Освіта через культуру й освіта заради культури
В останні роки дуже часто обговорювалася роль освіти через культуру і заради культури, так само як і необхідність введення в навчальну програму відповідних предметів.
România Internațional, 06.12.2017, 11:21
В останні роки дуже часто обговорювалася роль освіти через культуру і заради
культури, так само як і необхідність введення в навчальну програму відповідних
предметів. Загалом система освіти Румунії завжди включала елементи культури.
А
нові програми початкової та середньої освіти, розроблені в останні роки Інститутом
педагогічних наук спрямовані на те, щоб привернути увагу учнів до культурних
елементів і до культурної своєрідності різних європейських або міжнародних
культурних середовищ, розповіла заступник директора Інституту педагогічних наук
Магдалена Баліка. Учні знайомляться з культурними елементами в рамках
традиційних предметів – мова і спілкування, мистецтво і хореографія, музична
освіта, історія, географія, соціальне формування.
Проте, опубліковане в 2016 році Інститутом педагогічних наук дослідження
під назвою «Мистецтво в школах – поняття й практика», вказує на недодстатнє утвердження
мистецтва в цьому середовищі. У школах та інших державних установах відсутня
стратегія просування художньої освіти.
Відсутність плану розвитку, який би
послідовно переслідував цей вимір художньої освіти відчувається як вчителями,
так і особами, які приймають рішення, – стверджує Магдалена Баліка. «Крім
елементів, які включені в шкільну навчальну програму, освітня практика на рівні
школи може принести фундаментальний плюс. У вчителя є навчальний план і
навчальний посібник, але школа живе в певній соціальній і культурній
реальності. Ми заохочуємо ініціативу, яку ми – Інститут педагогічних наук, мали
можливість перейняти. Є школи, які протягом багатьох років просували різні
культурні проекти на рівні своїх громад за допомогою художників, за допомогою
місцевих діячів культури. Я вважаю, що такі ініціативи можна просувати і
поширювати, щоб вони стали звичайною практикою, а не тільки винятками, якими
вони є в даний час. Ми раді, що останнім часом все більше і більше НУО відкриті
до співпраці зі школою в галузі культури. Це дуже хороший знак, тим більше, що
школа не може робити все і має потребу в фахівцях та можливостях, які їй
пропонує співтовариство. Я вважаю, що на даний момент ми далекі від ідеї
узагальнення такого типу співробітництва. Але це багатообіцяючий початок, який
можна просувати на системному рівні.»
Добрим прикладом в цьому сенсі можуть послужити подружжя Адріана і Вірджіл
Скріпкар. Вона мистецтвознавець, він скульптор. Разом вони створили приватну
школу в селі Піску повіту Ільфов, щоб компенсувати закриття державної школи в
селі. Адріана Скрипкар також є автором підручників з предмету «Культурна
спадщина». «На даний момент ми наближаємося до завершення проекту, в рамках
якого створили навчальну брошуру про спадщину ЮНЕСКО в Румунії. Вона буде
використана в декількох школах з цього навчального року і буде пропонуватися як
додатковий предмет на наступний навчальний рік в декількох навчальних закладах.
Ми сподіваємося, що вона буде добре прийнята, тому що в цей період саме цього
вимагають від вчителів середніх шкіл – вводити виборні міждисциплінарні
предмети для роботи зі школярами. Наші проекти тривають як в сфері створення
матеріалів про культурну спадщину, так і в плані організації семінарів,
популяризації проблем культурної спадщини в школах.»
Вчителі відчувають потребу в адекватній підтримці для ініціювання,
організації та проведення художньої діяльності, що чинить додатковий тиск на
художників або культурних діячів, які приходять з освітніми пропозиціями, і до
яких надходять запити на навчання, йдеться в тому ж дослідженні Інституту педагогічних
наук. Говорить Адріана Скріпкар. «Ти повинен знати, що розповідати дітям. І тут
є дуже важливий момент, тому що нинішнє покоління вчителів теж не мало
доступу до такої освіти в сфері культурної спадщини та культурної чутливості. І
тоді їм важко передавати цю інформацію і цю чутливість своїм учням. Але ми
сподіваємося, що завдяки нашій роботі та
роботі наших колег в музеях та інших неурядових організаціях речі стануть трохи
доступнішими. Ми хочемо, щоб наша робота зробила свій внесок в освіту прийдешніх
поколінь.»
Ця співпраця між школою, неурядовими організаціями та державними установами
культури має важливе значення. Але на шляху цієї співпраці є й перешкоди.
Магдалена Баліка. «По суті, нам не вистачає контексту, в якому цією співпрацею
можна було б скористатися. І найбільша проблема, про яку говорять школярі та вчителі,
а також культурні діячі – це нестача ресурсів. Можливо, нам потрібно подумати
про політику, яка б краще підтримувала цю співпрацю між діячами культури і
школою, щоб мати якусь послідовність. Абсолютно ясно, що школа не може робити
все і не може робити поодинці те, що пов’язано із залученням учнів в громаду, в
суспільне життя, в тому числі з точки зору культури.»
Наостанок процитуємо висновки дослідження Інституту педагогічних наук: «Одне
важливе зауваження у кількох короткострокових, середньострокових і
довгострокових планах розвитку освіти стосується важливості художнього і
культурного виховання в громадському просторі: неможливо прищепити художні та
культурні цінності якщо на всіх рівнях дії державних установ немає явного бажання
і здатності їх просувати.»