Надія Руссо-Боссі (1901-1988)

Надія Руссо-Боссі була однією з жінок-пілотів, які продемонстрували свої вміння, знання та мужність, рятуючи людей на фронті Другої світової війни.

Steliu Lambru, 06.09.2021, 08:35

Надія
Руссо-Боссі була однією з жінок-пілотів, які продемонстрували свої вміння,
знання та мужність, рятуючи людей на фронті Другої світової війни. Подібно до
багато інших людей під час війни вона не відступала від своїх обов’язків, які
відчувала по відношенню до своїх співвітчизників, до своєї нової країни
Румунії. До речі, Надія Руссо-Боссі була молодою росіянкою, яка, як і багато
мільйонів засланих росіян, врятувалася від пекла більшовицької революції, перед
тим як мала її проковтнути, однак їй досить нашкодила. Так звана біла
еміграція була сформована й на території Румунії, де Надія Руссо-Боссі
інтегрувалася та перейняла цінності румунського суспільства, де поділяла добрі
та менш добрі речі. Надія Руссо-Боссі перейшла, як і румунське суспільство від
однієї агонії до іншої, від війни до тоталітаризму, однак лише нинішнє
покоління повністю визнає її заслуги.

Національний
музей історії Румунії вшанував пам’ять жінок, які взяли участь у Другій
світовій війни. Надежда Євгенівна Бржозовська або Надія Руссо-Боссі була поряд
з двома іншими румунськими легендами авіації Смарандою Бреєску та Маріанною
Дрегеску, однією з центральних фігур санітарної авіаційної ескадрильї або
білої ескадрильї. Історик Крістіна Пеюшан-Нуіке
організувала виставку та представила коротку біографію героїні: «Надія
Руссо-Боссі була російського походження. Народилася в 1901 році, а в 1918 році,
будучи сиротою,втекла
разом із сестрою від більшовицької революції до Кишинева, де мала родичів та
почала нове життя в Бессарабії. Вона закінчила Паризьку школу мистецтв, але
хотіла стати пілотом. У 1936 вона закінчила школу пілотів, за фінансове
сприяння, оскільки школа коштувала досить багато, та отримала ліцензію льотчика
для жінок, а потім загальну ліцензію льотчика. Вона була пілотом санітарної
авіаційної ескадрильї з самого початку.»

Доля
не була щедрою з Надією. ЇЇ мати померла в 1912 році, коли Надії було лише 11
років, а батько загинув на
фронті через 3 роки, в 1915 році, коли Надії було 14 років. Після втечі разом з
сестрою до Румунії, її життя набуває нового значення. Крістіна Пеюшан-Нуікерозповідає: «Надія Руссо мала важке життя.
Після втечі з більшовицької Росії та поки ввійшла до санітарної авіаційної
ескадрильї, вона була вчителькою, однак
працювала
в інших різних галузях. Була одружена з досить заможним Александру Руссо, який
забезпечив її всім необхідним під час їхнього шлюбу. Захоплюючись
польотами, вона придбала літак за допомогою коштів румунської держави. Після
одруження вона стала справжньою румункою. У період з 1940 по 1943 рік вона була
пілотом санітарної авіаційної ескадрильї. У 1943 році у Надії Руссо стався
нервовий зрив. Вона літала ще до 1945 року,
але дуже мало.»

Пристрастю
Надії Руссо-Боссі до кінця свого життя була авіація. Вона брала участь в національних та
міжнародних змаганннях з літакового спорту,
героїня війни, яка з внутрішнього переконання брала участь у війні, щоб
покарати більшовиків, які зруйнували її країну, Надія слідувала за долею всієї
Румунії після 1945 року.Комуністичний
режим, від якого вона втекла в молодості, наздогнав її та засудив до тюрми. Історик
Крістіна Пеюшан-Нуіке стверджує: «На жаль, трагедія її
життя почалася в 1950 році, коли її заарештували. У серпні 1950 року її
звинуватили у сприянні зустрічі між англійськими пілотами
Союзної контрольної комісії та румунськими
пілотами. Її засудили в справі група пілотів в 1951 році до 8 років
ув’язнення. Через 5 років її звільнили з тюрми, однак
засудили до ще 5 років примусового місця проживання в Лицешть, в Берегані, де познайомилася зі своїм
другим чоловіком, Георге Боссі. Ми експонували її довідку про вихід на пенсію
від 1969 року. Розмір її пенсії становив 325 леїв, це була соціальна пенсія.
Вона написала листа до політичної поліції (Секурітаті) в 1968 році, в якому
вимагала визнати ті 5 років, які вона працювала в Берегані. Після цього вона
отримала ще 79
леїв. У неї була пенсія у розмірі 400 леїв, яка на той час була дуже мала.»

Заслуги
Надії Руссо-Боссі були визнані після 1989 року, після повалення комуністичного
режиму. Історик Крістіна Пеюшан-Нуіке розповіла про різні персональні речі
Надії Руссо-Боссі, які можна побачити на виставці: «На виставці експонований
альбом Надії Руссо-Боссі зі кількома сотнями фотографій, альбом, який через ряд
щасливих подій потрапив до спадщини Національного музею історії Румунії. Також
є кілька записок, зроблених нею у травні 1981 року, коли її виповнилося 80
років, 45
років від коли вона отримала ліцензію льотчика. Тоді влада запросила її
розповісти про те, як було бути жінкою-пілотом 45 років тому. На жаль, вона
померла перед 1990 роком, її заслуги не були визнані під час свого життя і не
отримала пенсію, яка б забезпечила її гідне життя.»

Надія
Руссо-Боссі померла в Бухаресті в 1988 році у віці 87 років. Тепер вона
повністю належить до румунської нематеріальної спадщини тих, хто знав, як
пожертвувати собою, та про якої сьогоднішні румуни мають можливість більше дізнаватися.