Домашня сторінка » Панорамний огляд Румунії » Сторінки історії » Георге Георгіу-Деж і сталінізм в Румунії

Георге Георгіу-Деж і сталінізм в Румунії

Steliu Lambru, 21.09.2015, 13:22

Георге
Георгіу-Деж, перший комуністичний лідер Румунії, один з найважливіших
керівників відповідальних за поширення радянізації, розпочатої в 1945 році під
безпосереднім контролем Червоної Армії, помер у 1965 році. Деж був виразником
нового способу політики, а саме єдиної тоталітарної комуністичної партії.
Історики вважають Дежа одним з катів румунської демократії, агентом Комінтерну
у міжвоєнний період, який сягнув наприкінці Другої світової війни найвищих
посад.

Георге
Георгіу-Деж народився в 1901 році в робітничій родині. Його майбутня дружинна
була також робітницею. У молодості Деж набув кваліфікацію електротехніка й
працював у Румунських залізничних майстернях Гривиці. У 1930 році 25 річний Деж
вступив до комуністичної партії. Протягом 1933-1944 років, внаслідок активної
участі в страйку робітників Гривиці, що мав місце в 1933 році, він був
ув’язнений в тюрмі. Напередодні виходу Румунії з коаліції країн ОСІ, 23 серпня
1944 року, Деж був звільнений з тюрми й знову став лідером комуністичної партії
на волі. Будучи у в’язниці, Деж, у сорокові роки, знаходився у тій же тюремній
камері з Ніколає Чаушеску, який по смерті Дежа став його спадкоємцем.

Штефан
Бирля був знайомий з обома комуністичними лідерами Румунії, тобто з Дежем та з
Чаушеску, й вислуговувався вигодами цього знайомства. В інтерв’ю, даному в 2002
році в центрі Усної історії Румунського товариства радіомовлення, Бирля
допустив, що тип лідера, якими були Деж і Чаушеску, був би неможливим в іншій
політичній системі: Система створила обох керівників партії, відповідно й
держави, в період комунізму, а саме: Дежа й Чаушеску. Вважаю, що коли б
натомість них були інші, ліпші або менш ліпші ніж вони, це однак не змінило б
грунтовної характеристики системи. Читач історії XX століття здасть собі
справу, що подібні явища мали місце в багатьох країнах. Георге Георгіу-Деж був
творцем економічної, соціальної та політичної систем у Румунії. Георге
Георгіу-Деж створив також Чаушеску. Під кінець свого життя Георге Георгіу-Деж,
мабуть, прагнув поліпшити у певній мірі життя людей, поправити декілька
помилок, що мали місце в минулому, внаслідок зовнішніх впливів та власних
помилок. Отже, він помер задоволений тим, що в Румунії вже не було політичних
в’язнів й що в Румунії існувала певна економічна система. Щодо політичної
діяльності я вважаю, що Деж був певний у тому, що партія, яку він вважав своїм
спадкоємцем, знайде найліпшу можливість для розвитку цієї діяльності. Цим,
мабуть, пояснюється той факт що, будучи дуже хворим, він не призначив
спадкоємця. Здається, що це специфіка усіх керівників, оскільки, як відомо, ні
Ленін, ні Сталін, ні Мао не призначили своїх наступників.

Георге
Георгіу-Деж був хитрим та безжальним політичним лідером, який не вагався
фізично розправитись із своїми опонентами. Існують твердження, що смерть
комуністичного лідера Штефана Форіша у період сорокових років була справою
Дежа. Відомо, що за смерть Лукреціу
Петрешкану, важливого опонента Дежа, відповідає теж Деж. Йому належить також
усунення конкурентної групи Ани Паукер. З ім’ям Дежа пов’язана, як радянізація
Румунії, так і спроба на початку 60 років румунських комуністів звільнитися від
опіки СРСР. Штефан Бирля пригадує: Ми усвідомлювали, що Георге Георгіу-Деж був
у центрі економіки, більше того після 1945-1946 років він займав важливі посади
в керівництві різних важливих міністерств. Будучи першим віце-прем’єр-міністром
уряду, Деж очолював комісії щодо стабілізації відбудови економіки й мало-помалу
призначив на різні урядові посади численних колишніх членів політбюро партії.
Деж практично здійснював подвійний контроль діяльності уряду. Слід також
відмітити, що протягом важливого періоду, а саме 1952-1955 роки, Георге
Георгіу-Деж очолював уряд країни. Три міністри, а саме Васіле Лука – міністр фінансів,
Ана Паукер – міністр закордонних справ, Теохарі Джорджеску – міністр внутрішніх
справ подали у відставку. У такий спосіб, Георге Георгіу-Деж сягнув одночасно
двох цілей: усунув від керівництва, як партії, так і уряду, незручних
супротивників. Запропонувавши прем’єр-міністра Петру Гроза головою президії
Великих Національних Зборів, Деж фактично прибрав до своїх рук уряд.

Штефан
Бирля зауважив, що Деж не залишив по собі жодного спадкоємця, однак, Бирля
відмітив, що фаворитом був майбутній лідер – Ніколає Чаушеску: Було відомо, що
Деж хворий, що лікарі вилучили пухлину сечового міхура, проте було невідомо, як
він почуває себе, можливо про це знали лише у досить вузькому колі. Напередодні
до його смерті, десь за місяць, може місяць з половиною, мало місце останнє
засідання Бюро Центрального комітету Союзу Румунської Молоді. Засідання
проводилося у невеличкому залі, біля кабінету Дежа у колишньому будинку
Центрального комітету. Чаушеску був дуже втомлений. За звичаєм ми приготували
доповідь стосовно нашої діяльності. Першим секретарем був Трофін. Чаушеску
порушив хід подій й у декількох словах висловив свою ідею щодо ролі організації
молоді, наголошуючи на тому, що молодь повинна усвідомити свою роль резервуару
нових сил партії. Тоді я сприйняв його ідею як звичайний заклик до діяльності.
Зразу ж після смерті Дежа я зрозумів, що промова Чаушеску була фактично
своєрідним зверненням за допомогою щоб успадкувати керівництво партії. У свою
чергу ми, що діяли в організаціях молоді, були впевнені ще напередодні офіційного
рішення, в тому, що саме Чаушеску й ніхто інший займе місце Георге
Георгу-Дежа. Саме так і сталося.

Георге Георгіу-Деж помер
19 березня 1965 року в Бухаресті, його спадкоємцем був Ніколає Чаушеску. 50
років тому румунське комуністичне керівництво змінило лідера, проте,
не змінило спосіб управління державою.