Перспективи виходу на пенсію в Румунії
Приблизно 54% європейців вважають, що вони залишаться активними на ринку праці після виходу на пенсію, свідчить нещодавнє опитування, проведене важливим європейським банком за участю респондентів з 15-ох країн, у тому числі 13 з Європи.
Christine Leșcu, 27.03.2019, 09:26
Приблизно 54% європейців вважають, що вони залишаться активними на
ринку праці після виходу на пенсію, свідчить нещодавнє опитування, проведене важливим європейським
банком за участю респондентів з 15-ох країн, у тому числі 13 з Європи. На європейському рівні очікується,
що тільки одна чверть населення матиме той же рівень життя після виходу на пенсію. Як завжди,
Румунія має
ще більш песимістичні цифри. У нашому випадку 63% опитаних вважають, що їм доведеться
працювати після пенсійного віку для того, щоб оплатити свої податки, але щоб зрозуміти ці відсотки,
Мануела Стенкулеску,
соціолог Інституту досліджень якості життя, вважає, що ми повинні
виходити з того, що вони представляють думки і очікування. Це така думка, яка вписується в схему
відповідей на очікування щодо напрямку, в якому йде країна (хороший чи поганий) або рівня особистого щастя. І в цьому
відношенні румуни завжди були на останніх місцях в Європі, будучи песимістичними.
Крім того, опитування такого роду показують певну поведінку або ставлення, каже
Мануела Стенкулеску:«Румуни мають певний тип поведінки.
Тільки в останні роки вони почали – деякі з них – планувати на довгий строк. Наприклад: деякі планують
вихід на пенсію. Через
комуністичне
минуле, ми все ще думаємо,що «пенсія приходить», «очікуємо пенсію».Нібито віримо, що пенсія приходить сама. Натомість,
іноземець знає, що він
повинен турбуватися про свою власну пенсію.Крім того, за кордоном є багато інших
інструментів і фінансових можливостей, щоб думати і планувати свій вихід
на пенсію. Це свого роду поведінка, з якою західні громадяни привикають зі школи. У Румунії, таке не вчиш ні
вдома, ані в школі. Лише в останній
час, і тільки у
населення вище середнього рівня, як правило, є тенденція формувати цей тип поведінки через,
який починаєш планувати свій відпочинок, планувати гроші для навчання
дитини за кордоном. Такого не було раніше.»
Іншими словами, більшість румунів -
як і інші східноєвропейські громадяни, які зазнали комунізму – повинні розуміти,
що пенсійне планування також є відповідальністю за особисту долю. Цей тип поведінки,
успадкований
від комунізму, також спостерігається при вимірюванні рівня заощаджень. Тут слід
згадати і умови життя. Близько 69% румунів стверджують, що
вони не можуть заощадити через надто низькі доходи. Але крім бідності та
менталітету, існує також конкретна причина: пропозиція банківських та
фінансових установ взагалі, вважає Мануела Стенкулеску, посилаючись на реальні
причини низького рівня економії: «Ц високий рівень бідності. Багато людей не можуть заощаджувати, тому що вони нічого не мають.
По-друге, також не розвивається поведінка заощадження. Чому? Тому що немає
освіти в цьому напрямку. Проблемою країн, що вийшли з комунізму є відсутність фінансової освіти в школах.
По-третє, не існує різноманітних фінансових продуктів для заохочення економії,
оскільки в Румунії банки не пропонують такого різноманіття банківських або
фінансових продуктів, як це має місце в іншій Європі.»
Однак емпіричні уявлення та
очікування населення підтримуються, принаймні частково, конкретними даними. Ще
у 2009 році Світовий банк попередив, що дефіцит румунської пенсійної системи
перевищить 5% від ВВП до 2020 року, і ця
тенденція
зростатиме, після чого до
2050 року він скоротиться до 6,2% від ВВП. Дефіцит зумовлений старінням населення, а також
витратами на перехід частини внесків I-го рівня (державні пенсії, що
фінансуються з бюджету соціального забезпечення) до другого рівня (пенсії,
передбачені обов’язковими внесками приватних пенсійних фондів). У 2009 році дані прогнози були зроблені, а Румунія нещодавно реформувала свою
пенсійну систему, структуруючи її на трьох рівнях: 1-й рівень, тобто там, де обов’язково
збираються внески працівників, якими управляє
держава, другий рівень,
обов’язковий для осіб до 35 років та на вибір для вікової групи 35-45 років, де частковий внесок працівників
управляється приватно, і Третій Рівень, який є добровільною пенсійною схемою,
що управляється приватними компаніями.
Якщо на даний момент трохи більше 7
мільйонів румунів вносять внесок до другого рівня, то наприкінці 2016 року
близько 410 тисяч осіб пішли до третього рівня. Тому лише близько 400 000 румунів зрозуміли, що пенсійне планування
також залежить від індивідуального вибору. Або можливо лише
стільки румунів дозволили
собі вносити щомісячну суму на приватну пенсію. Отже, песимізм щодо
необхідності продовжувати працювати після виходу на пенсію пояснюється сучасним
рівнем життя, а також даними, які вже відомі громадській думці щодо скорочення
населення. Мануєла
Стенкулеску повертається
з деталями:«Великі
проблеми майбутнього виходу на пенсію походять з трьох джерел. Перша стосується
старіння населення. Ми переживаємо процес старіння. Це означає, що через 10-20
років, все більше людей будуть виходити на пенсію. Їх підтримуватиме молодь, якої буде все
менше. І вона повинна
буде підтримувати
багатьох пенсіонерів. І це буде чинити тиск на пенсійний фонд. Крім того, є два
дуже потужні джерела. Одним з них є неформальна економіка, яка все ще дуже
розвинена в Румунії. Це є, з одного боку, джерелом виживання, але, з іншого боку, у
довгостроковій перспективі буде інструментом, який вб’є нас. Ми працюємо
нелегально, і ми не реєструємо свої доходи, а це означає або дуже низькі пенсії або
ніяких пенсій. Третім
джерелом є також міжнародна міграція, яка працює таким чином: хтось працює за
кордоном без чітких правових форм, повертається до країни, де деякий час отримує гарантований мінімальний дохід або не отримує, а потім знову йде за
кордон. Тимчасово він має з чого жити, але не робить внески
для пенсії ні за кордоном, ані в Румунії. У майбутньому через старіння
населення та міграцію будуть дуже великі проблеми. Тому, можливо, в майбутньому в Румунії можна буде говорити також про бідність
пенсіонерів. У такому не надто віддаленому майбутньому, ймовірно, що пенсіонери стануть
основною категорією, яка піддається бідності.Поки що не є.Тепер діти та молодь досягли рівня
бідності, що неприпустимо для будь-якого сучасного суспільства.»
Можливо, якщо тепер було б розглянуто питання поліпшення майбутнього становища цих
молодих людей, і стійкість пенсійної системи може зрости, вважають експерти.