Повстання Хорії, Клошки та Крішана

Першого листопада 1784 року, юрби селян-кріпаків Трансільванії повстали проти поміщиків, які відмовилися застосовувати поліпшення обовязків ухвалених Імператором Йосипом Другим.

Steliu Lambru, 27.07.2015, 10:06

Першого листопада 1784 року, юрби селян-кріпаків Трансільванії повстали проти поміщиків, які відмовилися застосовувати поліпшення обовязків ухвалених Імператором Йосипом Другим. Повстанці, очолені селянами Хорією, Клошкою та Крішаном піддали вогню та руйнуванню дворянські помістя, карали смертю поміщиків, які противилися їм. 30 січня 1785 року, одночасно з ув’язненням трьох вищезгаданих керівників, повстання було придушене.

Я мав можливість говорити про це повстання, що мало місце 230 років тому з істориком Іоаном Аурелом Поп, академіком й професором Клузького університету ім. Бабеша-Бойяї, який наголосив на головних ідеях, що призвели до повстання: Йдеться про кінець XVIII століття, століття, відомого під назвою просвітницького століття, яке було ферментом революційних ідей. Слід нагадати, що повстання мало місце п’ять років до початку великої Французької Революції, у момент, коли революційні ідеї поширювалися у Європі та майбутніх Сполучених Штатах Америки. Широко розповсюджувалися ідеї просвітництва Жана Жака Русо та Волтера, а саме ідеї свободи, рівноправності, братерства. Оскільки на той час Трансільванія належала до центрально-європейської імперії, ці ідеї поширювалися у всій Європі. Незалежно від того, що провідники повстання, а саме Хорія, Клошка й Крішан та інші були простими селянами, дехто з них неграмотними або напівграмотними, ці ідеї не були чужими й їм. Ці ідеї сприяли створенню умов для усунення певних феодальних зобов’язань, відмові селян платити різні податки, які важко обтяжували життя кріпаків. Спрямованість до поліпшення рівноправності, необхідності посилення відповідальності політичних факторів були майже загальним бажанням. Панувала щедра ідея, згідно якій за допомогою виховання й школи можна досягти свободи.

Історики вважають, що “ілюмінізм (просвітництво) був періодом, коли зародилася національна ідея. До такого висновку дійшов також Іоан Аурел Поп стосовно селянського повстання 1784-1785 років: Існував національний вимір повстання, оскільки селяни, які почали боротьбу, у їхній більшості були за походженням румуни, у той час як поміщики, власники земель, у свою чергу, у переважній більшості були угорцями. У ході повстання, у його кульмінаційних моментах, бути селяном означало бути румуном, у той час як бути поміщиком означало бути угорцем. Нерідко селяни закликали не лише до боротьби з поміщиками, а тим більше до боротьби з угорцями. Натомість, лозунгами угорських поміщиків були не стільки “знищимо селян, як “знищимо волохів. Повстанці під час облоги поміщицьких помість розправлялись з поміщиками в залежності від обставин: одних засудили, інших заставили заприсягнутися на хресті, інших заставили убратися в румунський одяг, що було своєрідним символом ідеалів пригноблених.

Трьох керівників повстання було жорстоко покарано. Крішан повісився у вязниці, Хорія та Клошка були страчені колесуванням, 28 лютого 1795 року, під час пам’ятної публічної смертної кари. Про те, скільки повстанців загинули й якими були наслідки повстання розповість нам далі історик Іоан Аурел Поп: “Вважається, що поміщики та органи габзбурзької держави вбили 450-500 селян, а повстанці смертельно покарали не більше як 150 поміщиків. Іншими словами, співвідношення становить щонайбільше 1/3. Важко оцінити матеріальні збитки. Повстання, зрозуміло спричинюють численні втрати, знищують помістя тощо. Однак, крім спричинених збитків, повстання призвело до обігу ідей, що у свою чергу сприяло у певній мірі емансипації, влада Трансільванського князівства вжила заходів щодо модернізації адміністрації, заходів щодо усунення певних феодальних утисків. Переселення декількох сотень селян з території Західних Карпат з метою розрядити напруження, припинити незадоволення, було також одним із наслідків повстання.

Існувала також ідея, що Хорія, керівник повстанців ніби належав до франкмасонської ложі. Історик Іоан Аурел Поп сумнівається у цьому: “Враховуючи той факт, що майже немає джерел у цьому сенсі, я сумніваюсь у цьому. Існують лише кілька нотаток, але контраргументів набагато більше. Було написано більше про Хорію та його родину. У скандальній пресі, яка почала поширюватися у Відні та в інших європейських столицях, зявилися різні речі про дружину Хорії, яка ніби ходила під шляпкою, як в Парижі, та у туфлях на каблуках. Проте, дружина Хорії була селянкою. Ми не впевнені навіть у тому, чи знав Хорія читати й писати. Залишилася невеличка церква, збудована ним, на якій існує напис кирилицею “Побудована Хорією Урсу. Однак невідомо, хто зробив той напис. Хорія був розумним селянином, умілим керівником мас, однак можливість належати до масонської ложі, що мала певну структуру й доступ до якої передбачав певну суворість, є малоімовірною. Я немаю чітких доказів щодо цього питання й не думаю, що це селянське повстання у якійсь мірі мало зв’язку з франмасомством.

Хорія, Клошка та Крішан обрали радикальний шлях боротьби, який, хоч його не поділяла більшість селян, був вираженням світогляду того часу.