Меморіальний будинок Міхая Емінеску у селі Іпотешть
Місяць січень є важливим для румунів, тому що 170 років тому, 15 січня, народився видатний румунський поет-романтик, публіцист та громадсько-культурний діяч Міхай Емінеску...
Христина Манта, 19.01.2020, 06:06
Місяць січень є важливим для румунів, тому що 170 років тому, 15 січня,
народився видатний румунський поет-романтик, публіцист та громадсько-культурний
діяч Міхай Емінеску (справжнє ім’я
Емінович). Сьогодні рубрика присвячена його постатіта будинку в якому народився він у селі Іпотешть, Ботошанського повіту, що сьогодні є Меморіальним будинком. Відомо, що юні роки
Емінеску пов’язані з Україною, а особливо з містом Чернівцями. Тут він навчався
у гімназії, і теж тут знявся на крило його перший вірш.
Саме у рік коли прийшов на світ поет
Міхай Емінеску (1850-1889), тобто у 1850 році, дрібний поміщник Георге
Емінович, батько поета, купив маєток в селі Іпотешть, де збудував будинок з
усіма прибудовами. Він складався з трьох кімнат: салону, спальної для батька
Емінеску, а іншої для мати і сестер поета. Сім’я Емінович жила в цьому будинку
до 1878 року. Мати, Ралука Емінович, купила за 250 дукатів сімейну церкву, яка
датується 60-х років ХIХ століття. Церква невелика, але зберігаються в ній
цінні релігійні предмети. Позаду маленької церкви знаходяться могила батьків
Емінеску, Ралуки та Георге Емінович та двох його братів, Йоргу і Ніку. Після
смерті батька поета у 1884 році, будинок був залишений напризволяще. У 1924
році будинок, де виріс Міхай Емінеску, був вже руїною. Як дерев’яна церква, так
і могили батьків поета були покинуті всіма і покриті бур’янами…, як про
це свідчить стаття написана у 1926 році в Ботошанському журналі Молдова.
І тому що будинок був у такому
жалюгідному стані, власники маєтку знесли його влітку 1924 року, що викликало
протести з боку румунських та єврейських студентів у місті Ботошань. В
результаті цих протестів, власниця маєтку Марія Пападопол подарувала місцевій
владі місце, на якому знаходився сімейний будинок Еміновичів в Іпотештах. 3
серпня 1924 року вона написала лист префекту Ботошаньського повіту, в якому
зазначила наступне: Я, Марія Д. Пападопол, власник нерухомості в
населеному пункті Іпотешть, погоджуюся добровільно подарувати будинок з
Іпотешть, або, вірніше, місце, де був розташований цей будинок, при умові, щоб
на цьому місці був побудований інший будинок, ідентичний, і який не мав би інше
призначення, ніж бути національним музеєм під назвою Міхай Емінеску,
подарований Марією Пападопол, який може мати і читальний зал, і в ніякому
разі не може служити в якості місцевої школи.
У 1934 році, будинок був
споруджений на тому ж самому місці, там
і був відкритий в 1940 році перший меморіальний музей, присвячений видатному
поетові. Цей будинок не мав структуру ідентичну з оригіналом, так що його було
знесено, і піднято інший в 1979 році за оригінальними планами, на старому
фундаменті сімейного будинку Еміновичів. У будинку зберігаються меблі -
частково оригінальні, частково ні, з другої половини ХIХ століття. З 2000 року
зовнішня обробка і інтер’єр будинку, а також виставлені там меблі відтворюють
атмосферу тих 30 років (1848-1878), коли сім’я поета жила в Іпотештах. У
вітринах виставлені рукописи (рукописи письменників Міхаїла Садовяну та
Александра Влахуце про поета), листи Вероніки Мікле поету з 1881 року, лист
Міхая Емінеску яському письменнику Василю Бурлі (1885 р.), факсимілі віршів,
перекладів, відмітки астрології, математики, граматики), а також стінова панель
із генеалогічним деревом поета. З-поміж оригінальних предметів фігурують шафа з
рожевого дерева, венеціанське дзеркало, скриня приданого мати поета, кілька
срібних предметів та одна ложка з монограмою матері. На дворі Меморіального будинку Емінеску розташований
Будинок Пападопол, тобто селянська хата у молдовського стилі, яка належала
останньому власнику маєтка, лікарю Пападополу. Він
подарував цю батьківську хату державі. У 4 км від Меморіального будинку Іпотешть
розташоване озеро та ліс Баїса, що були джерелами натхнення для багатьох віршів
Міхая Емінеску. Меморіальний будинок можна відвідати щодня, з понеділка до
неділі, з 9 по 17 годину.
Як відомо,
юні роки поета Міхая
Емінеску пов’язані з Чернівцями, де у 1860-1866 рр. він навчався у вищій
гімназії. Міхай
Емінеску – автор багатьох поетичних, прозових і публіцистичних творів, статей,
записів румунського фольклору. Із безлічі написаного М. Емінеску – прози і
поезії – лише дещиця побачила світ у різних періодичних виданнях та колективних
збірниках. Єдина прижиттєва книжка його віршів опублікована 1883 року. Аж
наприкінці минулого століття з’явилося 16-томне зібрання його творів. Він прихильно
ставився до української культури, знав українську мову, знав творчість М.
Драгоманова та І. Франка, тепло привітав першу українську газету в Чернівцях
«Буковинська зоря» (1870 р.). Читачам творів
Емінеску та більш широкій публіці не відомо багато про зацікавленість Емінеску
слов’янським культурним простором. Він висловив цей інтерес у багатьох рядках
його творів. Готуючись до захисту докторської дисертації у Відні та Берліні,
Емінеску приділив велику увагу вивченню старослов’янської мови, якою він, як
романтик, дуже цікавився.
Твори Емінеску перекладені сьогодні на багато мов світу. В Україні перші
твори Емінеску українською мовою з’явились друком 1902-го року. З плином часу
майстри поетичного слова та професійні перекладачі все частіше зверталися до
спадщини Емінеску. Слід відмітити, що Андрій М’ястківський є найвідомішим
українським перекладачем творів Емінеску. У 1974 році вийшло друге видання
поезій Емінеску у видавництві Дніпро, переважна більшість поезій якого
перекладена М’ястківським. Також, він був автором другої версії перекладу поеми
Лучафер українською мовою. Одеса – це єдине прибережне місто, де румунський
поет Міхай Емінеску споглядав красу Чорного моря, про що й написав у своїх
віршах. Це сталося 1885 року, коли поет зупинився в готелі Струзбург, що на
бульварі Екатерина, по дорозі до одного з грязьових курортів Одеси – Куяльник.
На цьому курорті поет пробув понад півтора місяця, з кінця липня до середини
вересня. Супроводжував поета в цій його поїздці його приятель Василь Бурле
(1840 – 1905 рр.), румунський філолог і педагог, професор, вірний послідовник
Арона Пумнула з питань орфографії румунської мови, до речі уродженець села
Буденець, Сторожинецького району, Чернівецької області.
День національної культури,
якого румуни відзначають 15 січня не випадково співпадає з річницею народження
поета Міхая Емінеску (1850-1889). Про Міхая Емінеску літературознавець Тіту
Майореску писав, що він буде ”відправною точкою для всього майбутнього
розвитку румунської культури.” Останній видатний представник європейського
романтизму, ініціатор в журналістиці консерваторизму і просвітницького
націоналізму Емінеску став, в минулому столітті, найпопулярнішим румунським
культурним брендом.
