Домашня сторінка » Панорамний огляд Румунії » Сторінки історії » 30 років від відродження демократичної політики в Румунії

30 років від відродження демократичної політики в Румунії

У грудні 1989 року румуни здобули й право займатися політикою разом з іншими правами і свободами.

Steliu Lambru, 06.04.2020, 07:41

У
грудні 1989 року румуни здобули й право
займатися політикою, разом з іншими правами і свободами. У перші місяці 1990 року в Румунії знову встановилася багатопартійність, після
вимушеної 45-річної перерви комуністичного режиму. Почалася нова історія
залучення до політики румунського суспільства, яке подібно до інших центрально-східноєвропейських суспільств пережило найгірший період
своєї історії.

Разом
з політологом і професором Бухарестського університету Іоаном Станоміром ми намагалися з’ясувати, якими
були основні риси румунських політичних партій, що були відновлені або що виникли після 1989 року: «З кінця грудня 1989 року і до початку січня 1990 року ми були свідками явища, що є безпрецедентним упродовж останніх десятиліть і не має аналогу в тому, що сталося під час комуністичного режиму, ми були свідками відродження плюралізму. У випадку Румунії існує певна відмінність. З
одного боку, існували партії
з гегемонічним покликанням, що ототожнювалися з державою саме з перших моментів і тут йде мова про Національний фронт
порятунку, а з іншого боку мова йде про відновлення демократичних партій,
розпущених за часів комуністичного режиму, члени яких зазнали політичного нещадного переслідування й тут прикладом є Національно-селянська християнсько-демократична партія, Націонал-ліберальна партія та Соціал-демократична партія.»

Внаслідок відновлення політичної гри, з’явився й профіль політичного життя Румунії в наступні роки. Слід також додати, що на
політичному рівні з’являються ряд організацій, які матимуть особливе значення в
зростанні громадянських і демократичних настроїв у Румунії, такі як Група соціального діалогу, а згодом
Громадянський альянс. Іоан Станомір також визначив іншу особливість румунської
політики після комуністів, а саме політичне розпорошення: «Нормативні рамки відразу ж після Революції були задумані саме для того, щоб дозволити політичне
роздріблення. У ті часи говорилося про можливість створення партії з колегами,
що мешкають у тому ж багатоповерховому будинку. І це була майже правда. Чому це політичне роздліблення було важливим для Фронту
національного порятунку? З одного боку, щоб спричинити роздрібленість, а з
іншого -плутанину.»

Незважаючи
на те, що нова політична база дозволила створити найрізноманітніші партії,
політичні аналітики вважають, що між політичними фракціями існували великі розбіжності щодо їхніх цілей. Це спостерігається у формах проявів під час дебатів Тимчасової ради Національного
союзу, першої парламентської формули після падіння режиму Чаушеску. Іоан
Станомір уточнює: «Очевидно, що між політичними партіями, створеними для досягнення
особистої мети та політичними
партіями, створеними для відповіді на етичну та політичну потребу, існує принципова різниця. Якщо ми
подивимось на цю політичну динаміку, вона матиме дуже важливі наслідки
насамперед у першому тимчасовому Парламенті
Румунії, Тимчасовій раді Національного
Союзу. Якщо придивитись уважно, то досягнута
формула була паритетом, тобто половина
мандатів належала Національному
фронту порятунку, а інша половина
мандатів була розподілена політичним партіям. Однак, нарешті переважну більшість мандатів здобув Національний фронт порятунку, оскільки значна частина новостворених політичних партій фактично
були організаціями, причетними до Національного фронту порятунку. Для кожної традиційної демократичної партії був один, два чи три клони. Наприклад, у випадку Національно-селянської християнсько-демократичної партії,
щоб обмежити її вплив, створюється Аграрно-демократична партія, яку очолює Віктор Сурду, серед інших. Це була партія, яка представляла інтереси
номенклатури колишніх державних сільськогосподарських комплексів. Для Націонал-ліберальної партії,
щоб заплутати електорат, була обрана
інша стратегія: був створений Ліберальний союз, очолений мальовничим політичним діячем Бретяну
найменований «Картопля», оскільки
під
час виборчої кампанії він з’являвся в телевізійних студіях тримаючи картоплю в руках. Але мова не йшла про
картоплю, а про активізацію практики, яка була вжита у 1944-1947 роках, коли демократичні
партії були клоновані та підірвані Комуністичною партією Румунії».

Через
30 років після 1989 року відбулася «професіоналізація» румунської політики. Однак навички до 1989 року та автоматизм продовжувалися. Іоан
Станомір: «Професіоналізація політики це факт,
поява політичної еліти, яка
не має біологічного зв’язку з комуністичною, також є фактом. Але безперервність
практик, успадкованих від епохи комунізму та від найближчих посткомуністичних років,
також є реалією. І
я посилаюся на те, що всім відомо: клієнтелізм. Чимало разів, партії в Румунії є
засобами, які підтверджують клієнтелізм. Що означає цей клієнтелізм? Нагородження вірних осіб в державному управлінні посадами, для
яких вони
не мають відповідної підготовки. Окремі партії в Румунії, і я думаю, зокрема
на Соціал-демократичну партію,
успадкували в своєму політичному ДНК молекули Національного фронту порятунку».