Домашня сторінка » Панорамний огляд Румунії » Сторінки історії » Румунія Еммануеля де Мартонна

Румунія Еммануеля де Мартонна

Steliu Lambru, 26.11.2018, 07:41

Французький географ Еммануель де Мартонн був одним з найбільш
прорумунських іноземців у першій половині ХХ століття. Дехто вважає його навіть
найбільшим румунофілом тих часів. Саме він є автором досліджень та карт
Румунії, які зіграли важливу роль у демаркації кордонів нової унітарної держави
після Першої світової війни. Студент видатного французького географа Поля
Відаля де ла Блаша, Мартонн почав вивчати географію Румунії в перші роки ХХ
століття завдяки дружбі з румунським есеїстом Помпіліу Еліаде.

Після закінчення Першої світової війни розпочався інший вид війни -
лобіювання і війни карт. Фактично, війна лобіювання велася постійно, вона
будучи нічим іншим, як прихована частина відкритої війни. Гевін Боуд викладає
французьку мову та культуру в Університеті Сент-Ендрюса, найдавнішому виші
Шотландії. Вивчаючи особистість Еммануеля де Мартонна, він дійшов і до
досліджень Румунії. Боуд зазначив, що румунська пропаганда у французьких ЗМІ
була одним з найефективніших шляхів, який румунська дипломатія використала для
досягнення своїх цілей. «У Франції, де отримали освіту більшість її
інтелектуалів, Румунія знайшла найбільш голосну та ефективну підтримку.
Румунський міністр у Парижі Віктор Антонеску розробив план шляхом надання субсидій
французьким газетам і створив 1 січня 1918 року відділ зв’язків зі ЗМІ. Таким
чином румуни завалили грошима французьку пресу фінансуючи сприятливі румунській справі статті. У той же час, вони
створили журнал «La Transylvanie/Трансільванія» для захисту прав мешканців
Трансільванії, Банату і Буковини, а також газету під назвою «La
Roumanie/Румунія». Крім роботи на МЗС Франції, Еммануель де Мартонн допоміг
цьому в пропагандистському напрямку. Наприклад, у березні 1918 року була
опублікована стаття кореспондента газети «Le Matin/Ранок» у Румунії Франсуа Лебруна «Добруджа:
історичний, географічний, етнографічний та статистичний ескіз. У передмові до
книги Мартонн виклав свою думку на підтримку румунського протесту пишучи, що
«ще не запізно, щоб просвітити громадську думку про Добруджу. Болісна мирна
угода, яку Румунія була змушена підписати з приставленим до горла ножем буде
переглянута, як буде переглянута і доля Румунії та слов’янських народів, які
знаходяться під ненависним ярмом.»

Своє дослідження про Трансільванію де Мартонн почав з встановлення меж
угорської території, яка не узгоджувалася з румуномовним населенням. Крім
наукової строгості Еммануель де Мартонн мав і великий літературний талант, його
наукова діяльність супроводжувалася блискучою літературою складовою. Де Мартонн
був зачарований карпатськими краєвидами, Трансільванією і румунськими селянами.
Розповідає Гевін Боуд: «Еммануель де Мартонн надав наукову вагу славному
румунізму. Для цього географа Румунія мала або бути карпатською нацією, або не
бути взагалі. Ось цікава цитата в цьому сенсі: «покидаючи Бухарест, з перших
кроків в напрямку на північ, блакитна лінія Карпат /«la ligne bleu des
Carpathes», що є перефразуванням словосполучення «блакитна лінія Вогезів» «la
ligne bleu des Vosges»/ видніється на чистому небі. Ширячись високо над полями, на яких
можна побачити, скільки вдається охопити оком, нескінченне багатство врожаїв,
тінь Карпат лягає на всю Румунію. Вони не є, як можна здатися кинувши короткий
погляд на атлас, природною межею, етнічним, політичним або економічним бар’єром.
По обидва боки Карпатської дуги, що тягнеться від Буковини до Залізних воріт,
ви почуєте ту латинську мову, яка дуже близька до нашої. Тут можна побачити ті
самі конічні дахи будинків, ті самі чудові народні костюми, які нагадують
туніки та штани дакійців, зображених на Колоні Траяна… Ті самі примітивні
вози, до яких запряжені буйволи з довгими вигнутими рогами, ті самі пісні і танці, ті
самі ідеали… Немає кордонів для чабана та його отари».»

Великим випробуванням для румунів і для Еммануеля де Мартонна разом з
ними були зусилля заради створення Великої Румунії, – каже Гевін Боуд. «Починаючи з січня 1919 року
географічний досвід Еммануеля де Мартонна був використаний на Версальській
мирній конференції. У 4 великих дослідженнях про 4 затребувані провінції,
Румунія, як вона виглядає сьогодні, спеціально організована структура, була в
центрі його роздумів. Де Мартонн поставив картографічну мову на службу
румунській справі. Заголовок його кольорової карти «Розподіл національностей на
територіях, де домінують румуни» далекий від того, аби називати його нейтральним заголовком карти.
Він спрямовує читача до певних висновків. Використання червоного кольору, хоча
він не єдиний, хто використовував його для представлення румунів, підкреслює ті
регіони, де більшість складає румунське
населення. Більше того, карта Мартонна усуває меншини нижче 25% з усіх
регіонів. Презентуючи більшість регіонів кольором більшості, міські
національності були представлені в поодиноких маленьких колах. Цей
картографічний підхід демонструє вплив його наставника Відаля де ла Блаша,
фаворизуючи більш відсталі, сільськогосподарські регіони, де припускалося, що
була гармонія між людьми та землею. Таким чином, регіональна географія та
симпатія до румунського селянина йшли рука об руку.»