Джаз-понг
Нашою сьогоднішньою темою буде музика, спорт, стиль життя, а зупинимося ми в одному закладі переповненого бухарестського району, який ще із початку, тобто з 14 лютого цього року, запропонував собі поєднати гру в пінг-понг із джазом.
Ana-Maria Cononovici, 04.08.2015, 09:30
Нашою сьогоднішньою темою буде музика, спорт, стиль життя, а зупинимося ми
в одному закладі переповненого бухарестського району, який ще із початку, тобто
з 14 лютого цього року, запропонував собі поєднати гру в пінг-понг із джазом.
Це зал в одному із спортивних комплексів, де було 14 столів для пінг-понгу і
який не обіцяв багато з музичної точки зору.
Історію цього концепту розповість нам Войку Редеску, директор Green
Hours: Раптом мене осінило і я згадав один із Нью-йоркських
клубів Fat Cat, де побував вчетверо за ті чотири рази, коли я бував там і де
вже близько 35 років проходять джаз-концерти в атмосфері пінг-понгу і навіть більярду. І я подумав, що якщо там
це діє, то може спрацювати й тут, будучи таким оригінальним і, можливо, в
певний момент це стане модним, що допоможе розвитку атмосфери спорту і джазу.
Сказано – зроблено. Після чого настала черга підготовок по адаптації залу
для нового виду діяльності: Я поговорив із власником цієї зали, якому сподобалася
моя ідея та який за місяць вже підготував для цього простір з точки зору
логістики. Починаючи з диванів, які він уже замовив для цієї зали пінг-понгу,
він замовив їх із двома видами ніжок: з довшими та з коротшими, щоб ті, хто
знаходяться ззаду, могли легше бачити сцену; він побудував і сцену, підняв
перегородку, завдяки якій один із просторів залишився лише для пінг-понгу, а в
іншому щоб чергувалися ці два види діяльності.
І ось так, 30 квітня цього року, Міжнародний день джазу було відзначено в
Бухаресті дванадцятим концертом в залі, присвяченій практично на 95% джазові. В
той вечір у переповненій залі відбувся концерт професійного гурту Джон Бетч Тріо, маючи у своєму
складі надзвичайного американського барабанщика, який грав із богами світового
джазу як Джон Бетч, Мірча Тіберіан на фортепіано, Майкл Екер на контрабасі та
гостем Лівіу Бутой, який зіграв на саксофоні та інших духових інструментах.
Як почав свою діяльність Джаз-понг – дізнаємося від Войку Редеску: Раз на
тиждень оголошується один джаз-концерт у специфічних умовах: з людьми, які
сидять на диванах, стільцях, банкетках довкола сцени, де вся увага спрямована
на артиста. В той же час, вже 1-2 рази на тиждень приходять 2-3-4 дуже молодих
музикантів, які виступають на меншій сцені, і в цей час на 11 столах для
пінг-понгу проходять матчі. Це дуже цікаво. Гравців пінг-понгу це не турбувало,
музикантів теж, вони займалися своєю музикою. Тут не йдеться про концерт, ані
про музичний фон, йдеться про творчу інтерференцію між цими двома видами
діяльності: спортивною та музичною. Решту часу зала присвячена пінг-понгу; з
моєї точки зору, і музика змінилася на краще, все більше й більше і фонова
музика стала наближатися до джазу.
Цікавим є те, що ті, хто приходять пограти в пінг-понг, бачать малу
сцену навіть без артистів, вони бачать, що вона існує. Близько 4 тижнів тому
тут відбувся навіть концерт з Кетеліном Міля та оркестром Imagination.
Кетелін Міля є молодим саксофоністом, вишколеним в
Німеччині та Нідерландах, який повернувся сюди динамічно, що можна сказати за
тим, як він бачить речі і як намагається діяти. Він прийшов із 13-14 дуже
молодими музикантами, студентами, один з них був навіть учнем, вони продумали
концерт, в якому через те, що він проходив у залі для пінг-понгу, пройшов і
перформенс, де два професіонали давали ритм на столі для пінг-понгу, шум
настільного м’ячика був підсилений двома мікрофонами Condenser, і з ними
взаємодіяли і співали під різні ритми, встановлені тими двома професіоналами, і
гравці настільного тенісу.
Унікальне запрошення, адресоване гравцям пінг-понгу, щоб насолодитися
вечорами джазовою музикою. З подробицями Войку Редеску: Все відбувається у
кварталі, що мені дуже подобається. Це квартал, де проживають 200 тисяч людей, і звичайно ж, що серед них є
декілька тисяч, які, навіть ще не чули про це, можуть бути зацікавленими, і по
мірі того, як будуть зацікавленими, будуть приходити частіше. Це один зі
способів відпочити з культурною музикою, якою є джаз, в цій спортивній і в той
же час культурній атмосфері. На перших концертах було менше людей, потім – від
65-90, після чого крива опустилася донизу, як це завжди стається; ті, хто
прийшов 2-3 рази, почали ходити і в
інші місця. Пік глядачів був 30 квітня, коли тут зібралося понад 160-170 осіб,
джаз будучи музикою, яка може зібрати регулярно близько 50, 60, 70 людей на
концерті цього жанру.
Заманливо! А щоб зробити вас ще більш зацікавленими, скажемо, що столики
клубу мають форму столів для пінг-понгу в мініатюрі, що запропонованим напоєм є
божевілля бармена, і що стіни зали обклеєні зображеннями відомих особистостей
мистецтва із ракеткою пінг-понгу в руці. Ось і все! Запрошення було зроблене!
