Домашня сторінка » Панорамний огляд Румунії » Сторінки історії » Король Кароль ІІ

Король Кароль ІІ

Steliu Lambru, 19.10.2020, 02:42

Влітку 1930 року на
престол Румунії зійшов король Кароль II, перший син творців Великої Румунії, короля Фердинанда I та королеви Марії. Найбільш
суперечливий румунський король Кароль IIпровів важливі реформи за роки
його правління. Але його проблемний характер і поведінка загалом завадили йому
та його правлінню піднятися до рівня своїх попередників.

Король Кароль II народився 15 жовтня 1893 року в Сінаї, резиденції
королів Румунії. Взяв участь у Другій Балканській війні 1913 року та Першій
світовій війні. Авантюрний і надзвичайно гордий характер, Кароль двічі зрікся
престолу Румунії, в 1918 і 1925 роках. У 1920 році його перший син народився
від шлюбу з Йоаною Ламбріно, шлюбу, укладеного без схвалення Парламенту
Румунії. Після розірвання шлюбу із Ламбріно, послідував законний шлюб із
грецькою принцесою Еленою, яка в 1921 році народила йому майбутнього короля Міхая
I. У 1927 році, після
смерті свого батька, Фердинанда І, Кароль перебував у вигнанні, а регентство
керувало Румунією в ім’я його неповнолітнього сина. У 1930 році він повернувся
на трон на заклик румунського політичного класу. Протягом десятиліття правління,
Кароль ІІ перетворив країну. Серед іншого, за часи його правління, відбулася
велика систематизація Бухареста, був побудований Королівський палац, почала
діяти відома культурна установа «Королівські фонди».

Адвокат Раду Борош, доктор
Інституту повітряного права в Кенігсберзі, Німеччина, займав кілька посад у
румунській аеронавтиці в 1930-х рр. У 1995 році в інтерв’ю Центру усної історії
Румунського радіомовлення, Борош наголосив на ролі, яку Король Карол II зіграв щодо розвитку аеронавтики
у Румунії: «Я хочу сказати, що для мене король Кароль був великим королем. І
якби румуни це зрозуміли, то ми б
зробили набагато більший прогрес. Все, що було зроблено від кінця Першої
світової війни до Другої світової війни, все, що було зроблено в країні, у
промисловості, в адміністрації тощо, було зроблено під його патронажем, було нав’язано
ним. Коли він повернувся в країну, то з точки зору авіації, у нас майже нічого
не було зроблено. Під час Першої світової війни у нас було мало льотчиків і наглядових
аеростатів. Ми займалися більше наглядовими аеростатами, ніж винищувачами або літаками. Тому він вирішив розвинути
військову авіацію. Для військовій авіації він наказав створення Брашовської аваційної
компанії , де ми побудували винищувач, I.A.R. 14, який на той час, у 37-38 роках,
був одним із хороших винищувальних літаків. Окрім військової авіації, він
зрозумів, що ми повинні мати ще й цивільну авіацію. Він був далекоглядною людиною
і зрозумів, що літаки стануть важливим засобом пересування. І тоді він вирішив
створити суто румунську авіакомпанію. До створення цього румунського товариства,
Румунія брала участь разом із Францією у Франко-румунському товаристві».

Але у колоря також були значні
недоліки особистості, які вплинули на функціонування держави та майбутнє його
правління. Він оточив себе людьми зі злим впливом, жадібних до грошей та хитрою
коханкою (Елена Лупексу). На зовнішньому
плані, румунський король намагався досягти політичного балансу, але без
особливих успіхів. Раду Лобей був керівником служби безпеки короля, і в 1994
році він розповів про візити короля у 1938 році до Франції, Великобританії та
Німеччини: «У листопаді 1938 року я супроводив короля до
Лондона. Програма була добре встановлена прем’єр-міністром Армандом Келінеску,
з щоденними інструкціями. Однак цього графіку було важко дотримуватися,
оскільки Королівський двір Англії не хотів приймати Кароля. І навіть французька
влада поставила умову, а саме щоб пані Лупеску не супроводжувала його до
Франції. І звичайно, наступного дня після прибуття короля Кароля, прибула й пані
Лупеску, але вони не оселилися в тому ж готелі. Делегація провила візит до Парижа,
а потім до Лондона, де провела майже 10 днів. Потім вона повернулася до Парижа,
і звідти мала повернутися в країну, таким був наш графік. Однак, одного ранку, я
точно не пам’ятаю коли саме, мабуть, 9 листопаду, коли я прибув до готелю «Meurice»,
в якому жив Кароль, він повідомив мені, що вирішив поїхати до Берхтесгадена до
канцлера Гітлера, однак цей візит не був включений до нашого плану! Небо впало
мені на голову. Тому що, ці візити були отримані з такими великими труднощами,
саме щоб покращити його стосунки із західними державами, і ми їхали в гості до
Гітлера …».

У 1940 році сталася катастрофа. Це був рік,
коли Румунія втратила території, отримані з великими жертвами в кінці Першої
світової війни: Бессарабію, Північну Буковину, Північну Трансільванію та Південну Добруджу. У вересні 1940 року Кароль
II залишив трон Румунії і знову поїхав у вигнання зі
своєю коханкою Еленою Лупеску та
кількома їх близькими людьми. Помер він 4 квітня 1953 року в Ешторілі (Португалія),
і на його похоронах були присутні лише кілька близьких йому людей, у тому числі його брат Ніколає.