Міста Сталін

Після 1945 року, Радянський Союз переможець у війні проти нацистської Німеччини, окупував половину Європи та наклав власну політичну, економічну та соціальну модель.

Steliu Lambru, 07.10.2019, 03:44

Після 1945 року, Радянський Союз переможець у війні проти
нацистської Німеччини, окупував половину Європи та наклав власну політичну, економічну та
соціальну модель. Ця модель також включала культ верховного лідера Йосипа Віссаріоновича Джугашвілі або Сталіна. Комуністична
пропаганда вимагала, щоб любов до Сталіна була безмежною: від простих людей до грандіозних
проектів і навіть міст, ім’я Сталіна було всюдисущим. Комуністичні лідери в
Албанії, Болгарії, Чехословаччині, Німецькій Демократичній Республіці, Польщі,
Румунії та Угорщині дали ім’я Сталін великого лідера, як називала його радянська
пропаганда, відомим містам. Радянська ономастична модель, однак,
не обмежувалася лише ім’ям Сталіна. Також інших комуністичних лідерів вшановували подібно. У 1953 році в НДР місто Хемніц
отримало назву Карл Маркс
Штадт. У Югославії, де не було міста Сталін, нинішня столиця Підгориця
називалась з 1946 по
1992 рік, Титоград, ім’ям комуністичного лідера Йосипа Броза
Тіто. У Румунії місто Онешть отримало назву Георге Георгіу-Деж, а місто Штей отримало назву доктор Петру Гроза, від імені
двох видатних румунських комуністичних лідерів.

Ніколає Пепене, директор Історичного повітового музею
у Брашові, задумав проект сталінських міст, з яким у
2017 році, з нагоди сторіччя більшовицької революції, він здобув фінансування від Європейського Союзу. Ми запитали його, яким було пояснення того, чому Брашов став
містом Сталін: У пресі того часу ми знаходимо офіційне пояснення, а саме
те, що робітники залізничники подумали віддати належне дружбі з великим лідером, турботі
великого вождя про румунський народ та румунських робітників, змінюючи назву міста. Чому
робітники залізничники? Так чи інакше, зв’язок був
зроблений з великим національним лідером Георге Георгіу-Дежом, який був
залізничником. Все було
закладено в ці
пропагандистські
рамки. Зміна назви
відбулася близько 23 серпня 1950 року, тобто 22-го, знову символічний момент для
комуністичного режиму. Неофіційно, на жаль, нічого не
запам’ятовано.
Ми можемо собі уявити, що це був жест догоджання, зроблений місцевою владою, бо вже було модно називати міста Сталін. Зв’язки з Радянським Союзом у
культурному житті були дуже помітними. Вже в 1949 році у нас був споруджений пам’ятник радянському солдату, в
центральному парку.Будинок румунсько-радянської дружби, був дуже активним у Брашові. Письменники приїжджали з
Радянського Союзу, обмінювались робочими та вчителями. Брашов був наконечником
спису що стосується пропаганди, воно було дуже потужне робітниче місто. Незважаючи на те, що під час війни воно постраждало від бомбардувань
союзників, Брашовська промисловість залишалася стійкою, і після того, як комуністи взяли владу,
були зроблені великі інвестиції. Деякі брашовські історики також такої думки, що це могло бути жестом приниження саксонського населення. Не слід забувати, що до приходу комунізму Брашов був
дуже важливим саксонським містом».

Пропагандисти
були настільки ревними, щоб люди запам’ятали нову назву, що на горі Тимпа ялинки
були вирубані, щоб знизу, з міста, кожен міг бачити нову назву. Європейська
карта міст Сталін простягалася від Радянського Союзу до Центральної Європи.
Жодна країна, що входила до комуністичного табору, не врятувалась від цієї практики хрещення міст ім’ям Сталіна. Ніколае Пепене згадав, які міста
внесли до небажаної карти міст Сталін після 1945 року: Ми повинні почати
з Радянського Союзув, бо звідти надійшла модель. Спочатку Волгоград став
Сталінградом. Пізніше Донецьк назвали Сталіно. Звичайно, після 1945 року, після
окупації радянцями Центральної та Східної Європи, існували необхідні
пропагандистські рамки. Місто Варна в Болгарії отримало назву Сталін. Ми почали
з Варни через те, що болгари вперше змінили назву міста на Сталін, в 1949 році.
І вони не обрали будь-яке місто, на той час Варна була, після Софії,
найважливішим містом Болгарії. Потім настала черга Польщі, дуже потужного робітничого
міста в промисловій зоні Сілезії, Катовіце, яке стало містом Сталін. Поляки були найбільш одуреними в цій історії, оскільки вони дали
ім’я Сталін в 1953 році, незабаром після смерті Сталіна, але ім’я Катовіце було
перейменовано швидше, ніж інші, в 1956 році. Інше місто, яке отримало назву
Сталінварош, Сталінська фортеця була містом, спорудженим з нуля, своєрідним
містом Вікторія у нас, але набагато більшим. Нинішній Дунауйварош був
побудований на Дунаї в Угорщині. Це металургійне місто, найважливіший
металургійний центр Угорщини. І в Албанії було місто Сталін, маленьке містечко. Албанці
не обрали важливе місто для цього – Куцова, невелике містечко на південь від
Тирани, гірниче місто. У Німецькій Демократичній Республіці було місто Сталін,
Айзенхюттенштадт, робітниче місто металургії. Цікаво, що в Чехословаччині не
було міста Сталін, а лише дуже важливі райони
в містах. Дуже важливий район Праги названо Сталін, також важливий район
Острави».

Міста Сталін зникали легше чи важче, залежно від обставин в кожній країні. Катовіце та
Варна відновили свої старі імена у 1956 році, Брашов у 1960 році,
Айзенхюттенштадт і Дунауйварош у 1961 році. У тому ж 1961 році Волгоград та
Донецьк отримали нинішні назви, а в 1991 році Куцова було останнім містом
Сталін, яке відмовилося від радянської
назви.