Революція 1989 року на Радіо Румунія
З моменту свого створення в 1928 році Румунське товариство радіомовлення не пропустило жодної важливої події в історії Румунії.
Steliu Lambru, 25.12.2017, 11:35
З моменту свого створення в 1928 році Румунське товариство радіомовлення не пропустило жодної важливої події в історії Румунії. Перед радіомікрофоном з’явилися королі, політики, культурні діячі, художники, прості люди, щоб розповісти румунам про важливість моментів, яких вони переживали. Румунське товариство радіомовлення не могло пропустити антикомуністичну революцію в грудні 1989 р., момент, який воно пережило з максимальною емоцією.
Радіо, а пізніше телебачення вважалися ключовими державними установами щодо передачі інформації населенню. На жаль, Радіо Румунія стало грубим пропагандистським інструментом в руках комуністичного режиму після окупації країни радянською армією та встановленням силою комуністичного режиму. У 1980-х роках, як на радіо, так і на телебаченні, режим пропагував культ особистості пари Єлени та Ніколає Чаушеску. Крім щоденних хронічних недостатків, культ особистості був найважчим для більшості румунів.
16 грудня 1989 року люди вийшли на вулиці в місті Тимішоара за свободу і усунення репресивного комуністичного режиму, який протягом 45 років спричинив економічну катастрофу та людські трагедії. Після кривавого придушення тімішоарських демонстрацій, 21 грудня, жителі Бухареста, які зібрались на мітинг, щоб підтримати Ніколає Чаушеску, повернулись проти нього. Отож почався грандіозний момент історії другої половини ХХ століття.
В архіві Румунського товариства радіомовлення звукові документи зберегли величезні громадські емоції. Голоси звичайних людей і журналістів передавали ентузіазм щодо великої зміни, що мала місце: від відчаю та браку надії до звільнення і відродження. З 22 по 25 грудня 1989 року була безмежна радість румунів, котрі здобули свободу, радість, яку Радіо Румунія зберегла назавжди. Радість, яка розпочалася 22 грудня 1989 року об 12.30, радість, що охопила всіх, хто увійшов в студію радіо. Еуджен Дікісяну, фоторепортер газети «Скинтея-Іскра» Комуністичної партії Румунії, був одним з перших, хто виступив перед мікрофоном звільненого Радіо Румунія: Хай живе Румунія! Хай живе вільна Румунія! Шановні люди, дорогі румуни! Мені важко передати словами те, що я бачу. Я не вірив кілька хвилин тому, що зможу пережити, почути і передати вам, те, що я побачив сьогодні тут, тепер, і в очах всіх моїх колег, що навколо мікрофона: сльози, посмішки, обійми.
Поетеса Ана Бландіана була однією з перших інтелектуалів, які розмовляли на Радіо 22 грудня: Друзі, я приїхала на радіо з Палацової площі, де я була поруч з десятками тисяч людей, які разом, і кожен окремо, не могли повірити, що вони переживають такий день. Дуже важко повірити в те, що через стільки років приниження, ми самі, не через політичне зобов’язання, не за підтримки інших, більших і сильніших, ніж ми, а самі з нашою власною духовною силою, в яку вже ми не вірили, змогли це зробити. Мертві в Тімішоарі та мертві в Бухаресті раптом дали нам впевненість у нас і силу бути нами.
Барикада революціонерів у ніч з 21 на 22 грудня 1989 року перед залом Dalles в центрі Бухареста була вирішальною для падіння режиму, на другий день, 22 грудня. Анонімна революціонерка нагадала румунам про загибель своїх співвітчизників всього кілька десятків годин раніше: Не забудьмо тих, хто загинув перед залом Dalles. Вони першими померли, вони були молодими, їм було 20 років, на них наїхали машини і бронетранспортери. Ми сховалися від куль під машинами, я не думала, що це справжні кулі. І все ж багато, хто з нас залишилися там, чекаючи дива, що сталося сьогодні. Будь ласка, сьогодні, всі ми, підемо з квітами в руках і покладемо їх перед залом Даллес в пам’ять про тих дітей, які померли за нас».
Також не бракувало процесів свідомості перед мікрофоном. Деякі просили прощення, оскільки вони служили диктатурі і брехали публіці, як сказав диктор Віорел Попеску: Протягом багатьох років я намагався розповісти вам правду, але мені не дали можливість. Мені соромно за все, що я сказав у ці роки про епоху, яка закінчилася. Мені соромно за те, що не зміг донести вам правду. Я намагався принести вам любов та прекрасну музику.
Румунська революція тривала на Радіо Румунія і в наступні дні. Ентузіазм знизився, життя повернулося до нормальності, а деякі навіть не почувались добре, що тоді були такими великим ентузіастами. Але нормальність ентузіазму показує людство кожного з нас, і ніяке посмертне міркування не може змінити інтенсивність моменту.
