Чому іноземці закохуються у Румунію?
Сьогодні у Румунії проживають багато іноземців. Переважно це бізнесмени, викладачі, молоді люди чи представники різних НУО. Іноді по завершенню службових обов'яків або курісів навчання вони вирішують оселитися в Румунії.
Юліана Анґел, 10.12.2013, 02:55
Сьогодні у Румунії проживають багато іноземців. Переважно це бізнесмени, але і викладачі, молодь, яка приїздить сюди на навчання, чи представники різних неурядових організацій. Іноді по завершенню мандата директора багатонаціональної компанії чи періоду навчання вони вирішують оселитися в Румунії. Одних з них ми відкрили для себе із книги «Громадяни світу, які душею румуни. Чому іноземці закохуються у Румунію?», яка вийшла друком цього року з ініцативи відомого політолога й громадської активістки Сандри Пралонг.
У цій книзі 45 іноземців, більш-менш відомих широкому загалу Румунії, були запрошені Сандрою Пралонг розповісти на два запитання: як вони потрапили в Румунію і чому вирішили тут залишитися? Серед них і засновник SMURD (Мобільної служби швидкої допомоги, реанімації та вивільнення) палестинець Раєд Арафат, ірландець Пітер Харлей, який закохався в Марамуреський регіон та Леслі Хоук, яка прибула в Румунію як волонтер американської організації «Корпус миру» і заклала основи Асоціації «ОвідіуРо».
Але як виникла ідея такого збірника зізнань? Сандра Пралонг каже, що хотіла продовжити збірку, опубліковану в 2010 році «Чому я повернувся в Румунію?», в якій 40 провідних румунів, які втекли з країни в період комунізму чи які побудували блискучу кар’єру за кордоном, розповіли, чому вони повернулися на Батьківщину. Авторка збірки вважає, що така ініціатива допомагає нам зазирнути в душу людини, побачити скільки в ній доброго. «Ці люди обрали Румунію, а це означає, що вони люблять її такою, якою вона є, з усім добрим та поганим, що вона має. Мені сподобалася ця вправа: поставити разом перед собою дзеркало і побачити себе більш правдиво, гарнішими, ніж ми бачимо себе щодня в громадському просторі.»
Переважна більшість тих, хто розповідає у книзі про свій досвід, походять з Європи — Великобританії, Італії, Швейцарії, Франції, Голландії, Німеччини, Бельгії, Греції чи Росії, а також з Північної Америки, Азії, Африки чи Австралії. Кожен з власною життєвою історією та поясненням чому вирішив оселитися у Румунії. Відбір співрозмовників був суто суб’єктивним, пояснила Сандра Пралог: «Я почала з тих, кого знала, і попросила кожного порекомендувати мені ще двох-трьох осіб. Ці історії були складені досить цікавим чином. У певний момент мене зацікавила їх національність і, так сталося, що вони були дуже різними: 18 національностей з 5 континентів, як жінки, так і чоловіки.»
Що вони цінують в румунах? Щедрість, гостинність, сільський світ та традиції… Звичайно, не бракує й критики, яка є, однак, конструктивною. Наприклад, страх перед професійною відповідальністю на будь-якому рівні. Одним з тих 45 осіб, закоханих в Румунію, є Роберто Муснечі, заступник президента Італійської торгової палати у Румунії та співзасновник інституту «Аспен-Румунія». У 2002 році він був відряджений з Лондона до Бухареста на посаду генерального менеджера великої багатонаціональної компанії. Після кількох років роботи у Румунії йому запропонували посаду в іншій країні, яку він відхилив, воліючи залишитися в Румунії і заснувати власну компанію.
І все-таки, чому він залишився? Роберто Муснечі каже, що досі не знайшов відповіді на це запитання: «Мабуть, на це рішення вплинуло ряд факторів, скоріше інстинктивних, ніж раціональних. Ключовим елементом став і той факт, що в ті роки — 2006, 2007, 2008 — в Румунії все рухалося дуже швидко: і соціальне життя, й бізнес. Відчуття, що все перебуває в русі, стало для мене дуже сильним магнітом. Потім, звичайно ж, і професійні можливості були дуже цікавими. Для італійця, як я, певна схожість у мисленні відіграла також дуже важливу роль.»
Між досвідом героїв збірки «Громадяни світу, які душею румуни. Чому іноземці закохуються у Румунію?» та досвідом Сандри Пралонг є чимало схожостей. Життя авторки книги є історією успіху — вона є зразком румуна, якому вдалося побудувати успішну кр’єру за кордоном і, який вирішив повернутися додому, щоб зробити свій внесок у відбудову румунського суспільства, у загоєння глибоких ран, викликаних майже півстоліттям перебування під комунізмом.
З її ім’ям пов’язана низка громадянських та освітніх ініціатив, добре відомих в Румунії: «З одного боку я на 110% румунка, а з іншого – проживаючи досить довгий час за кордоном, я мала нагоду сформувати в собі інший набір рефлексів. Я віднайшла себе найкраще в «крику» декількох протагоністів збірки по відношенню до потреби поважати свою країну. Гадаю, що саме це мене найдужче болить – коли чую, як мою країну паплюжать, мені здається, що мене саму паплюжать.»
І тому що багато іноземців, серед яких і французький архітектор Поль Готеро та німецький скульптор Мартін Штьор, зробили величезний внесок в модернізацію Румунії під час правління короля Кароля І-го, у книзі, про яку ми говорили сьогодні, представлені і короткі описи європейців, що допомогли королю перетворити країну, – розповіла Сандра Гитежяну-Георге, директор Служби протоколу Королівського дому Румунії.
