Соціальні проекти в Ферентарь
Ферентарь - найбідніший і найбільш проблемний район Бухареста. Він відомий за домашнє насильство, проституцію, споживання наркотиків та торгівлю людьми, бідність та неграмотність.
Christine Leșcu, 25.07.2018, 03:21
Ферентарь – найбідніший і найбільш проблемний район Бухареста. Він відомий за домашнє насильство, проституцію, споживання наркотиків та торгівлю людьми, бідність та неграмотність. Які шанси на нормальне життя для дітей, народжених і вихованих тут? У районі Ферентарь є кілька соціальних проектів для підтримки цих дітей, а також дорослих ромів, які тут живуть.
Йонуц Опря за професією актор. Шість років тому він почав викладати театр як волонтер в Альтернативному навчально-виховному клубі, програма Центру політики Неурядової організації з питань ромів та меншин. Клуб був створений для дітей з ризиковими ситуаціями, що живуть у зонах гетто району Ферентарь. Потрапивши випадково до цієї програми, Йонуцу Опря з часом вдалося подолати культурні різниці та наблизитися до цих дітей, для яких театр став формою терапії: Я прийшов з власними цінностями, знаннями та моєю освітою, і потрапив до місця, де мої цінності були не дуже життєздатними. Тут світ дещо іншим з цієї точки зору. З середовища, з якого вони приходять, освіта вважається чимось добрим, звичайним, яку повинні мати якомога більше. Але у цьому напрямку треба докладати значних зусиль, щоб переконати як дітей, з якими працюєш, так і їхніх батьків, що освіта може бути способом і рішенням вийти з важкої ситуації. Чесно кажучи, я не знаю, чи переконав їх. Все що я можу зробити, це щодня приходити і казати те ж саме. І наполягати. Ніхто не гарантує мені ніякого успіху, ніхто не гарантує, що я щось змінив».
І все-таки успіх уже помітний, і підтвердження роботи Йонуца починають надходити: Одним з моїх найбільших задоволень є Ніколета. З самого початку я помітив у ній ставлення до життя, до мене та роботи з театром, і я подумав, що вона може бути лідером. Я бачив, як інші відносяться до неї, як вона відноситься до інших. Вона дає мені найбільші надії, тому що вона почала писати, вона інформується, пише музику, вже почала писати п’єсу … І вона лише один приклад. У групі ще є хлопці, які після кількох років починають проявляти різні навички та мати своє місце в театральній трупі. Один з них виконує роботу технічного режисера, інший займається афішами та зображеннями, інший відповідає за репетиційну дисципліну … Кожен виявляє роль в трупі. І це змушує мене рухатися далі».
Ніколеті Гіце, один з найбільших успіхів Іонуца Опря, 18 років і вона почала відвідувати уроки театру, ще до приходу Йонуца в Ферентарь. Змалку вона відчувала, що театр є її пристрастю, і вона вже продемонструвала, наскільки вона талановита. Вона мала дуже важке дитинство, і працює від 15 років: Тепер я можу сказати, що я у деякій мірі досягла своєї мети, тому що я багато розвинулася. Від тієї нещасної дитини, яку ніхто не любив, і яка нікого не любила, Я добилася того, щоб мати друзів, знайомих, щоб мене всюди з радістю зустрічали. А тепер і я люблю людей! Це повна зміна. І я можу сказати, що коли я бачу, що Йонуц пишається мною, то і я також буду пишатись собою. Якщо Йонуц наполягав майже три, чотири місяці, щоб я почала писати історії, нарешті я згодилась, і побачила, що саме так я висловлююсь. Часто, є деякі історії, які я пишу, і розміщую їх на Facebook , а деякі я пишу тільки для себе пишу, щоб розповісти про свої проблеми, про те, що, на мою думку змінилося, про мої розчарування … Крім того, я захоплююсь музикою, і я хотіла б піти в музично-театральну сферу».
Данієлі Влесчану 34 роки, вона має троє дітей. Вона народилась і виросла у Ферентарь. Вона більше восьми років, допомагає тим, хто цього потребує, і в червні 2016 року вона допомогла створити в цьому районі громадський центр, який, звичайно, відкритий для всієї громади. Тут з дітьми вона займається рекреаційною діяльністю, допомагає їм писати домашнє завдання, організовує урочистості, збирає пожертвування … Тепер вона хоче зібрати гроші, щоб піти з дітьми до літнього табору. Вона працює з приблизно 25 дітьми, більшість з них у віці від 6 до 12 років. Вона має намір піти з ними до кінця, тобто побачити їх, якщо можливо, в середній школі, або в коледжі.
І дорослі приходять в громадський центр. Багато з них не мають ніяких документів або їхні діти споживають наркотики. Основна проблема? Звичайно, бідність. Данієла Влесчану: «Через бідність не мають медичного страхування, не можуть йти до лікаря, не можуть лягти в лікарню. Вони не мають ніякого доходу. І хворі, і бідні … Я ніколи не піду з району Ферентарь, але я так думаю, що трохи, кожен з нас може зробити. Ми допомагаємо комусь зробити документи, або надходить допомога з проектів інших організацій … Тепер, п’ять літніх осіб отримують їжу один раз в тиждень від іншої організації. Хоча б тільки … Ми знаємо, що кожного тижня хтось йде і несе їм істик, що вистачає на кілька днів. Дехто не має свідоцтва про народження, і ми можемо допомогти їм зробити свідоцтво, внутрішній паспорт, і вони можуть піти взяти медичну допомогу, пенсію … ».
Також від Данієли ми дізнались, що останнім часом в районі Ферентарь працюють кілька неурядових організацій, як з консультування споживачів, так і з одержання документів, що посвідчують особу. Чому в Фернантарь треба щось змінювати? Я навіть не знаю, з чого почати … Робота дуже важлива, щоб люди мали з чого жити. Потрібні краще оснащені школи, щоб не падала стеля на дітей. У нас є кілька навчальних закладів, але які знаходяться на рівні … району Ферентарь. Діти приходять в школу, але вони, здається, не вчаться багато. Я думаю, що існує потреба більш підготовлених викладачів. Потрібні поліклініки … не кажучи вже про лікарні в Ферентарь, це вже занадто багато ».
