Нове життя замку Телекі у н.п. Посмуш
За півгодини їзди від міста Бістріца, у населеному пункті Посмуш, чекає на туристів відроджений за європейські кошти замок Телекі, розташований на Via Transilvanica, наймасштабнішому маршруті, якого можна здолати лише пішки, на велосипеді або верхи.
Христина Манта, 29.10.2023, 12:47
За півгодини їзди від міста Бістріца, у населеному пункті Посмуш, чекає на туристів відроджений за європейські кошти замок Телекі, розташований на ViaTransilvanica, наймасштабнішому маршруті, якого можна здолати лише пішки, на велосипеді або верхи.
Via Transilvanica – це найдовший і сміливий пішохідний маршрут довжиною 1400 кілометрів, позначений маркерами та вказівниками, маршрут, який, за словами організаторів, змусить тих, хто спробує відкрити або заново відкрити Румунію такою, якою вона є насправді. Маршрут починається з Буковини, мальовничого північного сходу Румунії, перетинає країну по діагоналі через Трансільванію і закінчується на південному заході, на березі Дунаю, у Дробета Турну-Северіні. Він з’єднує об’єкти Світової спадщини ЮНЕСКО і є життєво важливим зв’язком між місцевими громадами та різними аспектами спадщини, що охоплює як об’єкти архітектури, так і природну спадщину та нематеріальні традиції. Вважаючись видатним досягненням для румунської спадщини, Via Transilvanica була нагороджена Європейською комісією Премією Європейської спадщини 2023 року.
Міхай Телекі, канцлер Трансільванії, придбав власність у селі Посмуш – значну в цьому регіоні – близько 1680 року. Замок, внесений до списку історичних пам’яток, був знову відкритий цього літа для відвідувачів після масштабного процесу реабілітації та реставрації, проведеного в рамках проекту, що фінансувався Європейським Союзом, вартістю понад 5 мільйонів євро.
Село Посмуш у середньовічному графстві Клуж, районі Тяка, розташоване поблизу комуни Шієу (до якої воно зараз належить), вперше згадується в письмових джерелах у 1228 році. Село стало власністю родини Телекі, починаючи з 17 ст. Сім’я Телекі є однією з найважливіших знатних родин Трансільванії та Угорщини, кілька членів сім’ї обіймали важливі керівні посади. Найвідомішим членом сім’ї був Міхай Телекі, канцлер князя Міхая Апафі I. Замок у н.п. Посмуш складається з низки будівель 18 століття, збудованих родиною Телекі. Село було придбане канцлером Трансільванії Міхалом Телекі (1634-1690) близько 1689 року. Після його смерті маєток успадкував його син Міхал Телекі (1671-1720), після смерті якого село було розділене між його двома синами Міхалом та Яношем (1697-1772). Замок, здається, був побудований після 1746 року, а будівельником був граф Пал Телекі, про що свідчить наявність герба родини над головною брамою, а також дата, написана на дверному засуві головної будівлі: 1752 рік.
На подвір’ї також росте 615-річний дуб, другий за віком і розміром у нашій країні. Його висота становить 25 метрів, і він пережив кілька пожеж. Статуя св. Непомука стояла на сторожі замку протягом сотень років. Вона була розташована праворуч від входу до замку Телекі в Посмуші, поруч зі статуєю Діви Марії. Подібні статуї Св. Непомука також можна знайти в Сібіу та Гунедоарі в замку Гуніадів. Кажуть, що там, де є така статуя, є і таємниця. Тож все, що нам потрібно зробити, це відвідати замок і відкрити його таємниці. Легенди та місцеві жителі розповідають навіть про тунель. Нібито він починається від греко-католицької церкви в центрі села, проходить під замком Телекі і досягає фортеці в цьому районі.
За словами мистецтвознавців, замок є типовим прикладом житла 18 століття. Він має барокові стилістичні елементи типу шляхетської курії кінця 17 століття, складається з двох рядів трикімнатних приміщень. Інвентарний опис 1774 р. свідчить, що кімнати були прикрашені ліпниною та пофарбовані у різні кольори. На основі єдиного вцілілого склепіння будівлі – фахівці Краєзнавчого музею зробили висновок, що зали були перекриті склепінням барокового хреста. Ззовні будівля була пофарбована в синій колір, а кутові тяги та карниз пофарбовані в білий. Цей вигляд зберігся до 19 століття і був застосований також до сторожової вежі. В інвентарному описі 1806 року зали замку Телекі вже були пофарбовані в білий колір. Це свідчить про зміну естетичних уподобань власників. Сторожова вежа та інші прибудови мають U-подібну форму. Це свідчить про прийняття концепції почесного двору, характерної для барокових замків. Комплекс був оточений змішаними садами. У 1774 році згадується про 30 ділянок для різних овочів і фруктових дерев.
27 квітня 1824 року замок знищила пожежа. Вважається, що саме ця пожежа спричинила руйнування склепінь у головному корпусі. Тоді ж було знищено вежу над в’їзною брамою, а у 1828 р. довелося заново відлити дзвін. У 1936 році, щоб збільшити розмір внутрішнього двору, останній власник зніс ліве крило комплексу. Він відбудував його на кілька метрів далі, причому нова будівля є точною копією оригінального крила. Про це також свідчать цементні рами у стилі бароко. Після 1945 року замок було націоналізовано. Він був оточений великою лісовою територією і парком. Нові “господарі” значною мірою вирубали ліс, але на території замку залишилося ще кілька столітніх дерев. За спогадами останнього власника, меблі та твори мистецтва з замку вивозили возами. Статуї в їдальні та саду поступово зникали. Ансамбль був покинутий після революції 1989 року. У 2008 році він перейшов під опіку повітової ради, якій в 2017 році вдалося впровадити проєкт з європейських фондів для реабілітації пам’ятки архітектури. На щастя, історія замку Телекі – знищеного пожежею, на межі обвалу та відбудованого – триває!
Після реставрації та реабілітації замок був відкритий для широкої громадськості і став туристичним об’єктом. Основними функціями приміщень – виставкові простори, майстер-класи з художньої та етнографічної творчості, конференц-зали з культурно-мистецькою тематикою, музейні простори, бібліотека та виставкова зала для стародруків.
