Церква у спадщині ЮНЕСКО в н.п. Петреуць
Господар Штефан Великий збудував багато церков в останні 17 років свого життя, церкву з Петреуць він збудував у перший рік цього процесу, тобто в 1487 році.
Христина Манта, 23.07.2023, 13:53
Церква «Святого Хреста» в н.п. Петреуць має кілька особливостей, які роблять її унікальною серед восьми місць поклоніння на півночі історичної румунської провінції Молдови, включених до спадщини ЮНЕСКО, навіть якщо вона менш відома та відвідувана, порівняно з вже всесвітньо відомими Воронець, Молдовіца або Сучевіца. Таким чином, побудована в 1487 році Господарем Штефаном Великим, Церква “Святий Хрест” із населеного пункту Петреуць Сучавського повіту є найстарішою збереженою упродовж часу церквою цього господаря, найстарішою православною церквою Пам’ятником ЮНЕСКО в Румунії (з 1993 року), найстарішою церквою, побудованою в молдовському стилі, церква з найстарішим живописом інтер’єру і екстер’єру в історичній румунській провінції Молдова. І останнє, але не менш важливе: церква в Петреуцах має сучасний веб-сайт, про який піклується сам парафіяльний священик, чим не може пишатися жоден інший об’єкт спадщини ЮНЕСКО в Румунії. Протягом чотирьох місяців на рік, під час туристичного сезону, церква постійно відкрита. Поза туристичним сезоном, щоб відвідати це місце поклоніння, потрібно зателефонувати за одним із вказаних телефонів, і за кілька хвилин з’явиться хтось, щоб відчинити двері церкви.
Штефан Великий збудував багато церков в останні 17 років свого життя, церкву з Петреуць він збудував у перший рік цього процесу, тобто в 1487 році. Нещасливе зникнення оригінальної церкви в Путні та знищення церкви в Мілішівцях мало як результат оголошення церкви з Петреуць найстарішою церквою побудованою Штефаном Великим. Європейський автошлях, що веде з міста Сучава до монастиря Путна, зустрічає при вході в населений пункт Петреуць річку Петреучанка. Невеликі річкові притоки вирізали глибокі долини, утворивши між ними захоплюючі пагорби. Плато, що відкривається між струмком Попій і заплавою Ціганулуй, прикрашене гармонійною церквою, побудованою Штефаном Великим. Церква була частиною монастиря черниць, заснованого Штефаном Великим. Монастир був призначений особливо для піклування про поранених в боях навколо Тронної фортеці Сучава. Надпис слов’янською мовою над вхідним порталом звучить так: “Я Штефан Воєвода, Правитель краю Молдови, син Богдана Воєводи, почав будувати цей монастир в ім’я Святого Хреста в рік 6995 (1487), місяць червень, день 13”.
Сліди залишені зброєю на передньому порталі в нефі є свідченнями трагічної історії церкви. Пограбована ще з XVI століття, церква була покинена неодноразово. Вона була спалена козаками і татарами в 1653 р., а поляками в 1684 р. та відновлена за наказом господаря Ніколая Маврокордата, на початку XVIII ст. Сліди тих майже 200 років покинення церкви сильно помітні в гіпсованих арках і склепінні біля вівтаря та в притворі. Церкву врятував на початку XVIII століття єпископ Калістру з Чернівців, а з другої половини XVIII століття вона служила в якості парафіяльної церкви. Зовнішній настінний розпис був виявлений в 80-х роках минулого століття. Проведені тоді дослідження допомогли врятувати велику частину розпису зовнішніх стін. Тоді було виявлено, що церква була розписана тільки на західній зовнішній стіні навколо готичного порталу при вході. Сцена зображує “Страшний суд”.
Церква являє собою споруду невеликих розмірів з трьома приміщеннями, а саме пронаосом, наосом і вівтарем. Над наосом знаходиться башта у молдовському стилі. Архітектура є злиттям візантійського та готичного стилів. Відповідно до документації, поданої Румунією до ЮНЕСКО, церква в Петреуцах є частиною тієї ж архітектурної групи, що й церква з Воронець. Ансамблі цієї групи мають загальний тригональний план з вівтарем, наосом із баштою і пронаосом з куполом, а також кам’яні рами під впливом готики входів і вікон тощо. Дзвіниця була побудована в 1725 році разом із відновленням монастиря монахинь на початку XVIII-го століття. Дзвіниця є дерев’яною будівлею з одним поверхом, на якому розміщені три бронзові дзвони відлиті в першій половині ХІХ століття місцевим майстром дзвонарем. Усередині дзвіниці зберігається колекція надгробок і дуже старих дерев’яних хрестів з кельтськими символами, які використовувалися для поховання в Петреуць в стародавніх часах. Надворі в декількох метрах від південної стіни, зберігається круглий стіл з каменю, який традиція приписує теж часам правління Штефана Великого. Стіл складається з двох великих кам’яних плит. Навколо цього столу розташовані кілька кам’яних стільців. За деякими припущеннями, цей стіл був натхненням для ансамблю “Стіл мовчання” скульптора Костянтина Бринкуша.
Музей монастиря Петреуць був улаштований у цікавому парафіяльному будинку в безпосередній близькості від церкви. Побудований на початку XIX століття в австрійському стилі, з сімома великими і високими кімнатами та із склепінчастим льохом, будинок був тоді заселений священиками, які служили в церкві. Книги і церковні меблі супроводжують етнографічний інвентар австрійського впливу та відтворюють спосіб життя буковинських священників в ХІХ столітті. Влітку минулого року побачила світ книга «Сонце з Петреуць», присвячена церкві з н.п. Петреуць. Видана під патронатом Національної комісії Румунії у справах ЮНЕСКО, книга представляє першу та найстарішу церкву, побудовану молдовським господарем Штефаном Великим, яка все ще зберігається у своєму оригінальному вигляді. Церква є унікальною у світі завдяки своїй архітектурі та іконографічному стилю та стала символом боротьби за збереження румунської християнської ідентичності. А восени того ж 2022 року були завершені реставраційні роботи в архітектурному ансамблі. Цей момент ознаменував кінець тривалого та звивистого процесу відродження цієї церкви, розпочатого в 2003 році.
