Місто-фортеця Сігішоара

Місто-фортеця Сігішоара, розташоване в центральній частині Румунії, було побудоване в ХІІ столітті і вважається перлиною Трансільванії...

Христина Манта, 16.08.2020, 06:48

Румунія має близько 250 фортець і
укріплених церков. Серед них і місто-фортеця Сігішоара або Шасбург, розташоване
в центральній частині Румунії, що було побудоване в ХІІ столітті і вважається
перлиною Трансільванії. У 1999 році місто було занесено до Списку
Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, оскільки є одним з небагатьох населених
міст-фортець Європи. Сігішоара – це
найгарніший та найкраще збережений середньовічний населений пункт
Румунії, що оточений високим муром та 14 оборонними вежами, 9 з яких у
досить доброму стані. Вони мають назви гільдій і, таким чином, тут можна
побачити башти дубильників, лудильників, канатників, м’ясників, кушнірів,
кравців, шевців, ковалів, ювелірів або золотарів і Годинникову башту.

Середньовічна фортеця знаходиться на пагорбі, посередині сучасного міста і
була зведена для захисту й оборони дороги в Долині Великої Тирнави, річки, що
перетинає місцевість зі сходу на захід. Головний вхід до фортеці пролягає крізь
Годинникову вежу. Увійшовши всередину, можна побачити старі заселені будинки та вузькі старі вулиці, що відтворюють атмосферу
Середньовіччя. Найвищою у фортеці є Годинникова вежа заввишки 64 метри, усередині якої діє
Музей історії міста, а у минулому тут збиралася Міська рада. До верхніх залів
можна дістатись лише по вузьким сходинкам, а на останньому поверсі можна
побачити механізм старого годинника, що працює й досі. Окрім власне великого
годинника, вся система включає й 7 дерев’яних статуеток, що символізують сім
днів тижня. Кожного дня тижня із вежі виходить статуетка, яка зображує колишніх
богів римської міфології: Діану, Марса, Меркурія, Юпітера, Венеру, Сатурна та
Сонце. З іншого боку, башта модернізована двома ангелами: День і Ніч, які
змінюються залежно від часу доби. У годинниковій вежі є золота земна куля, і
легенда говорить, що її зможе взяти додому лише та особа, яка є досить високою
і може досягнути її рукою. І теж легенда розповідає, що цей годинник ніколи не відстає,
а мешканці та туристи встановлюють їхні годинники відповідно до показаного часу
на цьому годиннику. Годинник на вежі вперше
з’явився в 1648 році, але нинішній металевий механізм був змонтований в 1906
році. Діаметр циферблата становить 2 метри. До речі, мешканці Сігішоари пишаються
тим, що в середині XVI століття першим відомим
годинникарем був слюсар родом із Сігішоари.

З 1999 року,
годинникову башту було перетворено на музей, який щороку відвідують понад 150
тисяч туристів. Прямокутна площа фортеці, на якій у минулому проживала
аристократія міста, пізнала упродовж часу численні перетворення. У наші дні,
звідси туристи можуть милуватися красою місця з кокетних терас. Теж тут
проходять основні культурні заходи міста: у лютому – Сігішоара Блуз Фестівал,
в травні – Дні міста, у червні – Сігішоара фільм фест, в липні – Фестиваль
середньовічна Сігішоара, найвідоміший місцевий захід, у серпні – Академія
Сігішоара, у вересні – Фестиваль духових оркестрів, а в листопаді -
Фестиваль звичаїв. Із дерев’яної галереї, використаної в минулому для варти, відкривається
чудова панорама середньовічної фортеці та сучасного міста. Біля Годинникової
вежі знаходиться Монастирська церква у готичному стилі, зведена у 1298 році, у
якій окрім численних релігійних предметів, зберігається колекція 35 східних
килимів XVI та XVII ст. Найбільш цінною пам’яткою архітектури Сігішоари є
Церква На пагорбі, будівництво якої було розпочате у 1345 році. Вона славиться
своїми настінними розписами, зовнішніми кам’яними статуями XIV сторіччя.

Усі, хто відвідав Сігішоару вражені критими сходами або сходами школярів,
як їх ще називають. Це кам’яні сходи, що ведуть до верхньої частини міста і
покриті дерев’яним ґонтом та виглядають як тунель. Вони були зроблені, аби учні
могли ходити до школи взимку. Початковий проєкт від 1662 року налічував 300
сходинок, але після ремонту в 1849 році їх залишилося 175. Підйом сам по собі
досить складний, тому що сходи круті, але вид, що відривається зверху є
заслуженою нагородою за докладені зусилля. Зверху можна сфотографувати панораму
Сігішоари. Усе місто Сігішоара є практично живим музейним комплексом. Тут є й
гарні, затишні кав’ярні та чайні, де туристи можуть перепочити, обмінятися враженнями
від побаченого. Але є певні періоди року, коли вулиці міста оживають і
переповнені людьми.

Уявіть собі, що ви прогулюєтесь
переповненими людьми вулицями фортеці та зустрічаєте барабанщика,
супроводженого вартовим. Барабанщик зупиняється та намагається розвеселити всіх
присутніх та вказати місця де відбуваються різні розважальні заходи. Він володіє
кількома мовами, в тому числі японською. На вулицях продають багато сувенірів
на будь-який смак і колір. За 3 євро молоді художники готові намалювати портрет,
а за півтора євро можна придбати лицарські обладунки, щит чи меч або
середньовічний одяг. Якщо хтось втомився, то краще всього відпочити на терасі
кафе та замовити каву чи пиво. А якщо зголоднів, радимо скуштувати місцеві
страви саксонського впливу, населення німецького походження, яке оселилось на
півдні Трансільванії приблизно тисячу років тому. Місто має близько 1.500 місць
для розміщення туристів у готелях та пансіонатах усередині та навколо
Сігішоари. На період фестивалів рекомендуємо забронювати собі номер завчасно.
Якщо ви цього не зробили у будинку мерії працює диспетчерська, у базі даних
якої, окрім готелів та пансіонатів, є й прізвища тих, у кого можна
переночувати.