Господарський двір у центрі м. П’ятра Нямц

Перша документальна згадка про Господарський двір в П'ятра-Нямц з'являється в документі, виданому в 1491 році, коли князь Молдови Швефан Великий подарував монастирю Тазлеу три села. В цьому Господарському дворі правили молдовські князі до XVII століття.

Христина Манта, 28.07.2019, 04:03

У північно-східній частині Румунії, в долині ріки Бістріца, в одній з
найкрасивіших долин Карпат, розташоване місто П’ятра Нямц, перша документальна
згадка про якого датується 31 липня 1431 року. Ця місцевість згадується в
документах господаря Молдови Александра Доброго. Численні історичні та
релігійні пам’ятки, гарні краєвиди, ландшафти горбисто-гірського типу ваблять
до себе безліч туристів. Завдяки архітектурній красі будівель, рельєфу і
об’єктам, що включені до туристичної мережі, місто називають ще Перлиною
Молдови. В центрі міста розташований Господарський двір, з історичними
пам’ятниками, що датуються 1468 роком. Тут височіє дзвіниця, яку ще
називають Вежою Штефана Великого, збудована 1400 року, заввишки 20
метрів, поряд з якою є багато музеїв, з-поміж яких Музей культури часів
енеоліту, в якому можна побачити найбільшу колекцію мистецтва неоліту в
Південно-Східній Європі з більш ніж 800 артефактами, специфічними культурі
Трипілля-Кукутень (3.600-2.600 до нашої ери). Ці предмети були
знайдені в прикарпатських районах, на території сучасних повітів Бузеу та Нямц.

Чахлеу є однією з найважливіших туристичних атракцій не лише повіту Нямц, а й всього
північного сходу Румунії. Середня частина гори покрита снігами, вершина ж
завжди вільна від снігів. Найвищі піки Чахлеу – гори Тоака та Околашул Маре
(понад 1900 метрів). Цей масив у Румунії називають другою святою горою після
Афонської. Згідно легендам тут знаходився будинок Замолкса, що вважається
далеким предком румунського народу. Тут є багато скитів та монастирів, які
любителі гірських прогулянок можуть в будь-який час відвідати, звісно
спеціальними маршрутами, що позначені вказівниками.

Перша документальна згадка про Господарський двір в П’ятра-Нямц з’являється
в документі, виданому в 1491 році, коли князь Молдови Швефан Великий подарував
монастирю Тазлеу три села. В цьому Господарському дворі правили молдовські
князі до XVII
століття. Господарські будівлі не збереглися до наших днів, тільки частина підвалів, там де працює Музей
Господарського двору. На колишньому фундаменті Господарського двору був
побудований у 1893 році, Ліцей імені Петра
Рареша. До архітектурного комплексу належать інші три музеї – Музей
мистецтв, Музей етнографії та Музей культури часів енеоліту, але найважливішими
туристичними визначними пам’ятками з часів Штефана Великого є церква Св.
Іоанна Хрестителя і Вежа Штефана Великого. Церква була побудована між 1497-1498
рр., її довжина становить близько 26 метрів, ширина 8 метрів і висота 11
метрів. Однак, те що відрізняє це святилище від інших монастирів, побудованих
Штефаном Великим, – це відсутність настінного розпису зовні. Навіть і так,
церква є справжньою архітектурною перлиною, що складається з ретельно
виготовлених кам’яних блоків, якими можна насолоджуватися в дуже хорошому стані
навіть через більш ніж 520 років.

З-поміж церков, збудованих Штефаном
Великим, церква в П’ятра Нямц відрізняється особливою внутрішньою структурою,
формою і вишуканим стилем, характерним для молдовського стилю будівництва тієї
епохи. Ноту оригінальності цій будові надає вхід в святилище через кам’яний
готичний портал, декорований скульптурами – таке оформлення рідше зустрічається
в церквах, побудованих Штефаном Великим. Зовнішній вигляд церкви відрізняється
декоративно від інших його подібних будівель. Він складений з фасадних сліпих
арок і ніш з каменю і цегли, з керамічними глазурованими дисками і кам’яними
елементами в готичному стилі. Інтер’єр церкви зазнав кілька змін, тому важко
сказати, чи була вона розписана під час життя її засновника. Хоча інтер’єр був
спочатку розділений на притвор, неф і вівтар, потреба в більшому просторі
привела до його зміни: з’явився великий отвір в стіні, що завершується
масштабною поперечної аркою.

У церкві зберігаються значні церковні коштовності,
такі як кришталеві люстри з Богемії, ікони, срібний філігранний хрест XIX
століття, срібна чаша XIX століття; а також низка старовинних книг: рукописний
диптих дияка Афанасія 1792 року, Святе Євангеліє (з Нямецького монастиря, 1821
р.), Святе Євангеліє із Сібіу 1854 року, Блажська біблія (1795 р.),тощо. Важливим
документом, що зберігається в церкві Святого Іоанна Хрестителя є Тетраєвангеліє,
написане в 1502 році ченцем Спиридоном, в якому є примітка, що рукопис був
створений на замовлення Штефана Великого для «церкви з храмом Святого Іоанна
при господарському дворі в П’ятра Нямц». Цей рукопис є справжнім витвором
мистецтва завдяки багатому орнаменту і мініатюр, які прикрашають текст. Під час
розкопок навколо церкви були виявлені гробниці, глазуровані цеглини, фрагменти
кераміки, срібні монети і металеві предмети. Багатство і якість археологічних
матеріалів доводить, що цей господарський двір і церква користувалися особливою
увагою з боку воєводи Штефана Великого.

У безпосередній близькості від церкви знаходиться дзвіниця або Вежа Штефана
Великого, побудована, згідно з надписом, рік потому, в 1499 році. Вона
виконувала функцію сторожової вежі, тому місце її розташування було ретельно обрано:
з неї відкривався вид на всю долину ріки Бістріца, і вартові могли спостерігати
за всіма дорогами на схід, які вели до Нямецької фортеці і Роману, і на південь
в напрямку зони Бакеу. Вежа має восьмикутну форму і була побудована з кам’яних
блоків, обмежених рядами цегли.

Цей історичний пам’ятник має щось особливе. Ззовні,
контраст між суворістю кам’яних стін, жвавістю фарб цегляних поясів і
керамічних глазурованих дисків, з нішами, в певній симетрії, створює ефект
різнобарв’я. Кути башти здійснені з полірованого каміння, первісна її висота будучи
19 метрів. Вежа Штефана Великого не виконувала тільки функцію дзвіниці, але
використовувалася в якості притулку і захисту. Згодом вежа була реставрована. В
середині XIX
століття над дзвонами було побудовано приміщення призначене для пожежних, роль
яких полягала у нагляді над містом. Теж упродовж часу, мешканці міста придбали
з Відня великий баштовий годинник, який діяв до 1900 року. Теперішній годинник був
встановлений в 1920 році і функціонував з перервами до 2006 року, однак від
тоді з ним не було ніяких проблем. На даний момент, Башта Штефана Великого
працює як музей. На першому поверсі є приміщення, де виставляються різноманітні
книги, а також місце, де відвідувачі можуть придбати квитки для відвідування
башти. З першого поверху сходами туристи піднімаються до приміщення дзвіниці,
де розташовані чотири дзвони різних розмірів: найбільший датується XVII століттям, має унікальний звук, інший – з XIX століття, а
останні два – з 1975 року. Звідси, з висоти, можна милуватися всім
Господарським комплексом.