Йон Раціу та демократія у вигнанні
Йон Раціу був одним з провідних румунських демократичних політиків, однаково виступаючи проти фашистської та комуністичної диктатур.
Steliu Lambru, 28.08.2017, 10:33
Йон Раціу був одним з
провідних румунських демократичних політиків, однаково виступаючи проти
фашистської та комуністичної диктатур. Після повернення до Румунії в 1990 році
він був одним з тих, хто відновив Націонал-селянську християнсько-демократичну
партію і брав участь у відновленні демократичного клімату. Йон Раціу народився
6 червня 1917 року в місті Турді (що знаходиться на заході Румунії) в родині
румунських інтелектуалів, які боролися за національні права румунів в
Габсбурзькій імперії та Австро-Угорщині. Він закінчив Юридичний факультет в
місті Клуж-Напока та Економічний факультет Кембриджського університету і був
активним членом Націонал-селянської партії. У 1940 році він був прийнятий на
роботу в Міністерстві закордонних справ і відправлений до Лондона в лютому 1940
року, до падіння Франції. Після окупації Франції, що була головним союзником
Румунії, Йон Раціу продовжив працювати в Посольстві Румунії у Великій Британії до початку вересня 1940
року, коли в Бухаресті до влади прийшли генерал Йон Антонеску і Залізна
гвардія. Переконаний англофіл і франкофіл, Йон Раціу відмовився підтримувати
приєднання Румунії до коаліції на чолі з фашистською Німеччиною.
У 1985 році, в інтерв’ю
радіостанції «Вільна Європа» в ефірі програми «Румунські актуалії», запис якої
зберігається в архіві Центру усної історії Румунського радіо, Йон Раціу
розповів, що змусило його залишитися у Великобританії. «Після зречення королем
Каролєм II-им престолу та приходу до влади легіонерів, я подав у відставку у
вересні 1940 року. Потім звернувся до Міністерства закордонних справ Великої
Британії з проханням надати мені політичний притулок, який я одразу ж отримав.
Мені пощастило отримати стипендію в Кембриджському університеті де я вчився
протягом трьох років і отримав учений ступінь «Master of arts», що
трохи більше ніж диплом спеціаліста з економіки. Під час навчання в Кембриджі,
я записав низку радіопередач на патріотичну тематику в питанні Трансільванії,
особливо після захоплення Північної Трансільванії в 1940 році. Так само я брав
активну участь в роботі Спілки румунських студентів у Великобританії.»
Йон Раціу взяв участь у
пропаганді, спрямовану на виведення Румунії з альянсу з Німеччиною та її
перехід на бік Об’єднаних Націй. Але він прагнув, щоб Центральна та Східна
Європа, в тому числі Румунія, залишилися під впливом західної демократії після
війни. «Я працював у Міжнародній раді студентів, члени якої обрали мене віце-президентом,
під час війни, та у Всесвітньому виконавчому комітеті молоді. Усі ми, ті хто
перебували у вигнанні в Англії, були стурбовані майбутнім Європи після війни, тому
створили організацію, яку назвали CECCILS (Centre Est
European Student a New Society) Східноєвропейський студентський центр «За нове суспільство», що складався
зі студентів і молодих людей з країн Центральної та Східної Європи. Крім того,
хоча я був молодим, мене прийняли в Рух вільних румунів, який виступав проти приєднання
Румунії до політики нацистської Німеччини і стверджував, що місце Румунії
завжди було поряд з демократичними
західними державами, які створили Велику Румунію. Протягом цього періоду я
писав статті, брав участь у конференціях, виступав по радіо, звичайно на BBC.»
Пізніше, коли став успішним
бізнесменом Йон Раціу не став пасивно спостерігати, на Заході, за комунізацією
Румунії. Він заснував антикомуністичну організацію «Світовий союз вільних
румунів», а також фінансував демократичну пресу, газета «Românul
liber/Вільний румун» будучи
одним з найвпливовіших видань серед членів румунської діаспори. Йон Раціу: «Я
почав ще в 1955 році видавати щотижневу добірку новин англійською мовою. Назвав
її «Free Romanian Press/Вільна румунська преса», а його метою було інформування
Заходу, особливо газет і впливових законодавців та політиків в Англії, про
ситуацію в Румунії. Через 20 років я перетворив цю публікацію в щось більше, на
журнал, що видавався циклостилевим (ротаторним) способом, названий так само «Вільна
румунська преса». Це була своєрідна щомісячна брошура, видана як англійською,
так і французькою мовами. У 1965 році ми заснували асоціацію «ACARDА» (Культурна
асоціація румунів Англії). Ми, за давньою трансільванською традицією, назвали її
культурною асоціацією, але у минулому «культурна» означала й «політична», що
підтверджує наші прагнення.»
У 1985 році Йон Раціу був
переконаний, що тільки разом усі румуни зможуть повернути демократію. Таким
чином, організація зверталася до всіх, хто хотів приєднатися до зусиль з
відновлення демократії. «У 1980 році разом з професором Брутусом Косте з
Америки, ми звернулися із закликом до всіх румунів, кажучи, що настав час зробити щось для цієї країни, яка має бути гідно представлена на Заході. До
1975 року діяв Румунський національний комітет, який в 1975 році перестав
діяти. Ми подумали, що ця боротьба має бути продовжена, поширили цей заклик і, в 1984 році, створили Світовий союз вільних румунів. З самого початку ми
підкреслили, що не діятимемо як партія, що відкриті для всіх румунів, які
хочуть приєднатися до боротьби за національні ідеали, незалежно від того, до
якої партії вони належать або належали в минулому. Це не означало, що партії не
мають діяти. Навпаки, партії повинні існувати надалі, тому що без партій немає демократії.»
У 1990
році Йон Раціу повернувся в Румунію де продовжив і далі відстоювати
демократичні цінності. Він був людиною з твердими демократичними переконаннями,
справжнім взірцем для наслідування. Йон Раціу помер 17 січня 2000 року в
Лондоні, його тіло привезли в країну, як він заповів, і поховали в рідному
місті Турді.
