Монастир Хаджігадар
На виїзді з Сучави до міста Фелтічень є культова споруда, де, як каже більшість мешканців, сповнюються всі їхні мрії - Церква монастиря Хаджігадар, також відома як «Церква бажань»...
Христина Манта, 10.09.2023, 15:05
Сьогодні прямуємо на північ Румунії і зупиняємось у повіті Сучава, в історичному буковинському регіоні. Це одне з найчарівніших місць відпочинку в Румунії. Культурний туризм, активний туризм, риболовля та спортивне полювання, оздоровчо-лікувальний туризм, непереборна гастрономічна пропозиція та, не менш важлива гостинність її мешканців є основними аргументами на користь подорожі чи відпочинку в буковинському регіоні. Місто Сучава, яке згадується в документах 1388 року, було резиденцією князівства Молдови до 1566 року. Турист відкриє для себе багату історію, а також культурну спільність, які перетворили цей куточок Румунії на приклад етнічної та релігійної толерантності, прототипом об’єднаної Європи.
На виїзді з Сучави до міста Фелтічень є культова споруда, де, як каже більшість мешканців, сповнюються всі їхні мрії – Церква монастиря Хаджігадар, також відома як «Церква бажань». Монастир розташований на пагорбі, ніби спеціально зведеного для розміщення культової споруди. Схил горба пологий, доступ до нього можливий лише пішки, але це не заважає людям підніматися до воріт монастиря на колінах. Час від часу зупиняються і моляться, запалюють свічку, відпочивають та йдуть далі. Теж на колінах перетинають ворота і продовжують йти так навкруг церкви. Щоб їхні бажання здійснювалися, люди тричі обходять на колінах церкву, молячись у кожному з чотирьох кутів. Невідомо, звідки походять цей звичай, однак очевидці кажуть, що їхні бажання здійснилися. Потім люди покидають монастир іншими воротами, спускаючись брукованою дорогою. Після довгого і виснажливого канону їхні обличчя стають спокійними і щасливими.
Легенда монастиря Хаджігадар розповідає, що відомі вірменські торговці худобою, брати Донавакян, супроводжували караван худоби по дорозі до Будапешту, зупинили свої отари на вершині цього пагорба, вирішивши переночувати біля тутешньої церкви. Один з братів піднявся до церкви і багато молився. Тієї ночі він почув ангельський спів і уві сні йому з’явилася Богородиця, яка сказала: «Я благословляю тебе, щоб ти успішно завершив свою подорож, і щоб твоїй сім’ї добре жилося. Але коли повернешся сюди, то прошу збудувати на цьому місці монастир на честь Успіння Пресвятої Богородиці». Так і сталося. Повернувшись із Будапешта, брати Донавакян збудували на цьому пагорбі укріплений кам’яний монастир, якого назвали Хаджігадар. Священик Азад Мандаліян розповідає: “Монастир датується 1512 роком. За переказами, на цьому пагорбі переночували двоє вірменських братів, торговців худобою. Уві сні їм явилася Богородиця і сказала, що якщо їх бізнес буде успішним, то нехай поверняться і збудують церкву. Спочатку це була дерев’яна церква. Потім вона перетворилася на монастир. Нам вдалося його частково відремонтувати. Початковий настінний розпис належить австрійському художнику і датується 1896 року. Це характерні ікони Вірменії. У першому плані ми бачимо першого патріарха Григорія Святителя, а на задньому – гору Арарат. Монастир оригінальний тим, що це другий в Румунії монастир на пагорбі, до якого люди піднімаються на колінах. Це не щось нав’язане, а традиція. Через відхід вірменського народу під час комуністичного режиму він залишився лише зі статусом монастиря. Богослужіння влітку відбуваються майже щодня, а взимку, коли дозволяє погода і доступна дорога. Вірменів тут менше, близько 83 сімей, а вірменомовних ще менше. Я за походженням з вірменської родини з Туреччини. Мій дід був священиком, оселився тут і служив 50 років. Окрім літургії вірменською мовою, решта молитов відбуваються румунською мовою.”
Найбільш важливий ремонтний процес церкви відбувся у другій половині ХІХ ст., коли 4 серпня 1863 р. було відзначено 350 років з дня заснування цього місця поклоніння. З архітектурної точки зору церква має прямокутну форму з вівтарем спрямованим на схід, що є характерним всім вірменським церквам. Вежа восьмикутна і струнка, подібна до монастиря Драгомірна. Притвор церкви має трикутний карниз з двома вікнами обабіч дверей. Для розміщення трьох вівтарів, як цього вимагає вірменський культ, наос був розширений. Склепіння наосу та пронаосу виконано в молдовському архітектурному стилі. Колишній жіночий монастир Хаджігадар також був резиденцією вірменських єпископів.