Кимпіно-Сінайські таблички
У підвалі Бухарестського інституту археології імені Васіле Пирвана знаходяться 60 свинцевих табличок, яких окремі любителі історичних таємниць вважають витвором періоду даків.
Steliu Lambru, 27.01.2014, 00:27
Існування в підвалі Бухарестського інституту археології імені Васіле Пирвана 60 свинцевих табличок 15-сантиметрової довжини та 10-сантемитрової ширини створило справжню істерію серед любителів історичних таємниць. На табличках представлені всуміш букви, символи та зображення, яких вони вважають витвором періоду даків. Уява палких любителів історії створила досить фантасмагоричні ідеї, які знайшли певний відгук серед румунської громадськості. Численні уточнення фахівців, які настоювали на тому, що ці таблички є витвором середини XIX століття, були неспроможні переконати у цьому публіку. Деякі з цих любителів історії твердять, що на табличках знайдених в Кимпіні (приблизно 100 км. на північ від Бухареста, які однак, приписують Сінаї), є зразками дакійської писемності.
Раду Беженару, археолог Бухарестського інституту археології імені Васіле Пирвана представив аргументи експертів, які спростовують достовірність цих табличок: ”Існують дві точки зору щодо цих табличок. Однією з них є твердження експертів у галузях археології та стародавньої історії, які спростовують достовірність табличок, створених ніби 2000 років тому, в період існування даків. Іншої точки зору дотримуються ентузіасти, які захоплюються стародавньою історією та міфами, які прагнуть довести автентичність табличок та відтворити суспільство двотисячної давності гето-даків. Зрозуміло, що існують аргументи “за” і “проти” щодо кожної з цих двох точок зору. Однак, на мою думку, аргументи щодо того, що ці таблички є витвором XIX століття, мають перевагу, а саме: аналізи металу, здійснені нещодавно, безперечно свідчать про те, що таблички реалізовані на основі свинцю специфічного для друкарень XIX століття. Крім цього іконографія табличок, все зображене на них, наводять дані, відомі у XIX столітті. Ці таблички практично не повідомляють про щось нове, невідоме нам щодо історії гето-даків у порівнянні із знаннями, відомими вже 150 років тому. По-третє, ці таблички були відомі видатним румунським фахівцям у галузі стародавньої історії, маю на увазі зокрема історика Пирвана, наукову роботу, якого ніхто не може заперечити. У своїх творах Пирван не згадує про них, саме тому що йому була відома історія їхнього походження.“
Якою була атмосфера культурного життя коли з’явилися ці таблички? Про це розповідає Раду Беженару: ”Ті, хто спростовує ці таблички, помилково вважають їх фальсифікацією, оскільки фальсифікація означає копію автентичного твору. Однак, ці таблички зони Кимпіна-Сіная належать XIX століттю. Вони створені мабуть Богданом Петрічейку Хашдеу, вченим- енциклопедистом, людиною величезної культури. Він посідав матеріали та інтелектуальні можливості робити це. На даний момент, я досить впевнений, що ці таблички відтворюють концепцію Хашдеу стосовно історії гето-даків. Саме тому, досить необачно брати до уваги ці таблички тоді, коли мова йде про історію. Урахування цих табличок не дає нових історичних відомостей, нічим не сприяє поліпшенню наших знань у цьому питанні. Єдиною перевагою можуть бути так звані зразки дакійської писемності, тобто суміш грецьких, кирилівських та латинських букв та букв східних народів. Зрозуміло, що для Хашдеу відомого лінгвіста, який посідав глибокі та різнобічні знання, поєднання й розташування цих букв у певному порядку не становило проблеми. Існували спроби дешифрувати їх, здається з певними результатами, але я вважаю це абсурдним, оскільки ці зразки писемності не є мовою у справжньому розумінні сенсу цього слова. Це розшифрування табличок можливо було б певним внеском стосовно нових інформацій. Коли б ми навіть розвязали сенс цієї так званої писемності й зрозуміли, що бажав сказати Хашдеу, не думаю, що це допомогло б нам, беручи до уваги рівень знань, існуючих у середині XIX століття.”
Що саме спонукало Хашдеу створити ці таблички та у який спосіб ми повинні б посилатися на них? Послухаймо Раду Беженару: ”Зрозуміло, що Хашдеу не мав жодного наміру ввести нас в оману, Хащдеу, людина його епохи, він не мав наміру фальсифікувати або заподіяти зло. Він, мабуть, був упевнений у користі свого творіння. Для Хашдеу, поінформованої людини, яка прагнула набути якомога більше знань і, у свою чергу розповсюджувала ці знання, таблички були своєрідним засобом вираження власних ідей. Це було на той час модою епохи, і я не знаходжу нічого негативного у цьому. Негативним було б пристосувати ці замисли до 2000 років тому. Ці таблички є твором людини високої культури, отже саме так необхідно їх сприймати. Небезпечно посилатися на них, як на аргументи для розяснення історії невідомої нам. Те що нам відомо співпадає з тим, про що розповідають таблички, оскільки останні грунтуються на стародавніх джерелах. У цьому питанні немає розходжень. Проте, я не розумію наміру довести, що ці таблички автентичні. У стародавньому світі щось подібне цьому наміру не існувало. Чому необхідне це нам?”
У середині XIX століття період “національного фальсифікування” переважав романтичний дух. Крім вищезгаданих табличок Хашдеу приписують також авторство двох інших творів, а саме так звані “Бирладський диплом 1134 року” та “Грамота Юрга Каріатовича 1347 року”. Однак, спосіб відтворення сучасної історії нині відмінний від способу, що існував 150 років тому.
