Підземний Бухарест
Однією з найзагадковіших історій Бухареста, як і будь-якого іншого великого міста є місто під містом, тобто підземний світ.
Steliu Lambru, 28.07.2014, 00:45
Однією з найзагадковіших історій Бухареста, як і будь-якого іншого великого міста, є місто під містом, тобто підземний світ. Вулиці, тунелі, підземні річки, бункери, катакомби, величезні приміщення, які приховують таємниці, лабіринти та інші обєкти, які має звичайне місто є арсеналом з якого складається таємна історія Бухареста. Поза багатою уявою паранормальних теорій тих, хто вірить в паралельне невідоме місто, яке приховує тисячі таємниць є реальний підземний Бухарест, який також дуже цікавий.
На протязі часу, в Бухаресті були дійсно побудовані підземні сховища з ясним призначенням. У середньовіччя у підвалах, винороби та продавці вина, зберігали бочки з вином.. Льохи і винні підвали були просторими. У ХІХ столітті, з’явились приміщення, які мали тунелі для евакуації, як наприклад Палаць Гіка- Tей, що на північному сході Бухареста, в напрямок монастиря Плумбуїта, завдовжки на 1 км. На північно-західному розі парку Чішміджіу, в центрі Бухареста, розташована церква Скіту-Мегуряну, яка повязана через підземний тунель з Палацом Крецулеску, що знаходиться приблизно в 100 метрах на схід. Одні з найвідоміших підземних шляхів Бухареста повязані з Площею Революції, що в центрі румунської столиці.
Августин Іон є професором історії архітектури Бухарестського університету архітектури та будівництва “Іон Мінку”. Він розповів про причини завдяки яким підземний Бухарест є більш привабливим, як таємна історія, ніж звичайні місця: “Тема підземних шляхів не є нецікавою, як це може здатися на перший погляд, з двох причин. По-перше, тому що є постійною темою в історії Бухареста. Пристрасть підземного світу, підїзних шляхів у випадку наступу турків, стосується того факту, що Бухарест, як і всі позакарпатські міста, не міг укріпитись, тому що цього не допускала османська влада. Обсесія підземних шляхів існувала здавна. Александру Іпсіланті в кінці ХУІІІ століття, вирив тунель від теперішнього Королівського двору, що на бульварі Каля Вікторієї, до свого палацу, який знаходився у зоні Будинку Республіки. Нинішній мер сказав, що, якщо вони існують, ми повинні цінувати їх. Але деякі з таких тунелів існували. Багато говорилось про доступ до Парку Чішміджіу, такими тунелями. У палаці Гіка є підземні підїзні шляхи, я їх бачив. Вони були вириті з огляду на те, що можна було виграти час, щоб втекти від помсти господаря.”
Друга причина підземного Бухареста пов’язана з 1989 роком. Тоді йшлося про справжній психоз, оскільки радикальні зміни, які румунське суспільство переживало, важко перетравлювались. До них додались страх від терористичного персонажа, анонімний, який приносив смерть, і вільно пересувався куди хотів. Августин Іон торкнувся й історій достовірність яких очевидці взяли на себе: “Ця тема стала актуальною під час революції. Всі терористи ходили цими підземними шляхами і виходили там де ніхто не міг збагнути. Ніколи не було пролито світло на це питання, яке залишається загадкою революційного періоду. Громадська психологія функціонує в цих рамках, особливо щодо Будинку Республіки. Тема Будинку та його підземних шляхів зберігається в підсвідомості і вона пов’язана з темою майстра Маноле, який замурував свою дружину у стіни монастиря, щоб те, що вони будували вдень, вночі не руйнувалося. Є посилання, у цьому напрямку, в текстах і книгах. Лейтенант, який брав участь у будівництві Будинку Народу говорить, що він був свідком, коли людину кинули в яму де заливали бетон. Про такий випадок розповідали після 1989 року. Справа в тому, що такі розповіді повторюються, і ведуть нас до міфів про зведення будівель.”
Найбільш видовищною будівлею є Палац Парламенту в Бухаресті, який спочатку називався Будинок Соціалістичної Республіки Румунія. І з ним повязані історії таємних підземних шляхів. Перебуваючи в групі журналістів на початку 1990 –х років Іон Августин спустився у підземля Палацу. Там архітектор Анда Штефан зробила дивовижні фотографії, які потім представила в рамках виставки: “Були знайдені кілька працівників у підвалі, які будували спа- центр та клали плитки. Їх запитали, хто наказав їм робити це? Ніхто не зізнався, що отримували гроші за роботу, і хтось всім цим керував. Щоб виправдатись адміністратор Будинку повів журналістів з телебачення у підземелля будинку. Моя колега архітектор зробила фотографії. Після виявилось, що це були дуже корисні фотографії. Вона сфотографувала написи, що закликають до анархії, масонські знаки, сховища та інше подібне.”
Майже завжди таємниця цікавіша, ніж звичайна дійсність. І Бухарест має розповіді у яких дійсність переплітається з фантазією, а історія з паранормальними явищами.
