Великодні звичаї

Одним з найважливіших моментів у християнському календарі є Великдень. Свято Великодня, якому передує Великий Тиждень, зберігає ряд диференційованих зональних традицій, але які зосереджуються в їхній структурі на духовному значенні події.

Monica Chiorpec, 20.04.2020, 04:24

Одним з найважливіших моментів у
християнському календарі є Великдень. Свято Великодня, якому передує
Великий Тиждень, зберігає ряд диференційованих зональних традицій, але які зосереджуються в їхній структурі на
духовному значенні події.

Дата Великодня обчислюється по-різному для православного і католицького
віросповідань, в
цьому році різниця між ними становила один тиждень. Делія Шуйоган, етнолог у Північному
університеті м. Бая-Маре: «Весняне рівнодення стає загальним елементом для обчислення дати Великодня у всіх
календарях. Ми маємо юліанський календар, за яким слідують православні християни, і григоріанський, якого
дотримуються римо-католики. Між двома календарями існує різниця в 13 днів. Таким чином,
залежно від двох моментів, обчислюється й дата Повного Місяця. Якщо у православних, Повний місяць падає в неділю, то Великдень відзначається
через тиждень. Те ж саме обчислюється за григоріанським календарем, з
різницею в 13 днів, що генерує й переміщення відповідної дати. Важливо запам’ятати, що Великдень
– це свято, яке
стосується Місяця, а не Сонця, як це відбувається у випадку Різдва Христового. Це, очевидно, безпосередньо
впливає на традиції та звичаї. Як правило, римо-католицький
Великдень святкується
перед православним.»

Весь Страсний тиждень рясніє глибокою
символікою.
Сабіна Іспас, директор Бухарестскього інституту етнографії і фольклору Костянтина Браїлою: «Особливо два дні навантажені символікою і ритуальними діями і
жестами, які були абсолютно обов’язковими для традиційного суспільства. Це
Великий Четвер, коли востаннє поминалися мертві. Давним-давно, в деяких
районах південної Румунії, як свідчать деякі документи XVI століття, запалювалися вогні біля місць
поховання. Це не
палаючий і спалюючий вогонь, але той, що носить значення світла. Це форма вираження
божественної енергії, яка повинна проявлятися протягом подій, які відбуватимуться в наступні дні і ночі. Це
період, коли щовечора, після заходу сонця, у
церквах відправляються Денії (специфічні богослужіння Страсного тижня, що складається з 12 Євангелій). У Страсний четвер, традиційно фарбували яйця, приносили в жертву пасхальне ягня і приготовляють
Пасху. Це було
символічне, алегоричне навантаження всіх цих дій, що відбувалися в домогосподарствах і передували Воскресінню Ісуса
Христа в суботу
вночі. У Страсну п’ятницю розіп’яли Ісуса Христа на Голгофі, це найпісніший день Великого посту.»

Дуже важливим є
вечір з суботи на неділю. Ніхто не
спить, підпалюються вогні в садах, а
опівночі всі повинні бути присутніми в церкві. До церкви
віряни приносять палаючі білі свічки. Опівночі всі свічки гасяться. Ще палаюча
свічка символізує відродження Христа. Палаюче світло, життя, передається людьми
від однієї свічки до іншої. Ці свічки віряни приносять
додому, бо вони захищають сім’ю цілий рік. Це унікальна картина – шлях
вірян до своїх домогосподарств із запаленими свічками. Однак свято
не закінчується цією процесією. Сабіна Іспас: «У суботу в традиційному
суспільстві, люди завершували роботу і готувалися
морально, духовно до свята. Вони не
готувалися до розваг, а до зовсім іншого. Люди готувалися до цієї
виняткової події, збирання пасхального кошика.
Ніколи, традиційно румуни не споживали
жодну страву до її благословення
священником. Цей великодній кошик був також
формою благословення всіх продуктів та страв, що споживалися за святковим
великоднім столом.»

Писанки є, мабуть, найважливішим пасхальним
символом. Сабіна
Іспас пояснює: «Писанка
має, звичайно,
єврейське коріння. Не забудьмо, жовту писанку поміщали в середині єврейської Пасхи, а поряд
ставилися гіркі
бур’яни. Традиційно, у нас яйця фарбували у червоний колір. Радість різних відтінків жовтого, зеленого, синього
та інших, а також прикрашення яєць, у наші дні, з все більш дивними мотивами і не має абсолютно ніякого відношення
до специфіки свята. Яйця фарбували в червоний колір».

Незалежно від того, як його
святкують, Великдень
у всіх регіонах Румунії залишається нагодою для спільної радості, дуже важливою
подією, що об’єднує членів сільських громад.