Асоціація Samusocial показує нам “Хто ми такі”
Безпритульні особи з Бухареста мають свою першу виставку живопису й графіки під назвою Хто ми такі.
Ana-Maria Cononovici, 16.08.2016, 08:16
Безпритульні
особи з Бухареста мають свою першу виставку живопису й графіки під назвою Хто
ми такі. Експонентами є бенефіціари проекту Люди через мистецтво,
організованого асоціацією Samusocial з Румунії. У розкішній
атмосфері так званої Римської галереї з центру Бухареста 11 учасників проекту,
безпритульні особи, виставили з радістю картини, які викликають в пам’яті
особистий досвід. Напередодні виставки картини були покриті ганчір’ям, а
відвідувачі змогли роздягнути їх особисто, щоб відкрити для себе всесвіт цих
людей і таємниці світу, який нас оточує і який ми рідко коли маємо час
помітити.
Анка Флоря,
яка навчає через образотворче мистецтво, координатор проекту Люди через
мистецтво та волонтер в асоціації Samusocial, розповіла, як розпочався цей
проект та як розвинувся: Ідея проекту була моєю, я хотіла працювати і з іншими
категоріями осіб, зробити й дещо інше, ніж робиться зазвичай. І мені здалося,
що безпритульні люди мають потенціал. Тобто, я познайомилася з кількома особами,
які б могли робити речі в мистецькій галузі. І я подумала, що може їх є більше.
Ось тоді я й подумала про проект такого роду. Далі я обговорила це з Samusocial, проект називається Люди через мистецтво. Вони вже
мали проект-майстерню зайнятості, де створювали різні декоративні предмети, і
проект було включено в рамки цієї майстерні зайнятості. Вони покликали людей і
наша майстерня була мистецтвом для мистецтва, живопису й графіки. Ми займалися
мистецтвом для особистого розвитку і розвитку вміння висловлювати художні
здібності. Це було більше, ніж я сподівалася, я знайшла відкритих і здібних
людей, бажаючих зробити різні речі.
Виставка
провокує нас пізнати інших, відкрити їх з перспективи їхньої якості творити
красу. Дивлячись на виставлені роботи, ми не можемо не запитати себе: хто ми і
які приховані здібності закладені в нас? А досвід Анки Флоря з людьми,
зібраними в майстерні мистецтва в асоціації Samusocial, проілюстрував абсолютно потребу людини в красі.
Анка Флоря розповіла нам про людину, яка прийшла до майстерні лише один раз: Я
прийшла вранці і він був уже там, ми познайомились. І мені хтось сказав, що та
людина просиділа цілу ніч на вулиці. Я запитала його, де він спав, і він
відповів мені, що не спав, що він ходив. Тому що було дуже холодно, був дуже
сильний мороз. Я була дуже вражена: він ходив цілу ніч, щоб не замерзнути, і
все-таки був тут. І жодної секунди він не пожалівся. Я оголосила тему, це була
технічна тема, і він почекав трішки й казав: Дайте мені аркуш паперу і я
зроблю вам гарний малюнок. І мене вразило те, що та людина, перенісши стільки,
мала потребу зробити щось гарне. Гадаю, що всі ми, коли страждаємо, маємо цю
потребу компенсувати чимось гарним. Мені здалося це дуже істотним для того, що
роблю я в майстерні.
Ми запитали
Анку Флоря, якими здалися їй учні і як вона вела їх у відкриття мистецтва: Вони
здалися мені симпатичними. На початку вони були стриманими. І я була дещо стриманою, тому що не мала до того часу подібного досвіду, це було вперше, коли
я працювала з безпритульними. Але вони були дуже відкритими й сприйнятливими, і
атмосфера в майстерні була дуже приємною. Тобто, я почувалася добре разом з
ними, ми і сміялися, і працювали, я дійсно почувалася з ними дуже добре, це
шанобливі люди, з якими ти можеш порозумітися й працювати. Щоб направити їх, я
спробувала допомогти кожному з них знайти свій напрямок та власний стиль,
знайти теми для живопису й малюнку в них самих. Твір мистецтва означає саме це
– вкласти в нього частинку себе. І я спробувала наштовхнути їх до пошуку, щоб
вони знайшли ті течі, які є важливими для них. Знайшли для себе теми в цьому
напрямку. Окрім цього, я спробувала дати їм декілька технічних підказок. Коли я
працюю в майстернях особистісного розвитку, я намагаюся допомогти людям знайти
свій власний напрямок, і це, гадаю, мені вдалося. Кожен з них вже почав
будувати свій власний стиль. Вони працюють разом, але кожен має свій стиль, і
це здається мені важливим – знайти свій спосіб вираження.
Лівіу
Лучіан Марку є одним з
артистів-експонентів. Він розповів нам про свої картини, які пробиваються від
його жаги до життя, як показують і назви: Галасливий стіл чи Веселе лахміття:
За своє життя я був п’яницею, я любив життя, це було б … проти Бринкуша: я
молдованин, а він ольтянин, він має Стіл мовчання, а я Галасливий стіл. Цей
стіл повинен бути у мене з перекинутими склянками, із п’яницями, з
магнітофонами, з п’яницею, який спить на столі. Я не зміг намалювати все це,
тому що це і важко, і це перша моя робота. Я розширю її в близькому майбутньому.
Сподіваюсь. Я візьмуся із самого початку за роботи, які зробив, і перероблю їх
так, як слід.
Богдан Флорін
Іонеску малює портрети: Я малював наших людей, в майстерні живопису. Я ніколи
не малював, це мене розслабило, спочатку я вирішив, що це гра, це мене
розслабило і почало мені подобатися.
Майстерню відвідало близько 20 осіб, але в майстерні було постійно
близько 4 людей, і не завжди ті ж самі, а експонентів – 11, як розповіла нам
організатор проекту Люди через мистецтво. Це тому, що, маючи різну програму в
соціальних їдальнях, люди не завжди можуть прийти до майстерні, але коли
приходять – то малюють з радістю й спрагою до прекрасного.
