Навчальний театр як альтернативна Репліка соціальним програмам
У безпосередній близькості від головного бульвару Бухареста, що веде до південної периферії столиці, розділяючи один і той же двір зі школою, що пропонує різні курси для дітей знаходиться Центр навчального театру «Репліка».
Christine Leșcu, 29.06.2016, 08:13
У безпосередній близькості від головного бульвару Бухареста, що веде до південної периферії столиці, розділяючи один і той же двір зі школою, що пропонує різні курси для дітей знаходиться Центр навчального театру «Репліка». У дворі та при вході на тротуарі діти і молоді люди різного віку чекають, щоб безкоштовно увійти в приміщення театру, де вони можуть забути про проблеми, з якими стикаються щодня.
Це перший в Бухаресті соціально-освітній театр і був створений він в лютому 2015 року п’ятьма особами: театральним критиком і драматургом Міхаєлою Міхайлов, режисером Раду Апостолом, актрисою Єврейського державного театру Катею Паскаріу, а також акторами Малого театру Віорелом Кожану та Міхаєлою Редеску.
Ідея здійснення театральних проектів на соціальні та освітні теми виникла давно, розповіла Міхаєла Редеску. «Перша вистава називалася «Сім’я оffline». Міхаєла Міхайлов та Раду Апостол працювали над нею півтора року і обговорювали її з групою столичних учнів. З цією виставою ми взяли участь в багатьох змаганнях, а її тема дуже чутлива: батьки, які йдуть на роботу за кордон і діти, які залишилися вдома самі. Після цього була «Сповідь собаки», вистава про права тварин, потім «Театр прав дітей», яка стала згодом «Про права» за текстом Міхаєли Міхайлов.»
Пізніше були поставлені вистави про життя в школах, такі як «Погані діти» і «Спогади шкільного віку», драми, що порушують теми знущань, домагань і насильства в школах. Усі ці теми мають в основі повсякденне життя простих людей, що є головним аспектом навчального театру команди «Репліка». Про це розповідає актриса Катя Паскаріу. «Освітня складова не має безпосереднього зв’язку зі школою. Освітня складова, на наш погляд, означає те, що наша публіка може бути будь-якого віку, а спосіб у який ми в художній манері порушуємо певні теми – ставлення до школи, повсякденне життя – це вже освітня складова. Естетична складова менш важлива, головне: месідж і тема. Освітня складова стосується й публіки, яку ми намагаємося заманити до себе, районів її походження, тематики… Але в основному, навчальний театр звертається до молоді.»
Якщо теми пов’язані з молоддю та її щоденними проблеми, то драматургія належить громаді, – каже актриса Міхаєла Редеску. Текст створюється по мірі виявлення теми в ході досліджень і розмов з людьми. У так званій акції «пошуку тем» беруть участь всі члени команди, від акторів до драматургів і режисерів. Катя Паскаріу. «Теми походять з різних джерел: із засобів масової інформації, з реальної ситуації, із розмов з молодими людьми, які беруть участь у різних семінарах, які ми організуємо з підлітками. Теми також приходять з тих областей, які цікавлять як нас, так і нових членів нашої команди. У якийсь момент ми починаємо обговорювати всі ці теми і визначаємо, які з них можуть стати темою вистави, вийти за межі особистої цікавості.»
Соціальні вистави, поставлені на сцені театру «Репліка» дуже актуальні як для міст, так і для сільських місцевостей. А навколишнє середовище в цілому або громада є дуже важливими для театральної трупи. Прикладом цього є й мікрорайон, в якому діє центр «Репліка». Говорить Катя Паскаріу. «Мешканці мікрорайону мало по малу починають знайомитися з нами, а ми намагаємося у рамках проекту охопити весь мікрорайон, що не має власного культурного приміщення. Ми намагаємося звертатися мешканцям цього мікрорайону, який є дуже цікавим. Він знаходиться недалеко від центру, але у ньому складається почуття периферії. Це переповнений мікрорайон, колишній промисловий центр, де зараз чимало багатоповерхівок. Багатьох людей дивує наш театр. Багато з них до нас не мали досвіду перегляду театральних вистав. Інші раді тому, що ми порушуємо теми з повсякденного життя, проблеми з якими вони стикаються і можуть негайно реагувати. Вони мають живі, прямі відверті реакції, а для нас це дуже важливо.»
Завдяки партнерським домовленостям зі школами та з огляду на навчальний характер театру, його глядачами є переважно діти. Але команда «Репліка» хоче розширити свою аудиторію. Міхаєла Редеску. «Ми хочемо налагодити більш тісні партнерські відносини з тими, хто відповідає за будинки для дітей, будинки для людей похилого віку. Наприклад, наша вистава «Голод наш насущний», прем’єра якої відбулася в минулому році, присвячена літнім людям. Ми послідовно намагаємося ставити вистави, присвячені цим соціальним групам і підтримати їх.»
Теж для малозабезпеченої категорії населення був розроблений ще один театральний проект за участі актриси Каті Паскаріу. Йдетья про виставу «Машкар», що є складовою однойменного соціально-культурного проекту для ромських і неромських громад у повіті Телеорман (на півдні Румунії). Розповідає Катя Паскаріу. «Проект мав і дослідницьку складову, та врешті-решт нам вдалося поставити виставу… Несподівано, на основі того, що нам вдалося накопичити протягом року. У повіті Телеорман ми побачили багато проблем Румунії: обезлюднені міста, антагонізм між багатими і бідними, дискримінація, сегрегація в школах тощо. Однак специфікою регіону є історія ромських громад, які проживають там вже давно, вони різноманітні і добре інтегровані в сільських місцевостях. Ми, члени команди, зрозуміли, що нам дуже важко говорити з маловідомої нам точки зору і зрозуміли, що саме більшість має велику проблему, тому що проблема у тих, хто дискримінує. Ми спробували зробити виставу про те, як ми можемо позбутися дискримінації, ми ті, хто дискримінує і має зневажливе ставлення.»
«Машкар» ромською мовою означає «між», так само, як «між» суто естетичним або артистичним досвідом театру та втручанням у вирішення проблем суспільства знаходиться Навчальний центр «Репліка».
