Епідемії в румунському просторі
Епідемії розглядаються істориками як потужні чинники, що впливають на людську цивілізацію, як і будь-які інші великі події.
Steliu Lambru, 26.10.2015, 01:51
Епідемії розглядаються істориками як потужні чинники, що впливають на людську цивілізацію, як і будь-які інші великі події. Епідемії з найбільш руйнівним впливом були чума, віспа та холера. Чорна смерть або чорна чума вважається хворобою, унаслідок якої загинула найбільша кількість людей в історії. Деякі історики стверджують, що в результаті великої епідемії чуми, що спалахнула в середині ХІУ-го століття, загинуло близько 75 мільйонів людей.
Тільки в кінці ХІХ-го століття, в 1894 році, француз Олександр Єрсен виявив бактерію, яка продукувала чуму, і разом з нею, знайшов ліки від страшної хвороби. Перед великим відкриттям Єрсина, єдиними ліками від чуми були живе хто може, в медичних термінах, ті, хто виробляв імунітет до бактерії, або ті, хто мав більш м’яку форму захворювання.
Ні румунський простір не оминули епідемії, які залишили значний відбиток на способі бачення світу людей. Октавіан Буда, професор історії медицини Бухарестського університету медицини і фармації імені Кароля Давіла, розповів про чуму, що спалахнула в румунському просторі в ХУ столітті, яка настала за великою чумою попереднього століття: Є деякі свідчення лікарів іноземців, які працювали при господарських дворах того часу, як наприклад, Штефана Великого, Матея Басараба і Васіле Лупу. Найбільша проблема полягала у визначенні клінічної картини, тому що загальний термін чума є дуже широким. У народі її називали і страшна хвороба. І це досить важко визначити. Дуже конкретної інформації про випадок господаря Янку Гунедорського не маємо. Дуже ймовірно, що поширення чуми пов’язане з війною на півдні. Відомо, що останні епідемії чуми у Західній Європі поширились через далматський порт Дубровник або Рагуза. Існує ідея, досить цікава, румунського історика медицини Ніколає Ватаману, котрий припускає, з досить солідними аргументами, що під час знаменитої битви в Резбоєнь, де як відомо, османи Мехмета II перемогли Штефана Великого, десятки тисяч людей загинули, але багато з них від чуми, яка надійшла з Уралу та Криму. Це питання заслуговує вивчення з усією увагою.
Епідемії чуми, періодично спалахнули і в наступні століття. У Лондоні 1666 року, розповсюдилась одна з найстрашніших, хоча меншого масштабу, ніж попередні. У ХУІІІ столітті, в Румунських князівствах починається фанаріотський період, а перший правитель Ніколає Маврокордат помер від чуми в 1730 році. Але найбільший вплив мала чума Караджі, в 1813-1814 рр. Фанаріотський період вважався несприятливим в румунській історії, тому що почався і закінчився з чумою. Октавіан Буда розповів про заходи, вжиті владою Валахії і методи боротьби з епідемією: Створюється свого роду карантинний кордон на Дунаї, недалеко від Бухареста. Призначається адміністратор лазаретів, і збільшується число людей, які протягом того періоду мали дуже багато роботи, йдеться про тих людей, котрі транспортували померлих до могили і хоронили. Вони займалися жертвами та місцями де їх буде поховано. Ці люди (гробарі) стають дуже активними, їх дуже добре оплачували, вони забирали мертвих та хоронили їх. Гробарів вербували з-поміж колишніх хворих на чуму, які вижили. Це було усвідомлення того, що ці люди придбали певний імунітет. Історик Іон Гіка відноситься до гробарів дуже негативно. Коли вони йшли повз багатого будинку, рвали вбрання від хворих і кидали у подвір’я, щоб поширити чуму. Навіть якщо ризикували бути страченими, вони вбивали хворих на чуму на дорозі, або навіть ховали їх ще живих, щоб не доставляти в лікарню. Унікальний фрагмент находимо в записці так званого гробаря: Сьогодні ми забрали близько 15 хворих, яких поклали у віз, але довезли тільки 14-ох, тому що один утік.
Розпач людей не могли зупинити, ані священики, ані лікарі. Єдиною розрадою був алкоголь, щоб забути про біду. Октавіан Буда: За відсутності ефективних методів лікування, звичайно споживання алкоголю приносило деякий спокій. Але тут були введені заборони. Були свого роду лікарі, які обіцяли їм, що через контакт з черепахою будуть врятовані. Існувала лікарня в Бухаресті для хворих на чуму, також лікарня Святого Віссаріона. Був створений за венеціанською системою відділ де хворі були ізольовані, що нагадує про інфекційні захворювання.
Холодна зима 1813-1814 рр. припинила розповсюдження чуми, але не знищила хворобу. За повідомленнями австрійського консула в Бухаресті під час чуми Караджа загинуло майже 4500 людей. З чумою Караджі, названою так, тому що була принесена людиною з оточення принца Караджі, який поспішно прибув до Бухареста, щоб почати панування, не бажаючи пройти карантин, завершилася фанаріотська епоха і почалася сучасність.