Відроджена румунська демократія
У березні 1945 року внаслідок радянського шантажу в Румунії був установлений під контролем комуністичної партії уряд Петру Грози.
Steliu Lambru, 21.12.2015, 14:24
У березні 1945 року внаслідок радянського шантажу в Румунії був установлений під контролем комуністичної партії уряд Петру Грози. Ця дата вважалася комуністичним режимом до 1989 року суттєвим моментом у житті країни. У дійсності уряд Петру Грози ліквідував демократію в Румунії упродовж майже півстоліття. Комуністичний зразок прищеплював людям світогляд держави, побудованої на основах марксистсько-ленінської ідеології, згідно з якою влада у повному її складі належала державі, яка контролювала не лише економіку, а й вільний час громадян, втручалася у всі справи. Комуністична держава призвела до придушення вільного мислення, надмірного поширення ненависті й нетерпимості, знищення вільної людської волі.
Початок антикомуністичних протестів, що мали місце 16 грудня 1989 року в Тімішоарі, знайшов широкий відгук у серцях і намірах майже всіх румунів. Історики і політологи вважають 1989 рік, роком повернення демократії, повернення, яке усвідомлювалося як повернення елементарних потреб, які характеризують людину. Політика знову стала тим активним настроєм, який давав громадянам можливість вільного висловлення своїх думок та настроїв. Втеча Ніколає Чаушеску та його дружини 22 грудня 1989 року на гелікоптері, який злетів з даху будинку центрального комітету Румунської комуністичної партії, була сигналом звільнення, сигналом відродження. Після годин і днів ейфорії, викликаної падінням режиму Чаушеску, настав період призвикнення до нового становища. Однак, незабаром з’явилися ідеї заперечення перемоги, здобутої ціною жертв революції, почуття глибокого обману та безсилля змінити якомога швидше стан речей. Тріумф поступився цинізму та ностальгії.
Політолог Іоан Станомір вважає, що 22 грудня посідає всі властивості суттєвого моменту зміни становища: 22 грудня, безумовно, являє собою кінцевий пункт комуністичного періоду. Необхідно наголосити на цьому, оскільки деякі політичні діячі, що з’явилися на політичній арені після грудневих подій 1989 року, намагалися мінімізувати розміри антикомуністичних, демократичних народних маніфестацій, які привезли до падіння режиму Чаушеску. Я наполягаю на цих розмірах грудневих подій від 1989 року. Йшлося не лише про усунення диктатора, який завдав ганьби країні, а й про утвердження цінностей, які не були ще досить конкретно виражені, але відповідали прагненню усунути комуністичний режим зі всіма його матеріальними недоліками та драматичними політичними обмеженнями свободи.
Відбудова румунської демократії здійснювалась з великими труднощами. Існувало декілька пробних каменів, які вона подолала із зусиллями. Одним з них була спадщина комуністичного минулого та її застосування у новій ситуації. Ця спадщина передбачала здійснення економічної реформи, що призвело до звільнення з роботи працівників, закриття фабрик та заводів, а також сумнівність щодо завтрашнього дня. Другим пробним каменем було повернення до Румунії до 1945 року та критичне сприйняття демократичної спадщини 50-річчя, що передувало 1945 року. Третім, але не останнім, пробним каменем було відчуття марності жертви молодих осіб під час революції. Незважаючи на бажання звільнитися від недавнього минулого, люди почали усвідомлювати демократію як своєрідний тягар. Звільнення від пороків комунізму виявилося досить затяжним процесом, який у той період лише небагато людей усвідомлювали коректно, як болюче зусилля відокремлення громадянського блага від громадянського лиха та як необхідність пам’ятати минуле і орієнтуватися в майбутнє.
Політолог Іоан Станомір стверджує: 22 грудня подібно дволикому Янусу, дволика подія: з одного боку, це святкування свободи, а з іншого боку це момент чуток про терористів. Коли б не було терористів та якщо не було б жертв людей, які важко роз’яснити до цього часу, мабуть спадщина 22 грудня була б іншою. Не слід забувати, що існує Кладовище Героїв революції та поховані там люди, що ‘є результатом дії загадкових терористів після 22 грудня 1989 року.
Румунська демократія відроджувалася, плюралізм поглядів був ознакою оздоровлення суспільства. Відроджувались історичні партії, ліквідовані комуністичним режимом, люди могли вільно висловлювати свої ідеї, вільно діяти. На ці ідеї громадяни все частіше звертали увагу й спосіб діяльності політичних діячів відповідав вимогам виборців. Іоан Станомір відмічає: 22 грудня 1989 року дійсно було моментом братерства й братання, однак досить швидко проявився глибокий розбрат політичного складу. Фронт національного порятунку і Іон Ілієску сприяли розподілу громадян Румунії одночасно з привласненням собі права на успадкування дати 22 грудня та конфіскації цієї спадщини на користь єдиної партії-держави. Це був початок кінця цієї мрії, цієї ілюзії братерства. День 22 грудня залишився звичайним днем. У продовженні мали місце трагічні події з терористами, маніфестації демократичних партій в січні 1990 року та брутальне придушення цих демонстрацій в Тиргу Муреші, протести на Університетській площі та червневі події 1990 року, пов’язані з прибуттям до Бухареста шахтарів.
22 грудня 1989 року, Румунія, яка прагнула свободи, звільнилася від комуністичного режиму. Ліберальна демократія, незважаючи на всі її недоліки, залишилася найкращою політичною системою, в ім’я якої загинули майже 1200 найкращих синів й дочок Румунії.
