Зникнення румунського генерала Георге Аврамеску
2 березня 1945 року, генерал Георге Аврамеску, який очолював 4-ту румунську армію на чехословацькому фронті, був заарештований радянською владою.
Monica Chiorpec, 15.02.2016, 11:00
Через кілька місяців після відступу німецьких військ з території країни, румунська армія діяла поряд з новими союзниками на території Угорщини та Чехословаччини. 2 березня 1945 року, генерал Георге Аврамеску, який очолював 4-ту румунську армію на чехословацькому фронті, був заарештований радянською владою. З того дня, зникнення одного з найважливіших командуючих румунської армії, викликало численних припущень та суперечок.
Полковник Серджіу Баланович, історик і музеограф Ботошанського повітового музею, в інтерв’ю даному Радіо Румунія, представив шлях військової кар’єри генерала Георге Аврамеску: У 1913 році Аврамеску взяв участь у військових діях Румунської армії в Болгарії. У тому ж 1913 році він почав навчання у Вищій військові школі, якого перервав в 1917 році через Першу світову війну, але однак він закінчив навчання у 1919 році. Під час війни за об’єднання Румунії, Аврамеску, будучи командиром роти, а згодом – батальйону, брав участь у боях на півдні Добруджі, де був поранений. Улітку 1917 року капітан Аврамеску, учасник боїв у Мерешештях, у знак визнання його заслуг, був нагороджений орденом Зірка Румунії, а у вересні 1917 році одержав звання майора. У 1936 році Аврамеску одержав звання бригадного генерала, а в 1940-му році – звання генерала дивізії. Його діяльність шанували всі його начальники, вважаючи його вартим поваги офіцером, досконалим зі усіх точок зору командиром.
22 червня 1941 року, Румунія поряд з Німеччиною, розпочала війну проти Радянського Союзу, отже генерал Георге Аврамеску опинився на фронті. Ось, що відмічає історик Серджіу Баланович: З ім’ям Аврамеску пов’язане звільнення Північної Буковини. Бойові дії були досить важкі, включно бій за Хотин, проте гірський армійський корпус мав добре керівництво. Цей армійський корпус значно випередив дії інших частин румунського фронту. 21 липня Третя армія розпочала без оперативного перепочинку наступ у напрямі Бугу й сягнув цієї ріки у середині серпня, перебравши міст, споруджений німецькими механізованими військовими частинами. Бойові дії на півночі Азовського моря завершилися перемогою німецько-румунських військових частин.
Після 23 серпня 1944 року, представники радянської влади неофіційно прибрали керівництво в Румунії. Отже, румунська армія потрапила у становище союзника володарів. Румунія знаходилась у стані окупованої країни. Серджіу Баланович стверджує: Знову почала бути помітна давня практика, застосована також німцями на Східному фронті, а саме: утвердження зверхності сильного партнера, що призвело незабаром не лише до ігнорування румунських інтересів, але й до матеріальних втрат. 7 вересня 1944 року маршал Маліновський, командуючий українським фронтом, підпорядкував собі всі румунські оперативні частини, які діяли на цьому фронті. Незважаючи на добрі результати, досягнуті під час бойових дій на рівні центрів командування, з’являються напружені стосунки, внаслідок радянського способу співпраці. Існувала часто застосована практика приписувати успіхи румунської армії військам Червоної Армії, що викликало незадоволення Аврамеску. Він зрозумів, що фактично йшлося про політичну ставку, про заперечення нашого вкладу, з метою заперечити наше право щодо переваг спільно-воюючих країн.
14 грудня 1944 року Георге Аврамеску непохитно зауважує маршалу Маліновському той факт, що 4-та румунська армія не фігурує у жодному офіційному бюлетені, вона навіть не згадується як учасниця бойових дій на фронті. Ці наполегливі докори генерала Аврамеску, покликані захистити честь і гідність румунської армії призвели до того, що незабаром генерал Аврамеску став небажаною особою у так званому співробітництві поряд з радянським командуванням, що здається, призвело до його арешту. Румунська армія була звинувачена радянською владою в оперативній нездатності, навіть у зраді.
Лише після 18 років з моменту арешту й зникнення Георге Аврамеску, в 1963 році радянська влада надіслала дружині генерала за посередництвом Червоного Хреста Румунської Народної Республіки, відповідь щодо долі Аврамеску. У листі повідомлялось, що генерал Георге Аврамеску загинув 3 березня 1945 року на території Угорщини, внаслідок бомбардування німецької авіації. Лист відповідав оригінальному радянському варіанту від 22 березня 1945 року, згідно з яким Аврамеску загинув у машині, в якій, будучи арештований, знаходився на задній банкетці, фланкований двома з трьох офіцерів НКВД. На території Угорщини німецька авіація бомбардувала машину, офіцери врятувалися, а румунський генерал не встиг вискочити з машини й загинув, смертельно поранений від німецьких куль.
Незважаючи на те, що реальний мотив ув’язнення генерала Аврамеску сумнівний, його зникнення тісно пов’язане з політичними змінами, що мали місце напередодні встановлення в Румунії 6 березня 1945 року уряду Петру Грози.
