сказав, що це сприймалося з великою відкритістю. І зі страхом,
спочатку, але також з добрим розумінням корисності цих сучасних технологій.
Простір Румунії знаходився на роздоріжжі маршрутів подорожей по Європі після
впровадження парового судноплавства по річці. Це відбулося з 1830-х років і
символічним моментом є квітень 1834 року, коли перший пароплав, перший піроскаф,
що належав першому австрійському пароплавству, причалив у румунських портах. Було
організоване приймання, а румунська еліта швидко прийняла інновації, про які її
представники знали з подорожей за кордон, і повною мірою користувалися ними для
подорожей на захід, у Відень, а звідти у Західну Європу, у Константинополь, на
схід і до Святої землі, до Єгипту та до східного Середземномор’я. З іншого
боку, звичайно, для звичайних людей цей жахливий винахід був не зовсім зрозумілим,
але вони його помічали. Це пояснюється тим, що корабель і його сучасна техніка
мають специфічну форму територіальності. Ти його бачиш, чуєш, відчуваєш його
запах, відчуваєш його так, що його неможливо забути.»
Дунай став безперечною віссю модернізації румунів.
Так вважалося тоді і хоча з того часу минуло майже два століття, він залишається
не менш важливим, – каже Константін Арделяну. «Ці відносини з Дунаєм дуже
важливі, це була перша природна магістраль, яка з’єднала нас зі світом. Без
сумніву, вона потребувала певних трансформацій. І вони були зроблені як в
районі Залізних воріт, так і в районі дунайської дельти, щоб виконувати функцію
загальноєвропейської транспортної артерії. Австрійська компанія DDSG
(Donau-Dampfschiffahrts-Gesellschaft) мала запровадити ці рейси між Віднем і
Константинополем як частину інвестицій у сполучення південно-східної Європи. Як
я вже сказав Дунай став головною артерією, що з’єднала румунів зі світом,
звідси походить і назва, яку отримали ці землі – Дунайські князівства. На
початку цей термін стосувався й Сербії, але пізніше, під час Кримської війни
1853-1856 років, назва Дунайські князівства вживалася майже виключно щодо
Волощини та Молдови.»
Константін Арделяну обрав 1830-1860 рр. як найкращий
проміжок часу для подорожей по Дунаю від
Відня до Константинополя. «Вибір охоплює початок та апогей цього дунайського
шляху між Віднем і Константинополем. 1830 рік – це рік, коли австрійська
компанія в партнерстві з Великобританією запроваджує маршрут на Дунаї між
Віднем і Будапештом. Так починається розширення Габсбургського простору по
Дунайській артерії. Потім було започатковане пароплавство по Дунаю, яке, як я
вже казав, досягло румунського простору в 1834 році. 1860-й став роком, коли
залізниця почала створювати все більшу конкуренцію. Маршрут занепадає паралельно
з будівництвом залізниць у Габсбургському просторі. Починаючи з цього десятиліття
1860-х років, те саме відбувається в румунському просторі. У 1860 році була
побудована перша залізниця в районі дунайських гирл Румунії. Йшлося про
залізницю від Чернаводи до Констанци, яка певним чином замикає дунайський
маршрут. Не потрібно було об’їжджати Бреїлу та Галац, заощадивши таким чином
кілька днів. Після скорочення часу в дорозі між Віднем і Константинополем та
іншими напрямками починається новий порив до прискорення процесу перевезень.»
Хто подорожував по Дунаю? Було кілька типів мандрівників.
Перш за все, купці та військові, найдавніші мандрівники, особи найбільш схильні
до авантюризму. Потім шукачі країв світу і релігійні паломники, які йшли на
Афон і до святих місць в Єрусалимі та Палестині. Але з’явилася і нова категорія
– туристи. Люди з багатих прошарків населення, які хотіли відкрити для себе
нові куточки світу і сідали на кораблі, що перевозили їх по Дунаю у широкий
світ. Круїз по Дунаю з Відня до Константинополя в ХІХ-му столітті привабив і румунів,
які одразу перейняли тенденції сучасності.