Коли діти проводять більше часу в інтернеті, ніж у школі

Розвиток технології мав глибокий вплив на сучасне суспільство і приніс неймовірні зміни (ще два десятиліття тому) у житті людей. Технологія стала незамінною частиною нашого життя.

Luiza Moldovan, 08.12.2021, 05:40

Розвиток технології мав глибокий вплив на
сучасне суспільство і приніс неймовірні зміни (ще два десятиліття тому) у житті людей. Технологія стала незамінною частиною нашого життя. Але масове використання сучасних
технологій принесло нам не тільки користь і комфорт, а й нові
соціально-психологічні проблеми, однією з яких є хронічна залежність від
технологій.

Технологічна залежність – це особливий клас поведінкової (нехімічної)
залежності, яка передбачає надмірну людино-машинну взаємодію і яка в основному
включає явища інтернет-залежності, залежності від смартфонів та відеоігор.
Встановлено, що залежність від технологій негативно впливає на багато аспектів
життя, наприклад, на здоров’я та самопочуття підлітків та їх академічний
розвиток. Діти та підлітки найбільш уразливі до цифрових технологій. Але звідки
все це береться? Як пояснити, науково і безболісно, ​​нескінченні години,
проведені малечею перед екранами? Марія Елена Думітреску – психолог, фахівець у сфері когнітивно-поведінкової терапії, розповідає, як все починається: «Перша емоція, яку ми відчуваємо, коли ми народжуємось, це страх. Дитина
залишає материнське оточення і стикається з абсолютно невідомим середовищем,
повним невизначеності, потребуючи почуватися в безпеці. Вона плаче, шукає маму,
немов хоче сказати «бачи мене», «почуй мене», «спостерігай за мною». Таким
чином, першою емоційною потребою у створенні цього відчуття безпеки є увага.
Мати годує її, захищає її, любить її, і, таким чином, дитина відчуває любов,
яка приходить на зміну страху і задовольняє потребу дитини в безпеці, будучи
водночас пов’язаною з відчуттям насолоди. Таким чином, наш мозок, відчуваючи це
відчуття, стає залежним від задоволення, яке ми згодом навчимося розвивати,
використовуючи свої рекреаційні здібності. Активність в онлайн-середовищі,
особливо пов’язана з активністю в соціальних мережах, може задовольнити деякі з
наших основних потреб, а саме потребу уваги. Там нас можна побачити, за нами
можна спостерігати, нас можна почути, є ті лайки, серця та коментарі, які
можуть задовольнити нашу потребу в оцінці».

І так мова заходить про модель батька. Звичайно, у нього
найкращі наміри, але коли ти постійно повторяєш дитині, що вона нічого не може зробити
без тебе (тобто без батьків), то зрозуміло, що дитина зверниться до інтернету, де все, але все можливо. Марія Елена Думітреску: «Я вже згадувала
про дві основні потреби дитини. Очевидно, є й інші, і тут я хотіла би
підкреслити, що батьки з найкращими намірами та з усією любов’ю передають
дитині, коли вона маленька і повністю від них залежна, що вона не може бути без
них, і це так, але по мірі того як дитина проходить через різні етапи розвитку,
то ми батьки повинні повернути їй цю силу назад. Щоб вона мала те відчуття
здатності поки не стане дорослим і зможе робити це самою. Часто дорослий
вважає, що біологічний вік вирішив цю потребу відчувати, що людина має контроль
і владу над собою, але це не так, тому що тут йдеться про емоційну зрілість,
яка не обов’язково пов’язана з біологічним віком. Ми повинні повернути нашим
дітям цю силу назад. Онлайн-ігри можуть бути способом проявлення сили. Там вони
відчувають, що у них є сила, що, ось, я можу робити все, що можу чи не можу в
реальному житті».

7 годин 22 хвилини на день. Саме стільки витрачає, в середньому, підліток в онлайн-середовищі. Таку цифру
представило дослідження, проведене цього року та опубліковане в «Актуальних педіатричних звітах». Це більше, ніж час,
відведений на сон або шкільні заняття. Молоді люди звертаються до своїх колег як до основної системи соціальної
підтримки, а телефони дають їм постійний зв’язок з друзями, а також доступ до
популярних ЗМІ, які часто визначають і
формують культуру молоді. Ось що каже Марія Елена Думітреску: «Ми бачимо групи дітей, які зустрічаються в реальному житті, але
спілкуються віртуально, і ми дивуємося, чому. Особливо це відбувається в період
статевого дозрівання, підліткового віку, коли потреба іміджу, бути помітним
певним чином дуже інтенсивна, і тоді цей віртуальний план приходить і полегшує,
з одного боку, цей аспект, а з іншого, полегшує вплив у взаємодії з іншими.
Якщо у нас емоційна невпевненість, то все, що пов’язано з цим віртуальним планом,
якось приходить і полегшує це викриття, тому що, зрештою, ми всі хочемо, щоб нам
було легше, але це не допомагає дитині розвиватися, і тому нам потрібно знайти
баланс. Зрештою, ми живемо в епоху технологій, інтернету. Заборонити НЕ варто,
тому що будь-які заборони, як правило, порушуються, бо така природа людини. Той
факт, що іноді ми доводимо речі до крайності і нав’язуємо їх, не даючи їм
навіть можливості порушити ці заборони, то це може підлітка дуже стурбувати,
тому що він ризикує бути виключеним, бути відкинутим групою, до якої він
належить, а з іншого боку, дитина відчуває, що її не поважають. Ми повинні допомогти
її відчути задоволення від виконання певного завдання в реальному житті, щоб
створити рівновагу між тим, що він повинен показати в реальному житті, і тим,
що він повинен зробити в цьому онлайн-плані цифрових технологій, тому що,
зрештою, все зводиться до задоволення потреб, які підтримують цю рівновагу».

Важливу роль у цьому рівнянні відіграє психолог. Разом з батьком він може
допомогти дитині зрозуміти, що Інтернет – це не сила зла, яку потрібно
терміново відкинути, а дуже корисний інструмент у повсякденному житті: «Психо-освіта дуже
важлива у пізнанні процесів розвитку дитини, адже необхідно знати, як ми можемо
задовольнити потреби, які допоможуть їй розвинути самооцінку, впевненість у
собі, вміти самореалізуватися та проявити власний потенціал. Все це допоможе її пережити це задоволення від добре виконаної роботи,
привнести в його життя сенс і наповнення. Взаємодія дитини з психотерапевтом
передбачає активну роль батьків у терапевтичному процесі, оскільки, поки дитина
не стане дорослою, вона потребує підтримки з боку важливих людей у ​​своєму житті. Що стосується технологій,
онлайн-ігор, соціальних мереж, то мета полягає в тому, щоб вони стали
інструментами, які допоможуть дитині розвиватися, а не представляти спосіб життя».