Від живопису до авіамоделізму й назад
Майстер у старому значенні слова, творець чогось надзвичайного показує нам сьогодні, наскільки близьким може бути художнє творіння до технічного.
Ana-Maria Cononovici, 21.10.2014, 09:11
Майстер у старому значенні слова, творець чогось надзвичайного показує нам сьогодні, наскільки близьким може бути художнє творіння до технічного. І коли ми говоримо про художню творчість, то маємо на увазі картини, тому що саме вони є першими творіннями художника Джордже Бежана, нашого сьогоднішнього гостя. А коли говоримо про технічні творіння, то маємо на увазі його пристрасть до авіамоделізму, яке підштовхнуло його до побудови в найдрібніших деталях ряду літаків історичного значення.
Ці дві діяльності зближають між собою увага до деталей та створення цілого з нуля, від ідеї. Про поєднання цих двох пристрастей розповість сам Джордже Бежан: “Я люблю мистецтво, але люблю й літаки. Не можу сказати, що одне з них мені подобається більше, ніж інше. Живописом я почав займатися ще змалечку. Пригадую, що я мав альбом із творами румунських художників і пробував робити з них копії. І, паралельно, мені подобалися літаки. Я відвідував Дитячий клуб і то одна, то інша пристрасть переважали. Були періоди, коли я лише малював, і періоди, коли я будував і вивчав пілотування літаків, їх будівництво, історію.”
Художник Джордже Бежан будує літаки, які літають. Кожен, навіть найменший елемент, зроблений рукою художника, кожен макет є вірною копією рідкісних літаків, зробленою за історичними кресленнями. Макети художника Бежана побудовані з надзвичайною увагою до деталей, від простих елементів як заклепка чи гвинт із кабіни літака, до бортового кулемета, побудовані художником Джордже Бежаном відповідно з реальністю, та манекенами пілотів, одягнених у кашкети з відповідною емблемою. Ці деталі роблять із макета художника справжнє історичне свідчення.
Зазвичай, ми очікуємо від художника, враженого польотом літаків, картин із літаками. Проте Джордже Бежан обрав для себе різати метал, дерево і всі необхідні елементи, щоб зробити функціональний макет. Вірні макети літаків у різних масштабах: ½, ¼ піднімаються у висоту, пропонуючи глядачеві пікіруючий бомбардувальник Stukas із королівськими знаками Румунії чи літак Hassabranderburg із полотняними крилами, чи Червоного барона з трьома рядами крил, всі вони створені з найменшими технічними подробицями художником Джордже Бежаном.
Як будується чемпіонський літак — дізнаємося від Джордже Бежана: “Я почав макети у зворотньому порядку: вперше я взявся за це в дитинстві, після чого зробив перерву, а в 13 років знову повернувся до цього хобі. І розпочав зразу ж із дуже важкого макета літака Stukas. Чому я кажу, що почав у зворотньому порядку: тому що я, щоб зрозуміти цю модель, потребував багатьох років досвіду, дослідження, навіть годин пілотажу з радіоуправлінням, щоб могти ним пілотувати. І, працюючи над Stukas, я робив і менші проекти, які паралельно привели мене до завершення цієї моделі. Найбільш видатними зі створених мною моделей були триплан Fokkerul, Fokker DR 1 Червоного Барона (“Манфреда фон Ріхтгофена,” німецького пілота у Першій світовій війні) у масштабі ¼ . Перший раз я мав можливість придбати набір з ребрами крила, декількома деревяними розпірками, колесами, які я зібрав. Звичайно ж, набір потребував покращення, якщо ти хочеш кращого літака, все залежить від того, чого ти бажаєш. Наприклад, простір, який займають крила, залежить і від того, скільки місця є в машині, щоб могти привезти його в поле. Це був мій перший макет. У першому польоті я не знав, на що очікувати, коли бачив три крила — мені здавався майже неможливим його політ, його називали й Бібліотекою Барона, такою була його кличка. Але я був здивованим побачити, що він має відмінне відчуття польоту, літає дуже добре, дуже добре приземляється. Я побував із ним на декількох демонстраціях, після чого взяв з ним участь в національному чемпіонаті у відділі “F4C” і став із цим трипланом Fokker національним чемпіоном. Він дуже сподобався, я зробив з ним весь ряд акробатики, обраної мною для конкурсу, здійснив два дуже хороших повних польоти і став національним чемпіоном.”
Окрім захопленості тією чи іншою моделлю літака, художник приймає виклик спокуси — хоче створити їх в якомога більшому масштабі, найбільш наближеному до справжніх розмірів: “Зараз я працюю над літаком Hansa Branderburg в масштабі ½, шириною в 4,25 м, вагою до 30 кг, який буде єдиною моделлю цього виду в історії румунського моделізму. Макет у масштабі ½, який би представив якомога вірніше справжню модель літака, ще не було зроблено. Модель матиме радіоуправління, як і інші макети, буде із бензиновим двоциліндровим двигуном, з такими ж електронними системами, тільки трішки сильнішими, тому що модель більшого розміру, має більше кілограмів і потребує сильнішої системи. Звідси я думаю, що якщо я зробив його в масштабі ½, то не було б дуже важко зробити його і в його справжню величину. І літак Stukas мене дуже приваблює, він є емблемою в історії війни. Мене не приваблює війна, а скоріше історія. У моделі Stukas мене приваблює дуже агресивний образ, це справжній птах війни. Німці проектували його саме для того, щоб налякати. Ця модель мала дуже агресивний зовнішній вигляд, виглядала як птах із м’язами. Ще один літак, який мене вразив, є Newport-ul 11, він є літаючою поезією, його прозвали “Bebe”. У нього дуже надзвичайний політ, коли він пролітає — видно прозорі крила та фюзеляж, загорнений у полотно, це комбінація між деревом та полотном. Я б спробував зробити його і в більшому масштабі, 1/3.”
У Джордже Бежана живопис поєднуються з історією та інженерією, а результат відображається в макетах, які летять за грані уяви.
