Міхаїл Морузов
Сьогодні таблоїдна преса писала б, що про життя керівника Секретної служби у міжвоєнній Румунії Міхаїла Морузова, можна б написати роман.
Steliu Lambru, 04.05.2015, 03:45
Сьогодні таблоїдна преса писала б, що про життя керівника Секретної служби у міжвоєнній Румунії Міхаїла Морузова, можна б написати роман. Але, оскільки, деколи, воно перебільшує фікцію, життя Михайла Морузова занадто складне для роману. Він був звичайною людиною, яка нічим не проявилась, крім власного інтелекту Морузов потрапив до верхівки секретних інформативних державних структур, і був одним з тих, хто впливав на прийняття найважливіших рішень.
Міхаїл Морузов народився 8 листопада 1887 в селі Зебіл, в повіті Тулча, в Дельті Дунаю. Він був одним з п’яти синів і двох дочок священика Миколи Морузова і його дружини Марії, сім’я запорізьких козаків, яка прибула в Румунію. Хорія Сіма, лідер Залізної Гвардії, описав Морузова я такого, що мав плоске слов’яно-монгольське обличчя. Єуджен Крістеску, що змінив Морузова на посаді керівника Секретної служби, зробив йому також портрет досить близький до дійсності: Розмовляв у сім’ї, російською та болгарською, але не знав жодної західної мови, що спричинювало йому багато труднощів у службових та соціальних відносинах. Закінчив ліцей, але не прочитав жодної книги, крім газет, і ті дуже поверхово.
За вихованням і почуттями Міхаїл Морузов вважав себе румунським патріотом і прагнув бути лояльним громадянином. Доказом цього може бути і його перша місія для румунських спецслужб, як добровольця, місія описана істориком Крістіаном Тронкоте. У 1909 році доніс румунській владі інформації про план болгарських лідерів в Добруджі спровокувати повстання проти румунської держави. Під час Першої світової війни він працював у румунській контррозвідці в Добруджі і в дельті Дунаю, і протидіяв шкідливим діям румунських дезертирів російської національності, болгарській та німецькій пропагандам серед російської армії та діяльності російських дипломатів у Сулині. Підозрюваний в тому, що працює на російську та болгарську спецслужби, і за контрабанду в гирлах Дунаю та обмінні рубля на леї, Морузов був арештований в 1920 році, але звільнений через брак доказів.
Після 1918 року, кар’єра Морузова зазнала блискучого підйому. За результати інформативної роботи під час Першої світової війни його просувають по службі. У 1924 році він створив Секретну службу розвідки. Через сусідство з Радянським Союзом і його агресивну політику необхідність такої служби була дуже терміновою. У 1930 році Морузов входить в оточення Кароля II, що було названо камарилею короля, група, яка використовувала державні структури для політичної помсти та особистого збагачення.
Теж тоді починаються відносини з легіонерами, в основному з Хорією Сіма, про що згадує і полковник Траян Борческу, колишній агент Секретної служби, в 1996 році, коли він дав інтерв’ю Центру усної історії румунського радіо: Хорія Сіма був агентом Морузова, тому що Морузов прагнув отримувати інформації від оточення Гітлера. І за допомогою Хорії Сіма він може отримувати інформації і у військовому плані про німецьку армію, чию службу інформації очолював Канаріс, і в політичному плані про Гітлера. За допомогою Хорії Сіма було можливе наближення до Гіммлера, а наближення до німецької армії Морузов здійснював через інших людей.
За свідченнями Теодора Алеонти, офіцер спецслужби, легіонери мали більше інформаторів і агентів в державній безпеці ніж Сигуранца (безпека) серед легіонерів. Траян Борческу розповідає, як лідер легіонерів Хорія Сіма та Міхаїл Морузов грали свої карти, щоб виграти сфери впливу в державі: Відносини дружби і співпраці між Морузовим і Сімою були очевидними і з огляду на те, що король Кароль, заляканий Морузовим, що Хорія Сіма може вбити його, дав згоду на формування легіонерського уряду. Замість того, щоб Хорія Сіма був засуджений і ув’язнений він формує уряд легіонерів. Отже Морузов врятував і багато і чому допоміг Хорії Сіма. І, звичайно, фінансував його. Морузов, який знав все минуле Хорії Сіма, як він був завербований і, що він робив, гадав, що Хорія Сіма винагородить його за те, що він врятував його від смерті, і допоміг йому. Цього не сталося, тому що в таких ситуаціях благодійників убивають. У в’язниці Жілава були вбиті всі, останнього убили Морузова. Після арешту і ліквідації Морузова, прибув у країну Канаріс, відправлений Гітлером, тому що Гіммлер сказав Гітлеру, що саме відбувається в країні. І Канаріс прийшов до Антонеску і спитав про Морузова. І Антонеску сказав: Мені дуже шкода, але легіонери стратили їх».
Міхаїл Морузов був заарештований 5 вересня 1940, за наказом Антонеску і внаслідок тиску Залізної гвардії, яка хотіла притягнути його до відповідальності за численні беззаконня, яких він скоїв, коли був керівником Секретної служби. Хоча він намагався грати на обох кінцях і наблизитись до Німеччини, каролівська камарилья зазнала поразки, і з деякими винятками, потрапила до в’язниці. Однією з великих провин Морузова було те, що він був частиною плану режиму Кароля про ліквідацію керівників Залізної гвардії в 1938 і 1939 рр. У ніч на 27 листопада, перебуваючи у в’язниці Жілава Міхаїл Морузов був убитий групою легіонерів, поряд з 63 іншими заарештованими колишніми посадовими особами.
