Грецькі комуністи в Румунії
Традиційно, упродовж історії в Румунії оселялися грецькі колоністи. Увійшовши у радянську сферу впливу, Румунія була місцем притулку для тих, хто покинув Юславію та Албанію.
Steliu Lambru, 20.07.2015, 00:09
У період між 1946 і 1949 рр., в Греції відбулася кривава громадянська війна між комуністичними партизанами, фінансованими Радянським Союзом, і грецькими урядовими військами. Протистояння почалося з нападу комуністичних повстанців на урядові сили у гірських районах на кордоні з Югославією і Албанією. Метою комуністів було відсторонити від влади легітимний монархічний режим, якого вважали фашистським, та створення соціалістичної республіки.
Але конфлікт між Сталіним і Тіто означав поразку грецьких комуністичних партизанів, а Грецька Комуністична партія повернулася лицем до Москви. Таким чином, Тіто вирішив закрити кордони Югославії з Грецією і комуністичні партизани були позбавлені життєво важливої стратегічної та моральної підтримки. Албанія, під впливом Тіто, відмовилася, так само, підтримувати грецьких комуністів. До вересня 1949 року, групи комуністичних партизанів або здалися, або перетнули кордон в Албанію, звідки більшість з них емігрували в соціалістичні країни.
Таким чином, Румунія стала улюбленим місцем грецької комуністичної еміграції в пошуках притулку. 200.000 грецьких політичних іммігрантів прибули в соціалістичні країни, з яких близько 12.000 прибули в Румунію: діти, бойовики, члени їх сімей. Румунія прийняла найбільшу кількість грецьких дітей, приблизно 5.700, з 1948 року, із загального числа близько 28 тисяч грецьких дітей, що потрапили до 7 комуністичних держав. Найбільший табір грецьких дітей був на курорті Сіная, і діяв у період з 1948 по 1953 р. У готелях курорту в Долині річки Прахова були розміщені 1.700 дітей, до яких приєдналися інші кілька тисяч північнокорейських дітей біженців у Румунії внаслідок Корейської війни 1950-1953 років.
Традиційно, упродовж історії в Румунії оселялися грецькі колоністи. Увійшовши у радянську сферу впливу, Румунія була місцем притулку для тих, хто покинув Югославію та Албанію. Історик Раду Тудоранча з Бухарестського Інституту історії Ніколає Йорга розповів, як були прийняті в Румунії грецькі комуністичні бійці: Частина колишніх грецьких комуністів бойовиків, які покинули Грецію в кінці громадянської війни, емігрували і до Румунії. Тут вони отримали підтримку від влади в Бухаресті, поранені для видужання, інші для того, щоб пристосуватися до ситуації в країні і інтегруватися в румунське суспільство. Наявність важливої грецької громади в Румунії здавалося, що буде на користь інтеграції новоприбулих, тим більше, що 1948 року про комуністичному угрупованню з рядів грецької громади вдалося, за підтримки румунської влади, перейняти контроль цієї громади і створити нову юридичну особу під назвою Союз Вітчизняна Греція. Таким чином, тих кількох прихильників монархічного табору, які залишилися в Румунії, було відсторонено.
Румунський комуністичний уряд надав щедрої підтримки колишнім членам грецьких комуністичних партизанів. Надана ним підтримка була повною, від забезпечення житла, медичного догляду до грошей. Як і в будь-якій країні, захопленій комуністичним режимом, і в Румунії преса маніпулювала інформацією про грецьку громадянську війну. Раду Тудоранча: За ходом громадянської війни у Греції Румунія слідкувала із занепокоєнням, про війну писали в періодичних виданнях партії. Як і очікувалося, посилання в румунських ЗМІ отримали форму сильної кампанії, координованої партією, яка незмінно виступала за боротьбу грецьких партизанів комуністів, постійно очорняючи англо-американський табір і його роль у всій Громадянській війні в Греції. Грецький лідер комуністів Нікос Захаріадіс відправив до Румунії, ще з січня 1948 року, Летферіса Апостолу, акредитованого в якості представника так званого демократичного уряду Греції. Він повинен був підтримувати відносини з румунськими властями, отримати допомогу з боку уряду Румунської Народної Республіки для підтримки грецьких комуністів, догляду за пораненими і підготовку таборів грецьких дітей, які повинні були бути засновані в Румунії. Румунська комуністична влада виділила великі суми грошей аби підтримати грецьких політичних емігрантів. Фінансова підтримка була забезпечена виділенням величезного бюджету для Грецької комуністичної партії, тільки у 1951 році було виділено 300.000 доларів США, до яких додаються інші витрати для керівництва. Суми, що виділялися від бюджету Грецькій комуністичній партії, збільшилися в наступні роки. У 1952 році було переказано близько 750.000 доларів США і багато інших сум для підтримки видавництв. Штаб-квартира Центрального комітету Грецької комуністичної партії була перенесена до Бухареста і багатьом активістам цієї партії було надано помешкання в елітному житловому районі “Прімевері, в різних секретних віллах.
Грецькі біженці ніколи не відмовилися боротися за побудову комуністичного ідеалу в їхній країні. Вони вважали поразку як щось тимчасове, будучи завжди готові повернутися в бій, якщо міжнародна ситуація допускала цього. Румунія стала базою діяльності грецьких комуністичних агентів у Греції, під опікою грецьких комуністичних ідеологів, підготовлених у Москві. Раду Тудоранча: Передбачаючи майбутнє відновлення сутичок на території Греції, грецькі активісти з Румунії бажали зберегти колишні партизанські угруповання у бойовій готовності, готовими до бою. У 1950 році була створена у місцевості Бряза (південь) політична школа, де викладали в тому числі такі персонажі як Нікос Захаріадіс і Василіс Барціотас. Ця школа мала підготовлювати агентів, бажаючих нелегально діяти на території Греції на підтримку комуністичної справи. У період 1952-1955 рр., понад 120 активістів та агентів було нелегально відправлено до Греції, багато з яких було захоплено грецькою поліцією.
Смерть Сталіна і процес дерадянізації призвело і до страти ідеалу грецьких комуністів. Нормалізація відносин між Румунією та Грецією, інтереси двосторонніх відносин призвели до відмовлення від варіанту збройних сутичок.
