Бессарабія 205

Перша російсько-турецька війна ХІХ-го століття з довгої серії конфліктів між двома імперіями почалася в 1806 році і тривала протягом шести років, до кінця 1812 року. Її кінець для румунів у Молдові, був трагічним

Steliu Lambru, 11.09.2017, 07:10

Перша російсько-турецька війна ХІХ-го століття з довгої серії конфліктів між двома імперіями почалася в 1806 році і тривала протягом шести років, до кінця 1812 року. Її кінець для румунів у Молдові, був трагічним. Країна розривається надвоє через анексію Росією східної частини, між річками Прут і Дністер, яка буде називатися Бессарабією. Давнє російсько-турецьке суперництво та плани французьких військ відправитись в Східну Європу ускладнюють європейські відносини в регіоні. Наполеон I, за мирним договором підписаним у містечку Тільзиті, в 1807 році, був згідним, щоб Росія окупувала румунські князівства Молдову та Валахію, в разі перемоги над турками.

Мирний договір був підписаний в Бухаресті у постоялому дворі відомого вірменського купця Манука, 28 травня 1812 року і узаконював анексію Бессарабії Росією. Ми запитали професора Кишинівського університету Андрія Кушко, яким був європейський контекст унаслідок якого 1812 рік став поворотним моментом в історії молдовських румунів: «Очевидно, що ми говоримо про розрив надвоє Молдовського князівства. Важливо підкреслити, що анексія відбувається в дуже критичний момент для Російської імперії, а саме в контексті підготовки вторгнення Наполеона. Таким чином, російсько-турецьку війну, яка тривала шість років, починаючи з 1806 року, слід було швидко завершити. Це був пріоритет, що пояснює, чому таким був хід подій. Насправді, початкові плани були більш амбітними, а саме йшлося про анексію обидвох румунських князівств. Такою була ставка, яку мав на увазі імператор Олександр I в переговорах з Наполеоном, перед 1812 роком. Пізніше було домовлено, що тільки Молдова відійде Росії. Весною 1812 року, росіяни були готові поступитись, з огляду на те, що події прискорювались, і анексувати тільки Молдову, але до Серету.

Від максимальних вимог до конфлікту, щодо анексії двох румунських князівств Молдови та Валахії, Росія обмежилася анексувати тільки Молдову, але через хід подій вони зупинились тільки на сході Молдови. Андрій Кушко розповідає: «Чому річка Прут стала врешті-решт кордоном? Тому що в інструкціях імператора Олександра I своїм генералам, а саме, спочатку Михайлу Кутузову, майбутньому фельдмаршалу і одному з переможців Наполеона, і пізніше адміралу Чічагову, який прибув до Бухареста, після укладення миру, сказано прямо, що Прут був останньою територіальною межею, з якою росіяни погодилися, 28 травня 1812 року. Унаслідок підписання мирного договору в Бухаресті, з’явивася новий регіон, котрий ще не називався Бессарабія. У перший рік окупації Росією, він називався просто «Молдова по той бік Дністра» з російської точки зору і, очевидно, не мав жодного прецеденту, ні історичного, ні географічного, або територіального. Як відомо, «Бессарабія» була лише назва південного регіону, Буджаку, окупованого татарами під час російсько-турецької війни 1806-1812 років.

Деякі історики стверджують, на підставі документів, що втрату Бессарабії можна віднести до нездатності османських переговорників. Якщо б вони були затягували підписання миру, росіяни були не анексували а ні навіть Бессарабію. Ми запитали Андрія Кушко, якщо ця теорія є достовірною: «Часто ведуться дискусії, що якщо, наприклад, Османський султан був чекав кілька місяців до вторгнення Наполеона, можливо, можна було уникнути розриву Молдовського князівства надвоє. Я хочу сказати, що не можна відповісти на це питання прямо, але я можу сказати, що альтернатив було кілька. Що сталося, був тільки один з можливих варіантів. Я вже сказав, що анексія всієї Молдови була початковим наміром імператора Росії. Ми можемо припустити, розглядаючи ці альтернативи, що могло статися, якби росіяни були анексували всю Молдову? Цілком можливо, що весь румунський національний проект не був матеріалізувався у формулі, яку ми знаємо сьогодні.

Росія перебувала у повній експансії за всіма географічними напрямами, і її порив не можна було зупинити. Андрій Кушко каже, що всупереч великим перетворенням, які слідували для бессарабських румунів, можна побачити і щось добре у цьому великому злі вчиненому Мирним договором, підписаним у Бухаресті і анексією Бессарабії: «Це дуже малоймовірно, що росіяни були зупинились на Дністрі, цієї межі вони вже досягли в 1792 році. Ця версія подій створила дилему для еліти, і менше для населення цієї території. З тих пір, решта Молдови йшла в напрямок об’єднання з Волощиною, як противага для Росії. Певним чином анексія в 1812 році прискорила проект по об’єднанню князівств Валахії та Молдови, і в зв’язку з цим ми маємо позитивний наслідок. Але з точки зору бессарабців звичайно, ця версія ходу подій створює нові і важкі ускладнення.

Анексія Бессарабії Росією призвела до її відключення від історії румунів поза Прутом. Хоча до 1828 року Бессарабія користувалися автономією, і в 1830-і роки зв’язки між двома берегами Прута продовжили існувати. 1848 року Бессарабія була повністю інтегрована в Росію.