Фортеця Поєнарь

Трансільванія славиться, у всьому світі особливо завдяки міфам та легендам про головного лиходія вампірського світу - графа Дракулу. Лунають чимало легенд про цю кровожерливу ​​і жорстоку особистість. Утім, фортеця Поєнарь є й правдою, і легендо...

Христина Манта, 23.02.2020, 06:02

Трансільванія славиться,
у всьому світі особливо завдяки міфам та легендам про головного лиходія вампірського
світу – графа Дракулу. Лунають чимало легенд про цю кровожерливу ​​і жорстоку
особистість. Утім, фортеця Поєнарь, що розташована у 4
км. від греблі Відрару, на верхній течії ріки Арджеш, та у 27
км. від монастиря Куртя де Арджеш, – є, водночас, і правдою, й легендою. Тут,
згідно легенді, господар Волощини Влад Дракула ІІІ (1431-1476 рр.) заховався
від турків. Про цю
фортецю та про легенди, виткані навколо князя Волощини Влада Дракулу розповім я
вам сьогодні.

Про графа
Дракулу знімають десятки фільмів жанру хоррор і пишуть книги, від яких холоне
кров. Але його історія почалася після того, як ірландець Брем Стокер написав
роман про Дракулу. Про цього князя досі сперечаються. Але майже щоразу при
спробі розібратися у житті Влада Дракула ІІІ, з яким нас розділяють понад шість
століть, створюються нові міфи і легенди. Рік народження князя не було точно
встановлено. Він, швидше за все, народився у 1428 або 1431 році, коли батько
майбутнього вампіра, один з претендентів на престол Волощини, за
підтримки імператора Сігізмунда Люксембурзького, був у Сігішоарі, трансільванському
місті біля кордону з Волощиною. В результаті вступу до ордену Дракона батько
Влада отримав прізвисько Дракон (Дракул), яке перейшло потім у спадок і його
синові.

Завдяки великій
кількості румунських та іноземних туристів, які щороку її відвідують – фортеця
з Поєнарь (у повіті Арджеш – південь країни) почала набувати тієї самої слави,
що й монастир майстра Маноле з Куртя де Арджеш. Відома як фортеця Влада
Дракули, вона пробудила інтерес відомих у світі телеканалів, такі як NationalGeographic, Discovery та HistoryChannel. Іноземні
журналісти зняли тут документальні фільми про справжнє життя Влада Дракулу ІІІ (якого
ще називають Цепешом), будучи зачаровані, водночас, легендами про господаря,
який приніс Румунії славу країни Дракули.

Доступ до
фортеці Поєнарь здійснюється важкувато. Щоб дістатися до неї, вам доведеться
піднятися по 1480 сходинкам, що звивисто піднімаються по густому буковому лісі,
але як тільки ви дістанетеся туди, то будь-який слід втоми зникне, бо перед
вашими очима відкриється дивовижний вид на ущелину річки Арджеш. Верхня
частина фортеці була зруйнована, залишилася нижня частина стін і башт, в інших
місцях тільки фундамент. Руїни трохи похмурі і загадкові. Однак, може й тому
вони притягають щорічно тисячі туристів, які, після того як добираються до
фортеці, милуються краєвидами, що відкриваються перед ними. Колишні стіни, товщиною в три метри
кожна, були злегка оновлені. У ХІІІ столітті була побудована перша вежа, а до ХІУ
її обгородили ще п’ятьма оборонними спорудами. Товщина їх стін досягала вже
п’яти метрів. Саме для її захисту будувалося укріплення. Кажуть, що у фортеці містилися
не більше 40 солдатів, які цілком могли злякати наступальне військо, саме
через вигідне розташування фортеці. Сьогодні вздовж ущелини проходить відоме у
світі автошове «Траснфегерешан», поєднуючи два колишні князівства:
Трансільванію і Волощину.

Чудовий краєвид,
незайманість та дикість арджеської природи, що оточує руїни фортеці Поєнарь,
зачарували численні особистості румунського культурного життя, зокрема
письменників Александра Одобеску, Карола Давілу, Богдана Петрічейку Хашдеу,
Александра Влахуце, історика Ніколая Йорги. Їх враження вони
виклали на папері, залишивши багато пам’ятних сторінок про фортецю Поєнарь. Легенди
й заманюють сюди зокрема іноземних туристів.

Дорога
середньовічних замків зіграла трагічну роль і в долі самого Дракули. Саме по
ній він вимушений був бігти від турків, які нападали на Трансільванію. За
романтичною версією режисера Френсіса Форда Копполи, з вежі фортеці Поєнарь
кинулася молода дружина Влада Дракули, коли їй повідомили про загибель
чоловіка. Інша легенда свідчить, що турецькі війська оточили замок Поєнарь.
Самому господареві вдалося через таємний хід покинути замок, а княгиня наклала
на себе руки після того, як її чоловік втік з обложеного турками замку,
залишивши її разом з мешканцями на милість ворогів. По іншій легенді, Дракула
скинув жінку сам, щоб вона не дісталася туркам в разі узяття фортеці. Вода в
місці падіння почервоніла, що можна побачити і сьогодні. Але Влад Цепеш вижив і
втік в Трансільванію. Після цього про фортецю забули, і з другої половини ХУІ століття
вона стала руїною.

Легенди свідчать
про небувалу жорстокість Влада Цепеша ІІІ. Одного разу він зібрав жебраків,
нагодував їх і, отримавши позитивну відповідь на запитання, чи хотіли б вони
позбутися страждань назавжди, спалив присутніх заживо. Інша легенда описує
випадок про те, що він розпоров живіт коханці, звинувативши її у брехні про
вагітність. Інше історичне джерело розповідає про те, як фортецю будували ті бояри,
які насмілилися зрадити Влада Цепеша у святий Великодній день. Їх робота
закінчувалася лише тоді, коли одяг перетворювався на шматки, а піт ставав
кривавим. Інша легенда про діяння
Дракули розповідає про насилля над громадянами міста Тирговіште (тодішньої
столиці Волощини), яких за участь в забитті батька і брата, князь зігнав до
резиденції в Арджеш, щоб вони збудували на вершині сусідньої гори фортецю, яка
мала бути споруджена до кінця року. Міщани виконували веління князя,
вмираючи сотнями від голоду та холоду, але фортецю збудували. Вона була названа
Поєнарь.

Остання
реставрація фортеці відбулася 1972 року. Тоді було прокладено сходи, укріплені
стіни для більш зручного огляду споруди туристами. Від товстих стін
залишилися тільки легенди. Про графа Дракулу складено безліч легенд, від яких
холоне кров. Трансільванія і досі залишається землею упирів, а замок Дракули -
місцем, оповитим містикою і таємницями.