Домашня сторінка » Панорамний огляд Румунії » Неповторна Румунія » Румунський танець фечореск увійшов до спадщини ЮНЕСКО

Румунський танець фечореск увійшов до спадщини ЮНЕСКО

Танець, яким захоплюються румуни, отримав визнання ЮНЕСКО, тому що представляє цінність для нематеріальної спадщини людства.

Ana-Maria Cononovici, 22.12.2015, 10:54

Танець, яким захоплюються румуни, отримав визнання
ЮНЕСКО, тому що представляє цінність для нематеріальної спадщини людства. Після
келуша, дойни, кераміки з Хорезу та звичая колядувати чоловічими ватагами в
Румунії та Молдові, танець фечореск увійшов у спадщину ЮНЕСКО.

Науковий
дослідник, член Національної комісії по захисту нематеріально культурної
спадщини та фольклорної комісії Міністерства культури, Дежеу Замфір розповів
нам про важливість цієї перемоги: Танець фечореск цінний і особливий. По-перше, завдяки його різноманітності,
а також своєму повідомленню: це танець ініціювання, в першу чергу, коли
починається в домі танців чи хорі села, чи, як кажуть на Мараморощині чи Оаші, в грибі. Юнаки
потихеньку збираються і починаюь танцювати фечореск. Із собою приводять
музиканта, якому платять. Вони кладуть банкноту в 100 леїв у смичок і кажуть: Грай
музиканте, я танцюю. І починають танцювати, коли
збираються й дівчата. Звичайно, існують певні симпатії між юнаками й дівчатами,
і вони починають потанцювати в парі. Цей танець виконується кількома способами.
У деяких місцях танець фечореск є більш видовищним, як Кимпія Трансільванії з
півдня Трансільванії, де юнаки поплескують ноги, стегна і гомілки, він
стає танцем віртуозності. Це була амбітність з мого боку, тому що першим до
спадщини ЮНЕСКО записався танець келуш. І я вирішив, що треба ввести туди і
танець фечореск, тому що він більш комплексний, аніж келуш, і проходить на
більшому просторі. Келуш, наприклад, має три танці, які чергуються: хора,
бриуль і наприкінці сирба. Тоді як фечореск має 9 варіантів і пропонує багато цікавого кінетичного
матеріалу.

Від нашого співрозмовника ми дізналися, що підготовка
папки для визнання фечореска і внесення у спадщину ЮНЕСКО почалася 5 років
тому, щоб необхідна для атестації документації змогла бути поданою два роки
тому. Ми запитали Дежеу Замфіра, що дає це визнання людям, які зазвичай
виконують танець фечореск: Гордість
даної громади. Я мав згоду подати папку від більш ніж 60 громад. Вони повинні
гордитися цим успіхом і сподіваюсь, що ми зустрінемося на великому концерті в
Клужі у лютому чи березні наступного року.

У
Намібії, де пройшла цьогорічна сесія ЮНЕСКО, яка схвалила фечореск як елемент
спадщини, Румунія буля присутня з танцем фечореск із Тікуша. Цей танець
специфічний громаді з Тікуша, місцевості, розташованій в 70 км від Брашова, в
Цара Фегерашулуй, і практикується чоловіками від 5 до 70 років з різних нагод.
Один з ведучих танцю залучає гурт, в той час як інший диктує їм ритм. Окрім
художньої частини, цей танець має й соціальну складову, маючи на увазі те, що
танцівники є румунами, угорцями й циганами.

Ми запросили Ліджію Фулгу, директора Музею етнографії з
м. Брашов, сказати нам декілька слів про це міжнародне визнання: Це перемога. Хай живе Румунія! Це важлива культурна
подія, тому що ми входимо в серію універсальних цінностей з фольклорним явищем,
який ще зберігається в Румунії, будучи одним з найдавніших традиційних танців.
Тікуш відноситься до серії сіл, розташованих з правого й лівого берега Олту,
які зберігають традиційні цінності. На відміну від інших, більш урбанізованих
зон, ці села ще зберігають традиції тих місць. Я маю на увазі ватагу юнаків – фечорів – з
нагоди різдвяних свят, маю на увазі Плугарул, аграрний весняний звичай, чи
реміснича діяльність як вишивання поясів
бісером чи виготовлення чоловічих кептарів. Ми відкрили в цьому році
цикл виставок, які просувають нематеріальну спадщину і, звичайно ж, першим
представленим був танець фечореск з Тікуша, тому що Тікуш був клопотанням пана
Дежеу, разом з іншими селами Трансільванічї. Це загальне явище. В Румунії, і
особливо в Трансільванії, зберігається цей спонтанний танець, це не танець для
сцени. Важливо, що в танці бере участь уся громада, від старих і до молоді,
танець вивчається у сім’ї і містить низку танців, від повільного кроку до
крещендо наприкінці. Це вражаюче, тому що ти усвідомлюєш, що він повен
автентичності, люди є носіями традицій спонтанно, і костюми, які вони носять, є
місцевими костюми, які відрізняються від інших сіл. Тому цей титул для них дуже
сильний, тому що вони розуміють, що є цінними, що є носіями традиції, елементів
автентичності, – підкреслила наша співрозмовниця.