Політична опозиція в Румунії в 1980-х роках: Дойна Корня
4 травня 2018 року в місті Клуж померла на 88-році життя антикомуністична опозиціонерка Дойна Корня. У румунському просторі та в середовищах європейського громадського активізму її прізвище дуже відоме.
Steliu Lambru, 23.07.2018, 03:28
4 травня 2018 року в місті Клуж померла на 88-році життя антикомуністична опозиціонерка Дойна Корня. У румунському просторі та в середовищах європейського громадського активізму її прізвище дуже відоме. Вона була одним з найвідоміших опонентів комуністичного режиму в Румунії в 1980-х роках, яка відверто висловлювала свої погляди в країні, що перебувала під насильством влади та жорстоким порушенням прав і свобод людини.
У період з 1945 по 1989 роки жінки в Румунії заплатили дуже високу ціну за те, як країна була керована після закінчення війни. Інтелектуалки та трудящі, селянки та городянки, румунські жінки боролись та померли під час збройного опору разом з чоловіками, інші були засуджені до багатьох років позбавлення волі, а багато з них загинули. Опонентка Дойна Корня належить до числа таких героїнь як Маріна Кірка, Ана Сіміон, Марія Плоп, Арлетт Копосу, Екатерина Белечою та багато інших як відомих, так і невідомих, які не бажали бути співучасниками нелюдського режиму.
У 1982 році, у віці 52 роки, викладач Дойна Корня вирішила, що вона вже не може мовчати. Вона написала листа «Радіо Свобода» в якому засуджує зловживання Комуністичної партії. В інтерв’ю, в 1996 році, Центру усної історії Румунського радіо Дойна Корня пригадала, як почались її стосунки з комуністичним режимом: «Перший текст, Відкритий лист до тих, хто ще не перестав думати був адресований, в першу чергу, викладачам, які мають моральне зобов’язання завжди говорити правду тим, кого вони навчають. Це є навчилась, під час сталінського режиму від мого колишнього професора Філологічного факультету, французького відділення пана Анрі Шак’є. Я була настільки стривожена цією ідеєю, яку режим намагався нав’язати нам, тому що це була найлютіша сталінська епоха. Це було в 1950-і роки. Я завжди відчувала, що щось штовхає мене написати листа, навіть проти моєї волі. Але я не хотіла підписувати лист. Я написала його, і моя дочка понесла лист. Вона прийшла в країну, перший раз після того, як вона залишила її, і я сказала так: «Я не підпишу лист, нехай представлять його як вони хочуть.» Я накреслила лінію під текстом, щоб доказати, що текст є справжнім, а не «підробленим», написаний кимось іншим, і написала так: «Для Радіо Свобода, Дойна Корня, асистент Філологічного факультету».
Дойня Корня боялася проявляти свій бунт, як вона часто зізнавалась. Але честь була новим одкровенням існування, яка надала їй відваги після того, як вона почула своє прізвище на іноземній радіостанції: «Я була на чорноморському курорті Вама Веке з моїм чоловіком, який нічого не знав про текст, про те що лист був написаний і відправлений, і я взяла радіоприймач із собою. Ми не надто часто слухали Радіо Свобода, але на цей раз я дуже наполягала взяти радіо. Що з тобою? – запитав мене мій чоловік. І я сказала йому, що хочу слухати Радіо Свобода. У селянських кімнатах було по два ліжка. Я сиділа на першому ліжку, мій чоловік на другому, а радіо було на підоконнику. І коли я почула на радіо, що кажуть: «Даваймо скажемо це <Дойна Корня>, я осторопіла. Я кажу вам, що я більше боялася свого чоловіка, ніж політичних репресій. Була хвилина мовчання, я гадала, що він почне кричати на мене. Він нічого не сказав, нібито ми й не дихали. І тоді я сказала: Що нам тепер робити? І він взяв мою руку і сказав мені, йдемо на прогулянку .
По цьому питанню відбулось засідання на факультеті. Її колеги, за дуже малими винятками, не підтримали її, деякі з них все ж таки намагались знайти спосіб допомогти їй уникнути гніву режиму: «Це було жахливе засідання. Ректором був Влад, який тепер мені дуже милий, мій колишній колега, я не гнівна на нього. Я також розуміла, як працює система. Тим не менше, він міг зробити щось інше. Але на цьому засіданні він зажадав від мене самокритики, але я від казалась. І він продовжував запитувати мене: «Чому ти критикуєш Мірчу Еліаде? Чому ти говориш, що інтелектуали брешуть, а економісти дають неправдиві статистичні дані» Я розповідала моїм студентам, що суспільство, навіть соціалістичне або комуністичне, не може бути побудоване на брехні. Чому ти кажеш, що інтелектуали малодушні? – запитували мене. Бо вони боягузи! – відповіла їм. У певний момент я заплакала, коли завідуюча кафедрою запропонувала, щоб мене забрали в психіатрію. Цього бракувало мені, потрапити в психіатрію! Це мене дуже образило. Тоді я заплакала, але самокритику не робила.
Дойна Корня була звільнена з роботи, але її не зламали. Вона продовжувала писати листи Радіо Свобода, вона підтримала страйк брашовських робітників у листопаді 1987 року. З серпня 1988 року її тримали під домашнім арештом, до грудня 1989 року, коли спалахнула революція. У 2016 році Дойна Корня отримала остаточний удар долі: померла її дочка Аріадна Комбес, котра несла слова свої матері до вільного світу.
