Бухарестські форти
Про історію оборонних споруд навколо Бухареста розповів історик Сорін Крістеску, викладач Бухарестського університету імені Спіру Харета.
Steliu Lambru, 31.10.2016, 08:30
До
середини ХІХ-го століття Бухарест, як і інші міста на територіях, що протягом
багатьох століть перебували під контролем Османської імперії, не мав жодних
укріплень. Військове мистецтво і філософія війни ХІХ-го століття вимагали, щоб стратегічне
місто – столиця, мало укріплену споруду для захисту від ворога. Так народилася
ідея оборонних споруд навколо Бухареста, які мали захистити політичний і
адміністративний центр Румунії, побудованих після 1859 року.
Про
історію оборонних споруд навколо Бухареста розповів історик
Сорін Крістеску, викладач Бухарестського університету
імені Спіру Харета. Ця ідея виникла ще за часів правління Александра Йона Кузи (1859-1866 рр.). Він першим порушив
питання необхідності зміцнити Бухарест, але не мав для цього необхідних засобів. Це питання знову
порушує король Кароль I-й після Війни за незалежність (1877-1878 рр.), з огляду на особливі відносини з
Бельгією. Кароль І-й особисто запросив в
Бухарест генерала Анрі Алексіса Бріальмона, експерта з будівництва фортифікаційних
споруд. Генерал Бріальмон вже брав участь у будівництві в Бельгії подібних оборонних споруд, що вважалися дуже ефективними. І таким
чином він почав зведення
комплексу оборонних об’єктів за прикладом Антверпена. Мова йде про будівництво
навколо столиці 18 фортів, розташованих по колу довжиною 72 кілометри. Ця оборонна лінія мала захистити столицю від вогню ворожих
гармат. Тому ці форти розташовані на відстані близько 14-15
кілометрів від власне міста. Між фортами на відстані два кілометри були розміщені проміжні батареї
для ведення ближнього бою з гарматами калібру 57 міліметрів.
Система
оборонних споруд була спроектована бельгійським генералом і мала велике
стратегічне значення. Говорить Сорін Крістеску. Будівництво почалося в 1883
році і повністю завершилося в 1900 році, тобто тривало 17 років. Деякі роботи
здійснювалися й в 1910-1911 роках. Власне споруди були зроблені зі звичайної
цегли, для цього було замовлено 300 мільйонів цеглин, а в кінцевому підсумку
було використано 500 мільйонів цеглин. Проблемним виявився вибір куполів для
гармат, за поставку яких змагалися дві компанії: французька Крезо та німецька
Грузон. Врешті-решт виграли французи, які грали дуже сильно. Вони стверджували,
що солдати можуть залишатися під французьким броньованим куполом, коли проти них
ведуть вогонь з гармат. Німці відмовилися давати такі гарантії і добре зробили.
Німці дуже добре знали, що солдат не повинен знаходитися під куполом, коли по
ньому ведеться вогонь.
Таким
чином навколо Бухареста було зведено три види фортів. Найсильніші були
побудовані в північній частині Бухареста, в той час як на півдні були
розташовані найменші. Докладніше про це розповідає Сорін Крістеску. Форти 1-го
типу, побудовані в Кітілі та Отопень, мали довжину 463 метри і були озброєні
двома 150-мм гарматами і двома 210-мм гаубицями. Форти 2-типу, зведені в
Могошоаї та Жілаві завдовжки 448 метрів мали чотири 150-мм гармати і три 210-мм
гаубиці. Форти 3-го типу були розміщені поблизу сіл Пантелімон, Черніка,
Кецелу, Леордень, Попешть, Берчень, Броскерень, Мегуреле, Брагадіру, Домнешть,
Кяжна і Тунарь. Вони мали довжину 400 метрів і дуже товсті стіни. У такому
форті жахливе відчуття, там дуже низька температура та високий рівень
вологості, це середовище дуже сприяє захворюванню на туберкульоз. Був і водний
форт в Штефенешть, оточений ровом завширшки 50 метрів і майже 7 метрів
завглибшки. Ще один форт унікального типу був розміщений в Афумаць. Великі
форти 1 і 2 типу мали всередині так звані редюїти, округлі споруди, що
дозволяли захисникам тримати оборону навіть після захоплення головної фортеці.
18 проміжних батарей мали по одній гарматі 150-мм калібру і по дві гаубиці
210-мм калібру.
Ми
запитали Соріна Крістеску в скільки обійшлось будівництво цих фортів
навколо Бухареста і чи виконали вони
місію, заради якої були побудовані. Хто хоче мати справжню фортецю, повинен
враховувати, що на початку військової кампанії потрібно якомога більше одиниць
артилерійської вогнепальної зброї. Мають бути постійно напоготові гармати,
артилеристи та боєприпаси. Однак цього не сталося. Коли Румунія вступила в
Першу світову війну, перш ніж підписати військову і політичну конвенцію з
країнами Антанти 17 серпня 1916 року, 8 серпня того ж року в австро-угорських
доповідях зазначалося, що фортеця Бухареста була виведена з експлуатації. Усі
гармати були зняті і передані прикордонним полкам. У цих умовах відповідна
фортечна споруда Бухареста стала абсолютно нікчемною. Щодо витрат, то на
будівництво оборонного комплексу було витрачено 111 мільйонів лєїв-золотом. Тоді
вартість грама золота становила 3,10 лея. Якщо подумати, що будівництво
знаменитого залізного мосту через Дунай біля міста Чернаводи обійшлося в 35
мільйонів леїв-золотом, то зрозуміємо, що було б набагато краще якби гроші були
використані для придбання більшої
кількості одиниць артилерійської вогнепальної зброї.
Під час
Другої світової війни, у фортах були розміщені зенітні установки для оборони Бухареста від американських повітряних ударів. Після війни вони втратили свою
первісну роль і отримали різні призначення. Знаменитий 13 форт у Жілаві, наприклад, в комуністичний період був
перетворений на в’язницю для політв’язнів.
